"Активізація пізнавальної діяльності шляхом розвитку творчих здібностей"

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Назва статті

Активізація пізнавальної діяльності шляхом розвитку творчих здібностей

Автор (посилання на сторінку користувача)

Горошко Л. В.

Анотація статті

У статті проаналізовано особливості активізації пізнавальної діяльності шляхом розвитку творчих здібностей

Ключові слова

пізнавальна діяльність, творчі здібності, розвиток творчих здібностей, активізація пізнавальної діяльності

Постановка проблеми

У національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті зазначено: «Головна мета української системи освіти - створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України...», а Закон України «Про загальну середню освіту» стверджує: «Завданням загальної середньої освіти є формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань».

Нові завдання шкільної освіти в Україні, що спрямовані на гуманізацію та демократизацію всього навчального процесу в школі, визначають нові пріоритети навчання і виховання, потребують формування ініціативної особистості, здатної до раціональної творчої праці. Ми живемо у третьому тисячолітті, у час комп'ютеризації та інтенсивного розвитку всіх галузей науки та виробництва, і глибоко усвідомлюємо незворотність демократичних змін, що відбуваються у суспільстві і освіті зокрема. Тому ми не повинні забувати про те, що сучасні діти не такі, якими були ми, отже, вони потребують від сучасного навчання чогось нового. Те, що було гарним учора, не є актуальним сьогодні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Мета статті

Проаналізувати особливості активізації пізнавальної діяльності шляхом розвитку творчих здібностей

Виклад основного матеріалу

Формування пізнавального інтересу - необхідна умова шкільного навчання. Не випадково, інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основами наук. З перших днів дитини у школі треба вірити в розум дитини, її можливості, в її право здобувати знання з радістю. Розвиток психологічних чинників навчальної успішності, внутрішні функціональні зміни в структурі пізнавальної сфери учня, динаміка інформаційної ваги психічних функцій навчальної успішності молодших школярів залежать від ефективності розвитку їх пізнавальних інтересів. Стійкий пізнавальний інтерес - ознака готовності дитини до навчання в школі. Він є основою всієї навчально - виховної роботи з дітьми в період їх підготовки до школи. Знання сприяють виникненню, розширенню і поглибленню зацікавленості до дійсності. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що виявляється у запитаннях, діях. Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з'явиться зацікавленість до навчальної діяльності. Пізнавальна активність учня початкових класів виявляється в навчальній діяльності. Молодший школяр застосовує набуті в дошкільному дитинстві знання й активно діє, робить відповідні висновки, здатний виконувати складні розумові операції.

Найголовнішим завданням педагога на кожному уроці є активізація пізнавальної діяльності. Тому щоразу, обдумуючи урок, учитель має спочатку розв'язати принципове завдання, як найдоцільніше організувати передачу нового матеріалу - повідомлення, евристична бесіда, відкриття, роздум, розв'язання проблеми, самостійна робота тощо. Необхідно перетворити кожний урок на урок спілкування, мислення, де істина постає як суперечка про істину, як діалог.

З метою активізації пізнавальної діяльності, я на кожному уроці застосовую елементи інтерактивних технологій, творчі проблемні завдання, що забезпечують розвиток тих здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування.

Оновлення змісту освіти сприяє трансформації її технологій, надає їй особистісної сформованості.

Слово «технологія» - грецького походження й означає «знання про майстерність». За визначенням ЮНЕСКО, технологія - це «системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів у їх взаємодії, що своїм завданням уважає оптимізацію форм освіти». Інноваційна освітня технологія - сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання і управління, об'єднаних єдиною метою, добір операційних дій педагога з учнем, у результаті яких суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу.

Інтерактивне навчання - це, насамперед, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Інтерактив - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, одним із завдань якої є створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність.

Пізнавальний інтерес - це один із важливих мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального навчання робота навіть у слабких учнів відбувається продуктивно. Пізнавальний інтерес за умов правильної організації педагогічної діяльності учнів та системності повинен впливати на розвиток дитини.

Пізнавальний інтерес - це міцний засіб навчання. Класична педагогіка минулого стверджувала «Смертельний гріх учителя - бути нудним». Тому потрібно надавати перевагу тим методам, що передбачають залучення учнів до активного здобування знань. Дослід чи проблемне навчання не можна протиставляти інформаційним методам або репродуктивному засвоєнню знань. Тільки вміле їх поєднання дає можливість підвищити ефективність навчання. Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей.

Інтерактивні технології та методи навчання

«Асоціативний кущ»

Серед інтерактивних методів навчан­ня вчителі початкових класів віддають перевагу методу побудови «асоціативного куща».

Зупинімось детальніше на методі побудови «асоціативного куща». На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім - другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається».

Цей метод універсальний, адже може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку.

На уроках читання побудова «асоціативного куща» може бути схемою, що поступово складається учнями під керівництвом учителя.

На уроках мови побудова «асоціативного куща» також може бути схемою, що поступово складається учнями під керівництвом учителя.

Під час вивчення теми «Грунт. Значення та охорона грунтів» учитель, пояснюючи, проводить досліди з метою визначення складу грунту. У підсумку будується «асоціативний кущ».

«Мікрофон»

Технологія «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.

Правила проведення:

Говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон; подані відповіді не коментуються і не оцінюються; коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця. Робота в парах

Роботу в парах можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Серед них можна назвати такі:

обговорити текст, завдання; узяти інтерв'ю і визначити став­лення партнера до будь-якої на­вчальної діяльності; зробити аналіз чи редагування письмової роботи одне в одного; проаналізувати разом проблему, вправу; протестувати її оцінити одне од­ного; дати відповіді на запитання вчи­теля; порівняти записи, що зроблені в класі. Робота в групах

Робота в групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження різних поглядів). Роботу в групах слід використовувати тоді, коли необхідно розв'язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним із очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді.

Під час створення груп рекомендується об'єднувати в одній групі учасників із різними рівнями підготовки та досвіду з питання, що розглядається, оскільки в різнорідних групах стимулюється творче мислення, інтенсивний обмін ідеями, проблема може бути розглянута з різних боків.

Методична література містить сформульовані на основі досвіду інтерактивного навчання загальні правила роботи в групах:

кожний учасник за бажанням має можливість висловитися; усі учасники групи поважають цін­ності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними; обговорюються ідеї, а нелюди, що їх висловили; усі учасники роблять зауваження стисло й по суті; усі конфлікти, що виникають, розв'язуються мирним шляхом із урахуванням інтересів учасників і правил роботи; усі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу; після завершення групової роботи її результати повинні бути презентовані іншим групам. Наприклад, на уроці «Моя Батьківщина - Україна» групову роботу можна організувати таким чином.

Учні об'єднані у З групи:

1 група - поети; 2 група - художники; 3 група -ерудити. Завдання:

1 група - скласти віршик про Україну; 2група - намалювати малюнок за темою «Моя Батьківщина»; З група - розгадати кросворд. Групування учнів класу.

Групування - це метод створення пар або підгруп для дискусій, «мозкового штурму», рольових ігор, розв'язання проблем або іншої подібної діяльності

під керівництвом учителя. Групування може мати сенс у будь-який момент під час уроку. До того ж, ця діяльність допоможе отримати задоволення від роботи, створити дружні стосунки та додати учням енергії.

Привітання: запропонуйте кожному з учнів пригадати цифру - один, два, три, - яка кому подобається. Нехай не називають її решті.

Тепер нехай знайдуть своїх «нумерологічних «духовних» братів і сестер»: нічого не кажучи, нехай потиснуть одне одному руки. («Якщо моє число один, я тисну вашу руку один раз» тощо.) Ті, у кого однакове число, об'єднуються і продовжують шукати інших людей із таким самим числом.

Нумерація: запропонуйте дітям перерахуватися, використовуючи стільки номерів, скільки груп ви хочете утворити. Це найшвидший спосіб об'єднання в групи.

Групування за ярликами: учитель роздає дітям заздалегідь підготовлені номери (набори двійок, трійок, четвірок та ін.). Учням пропонують знайти товариша або підгрупу з такими самими, як у нього (у неї) ярликами.

Відомі персонажі: перед заняттям учитель обирає відомі всім групи персонажів і записує імена відповідних героїв на картках, які навмання роздаються дітям. Тоді кожен учень шукає інших персонажів зі своєї групи.

Правила групової роботи:

Кожен учасник має можливість висловитися, якщо в нього є бажання. Усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними. Обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, які їх висловили. Усі учасники роблять суттєві зауваження коротко. Кожен учасник, навіть, захищаю­чи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників. Усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв'язуються мирним шляхом, з урахуванням інтересів учасників і правил роботи. Усі учасники намагаються створити відкриту, ділову, дружню атмосферу. Під час роботи в малій групі з п'яти осіб учасники можуть виконувати такі ролі:

ведучий (посередник-організатор роботи групи); секретар (записує результати роботи); доповідач (представляє результати роботи групи решті груп); спостерігач (аналізує індивідуальну поведінку членів групи, визначає, як члени групи можуть упоратися з проблемами, що виникають під час роботи); хронометрист (стежить за часом, призначеним для групової роботи). Правила роботи в групах:

Перед початком роботи розподілити ролі. Уважно читати завдання-інструкцію(слухати). Говорити по черзі, не перебивати одне одного. Дотримуватися відведеного часу. Презентувати роботу може командир групи. Давати можливість презентувати дослідження всім членам групи. Дотримуватися правила піднятої руки. Працювати так, щоб не заважати іншим. «Мозковий штурм»

«Мозковий штурм» є відмінним методом для використання досвіду учнів із метою розв'язання проблем та розробки ідей. Є, однак, дуже специфічні правила й основні принципи для «мозкового штурму», яких потрібно дотримуватись.

«Мозковий штурм» найкраще спрацьовує в групах у кількості 5-7 осіб.

Основні ознаки

Чітко визначте проблему або тему для «мозкового штурму». Працюйте в колі.

Оберіть лідера, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Він повинен заохочувати кількість, а не якість ідей. Щоб збільшити появу нових ідей, ви можете надати учням певний час на роздуми і після декількох хвилин розпочинати знову. Правила «мозкового штурму»

Жодної критики! Запозичення інших ідей є нормальним явищем. Бажаною є велика кількість ідей. Оцінювання відбувається згодом. Щоб удосконалити якість ідей, надайте дітям час для того, щоб вони написали свої ідеї спочатку індивідуально.

Діліться ідеями циклічно, коли окремі учасники або групи розповідають про одну ідею по черзі та ідеї не повторюються.

«Мозковий штурм» може бути проведений у двох групах - тоді кожна група поширює список, який складається зважаючи на списки інших.

«Мозаїка»

Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Після цього діти по черзі ознайомлюють свою групу з конспектом, а члени групи повинні за ним занотувати до таблиці ті самі нотатки. Наприкінці спілкування в усіх членів групи повинна бути заповнена таблиця.

Цей метод можна застосовувати під час вивчення теми «Корисні копалини» на уроці природознавства у З класі.

На одному уроці вивчаються такі корисні копалини, як граніт, вапняк, пісок, глина. На початку уроку дітям необхідно чітко поставити завдання про те, що вони повинні занотувати:

властивості корисної копалини; де її видобувають і як; як її використовують. Разом слід накреслити таблицю, яку діти заповнюватимуть під час опрацювання своєї статті та обміну інформацією.

Кінцевий результат цього уроку - складена таблиця в кожної дитини.

Висновки

Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їхня перевага полягає в тому, що учні за­своюють рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінювання), у класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію у засвоєнні знань, зростає їхній інтерес у сприйманні знань. Значно підвищується особистісна роль учителя - він є лідером, організатором. Але необхідно зазначити, що проектування і проведенням уроків за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями.

Суспільству майбутнього потрібні люди з актуальними знаннями, гнучкістю і критичністю мислення, творчою ініціативою, високим адаптаційним потенціалом. Не менш важливими будуть такі їх якості, як висока моральність, особистісна відповідальність, внутрішня свобода, налаштованість на максимальну самореалізацію, здатність досягати високої мети раціональним шляхом і коректними засобами.

Система освіти як частина суспільної системи перебуває під впливом багатьох сил, одні з яких потребують структурних змін у ній, інші - змістових, технологічних. Сучасний етап системи освіти не задовольняє багатьох, хто в ній працює. Неабиякі можливості для якісних змін в освіті пов'язані з інтенсивним розвитком засобів комунікації та Інформаційних технологій.

Особливо значущим с формування компетентності педагога, його особистісно-професійних якостей, здатності жити і працювати в Інноваційному режимі: прийняти і зрозуміти нове, опанувати інноваційну ситуацію.

Професіоналізм педагога і входжен­ня його в інноваційний режим роботи неможливі без творчого самовизначення, в якому провідну роль відіграє його налаштованість на самовдосконалення, самоосвіту, саморозвиток, без чого неможливим є забезпечення нової якості освіти.

Список використаної літератури

1. Вукіна Н.В., Дементієвськаа Н.Л., Суизенко І. М. Критичне мислення: як цього навчити: Науково-методичним посібник / За наук. ред. О. 1. Пометун. -Х„ 2007.-190 с.

2. Дичківська І. М. Інноваційні педаго­гічні технології.- К.: Академвидав,2004.

3. Евдокшюв В.И., Олейник Т.А., Горькова С. А. Практикум по развитию критического мышления.- X.: Торнадо,2002,- 144 с.

4. Тягло О. В. Критичне мислення,- X.: ВГ «Основа», 2008,- 190 с.

5. Савченко О. Я. Сучасний урок у почат­кових класах. - К.: Магістр-5,2007.-255 с.

6. Сучасний урок у початковій школі. 33 уроки з використанням техно­логії критичного мислення / Упор. Г. О. Ярош, Н. М. Седова.- X.: ВГ «Основа»,2005.