"Дзвони Чорнобиля"

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Тема заходу

ТЕМАТИЧНА ЛІНІЙКА до роковини аварії на Чорнобильській АЕС «Дзвони Чорнобиля»

Автор (посилання на сторінку користувача)

Мета (навчальна, розвивальна, виховна)

- Формувати пізнавальні інтереси школярів.

- Навчати учнів любити людей та життя.

- Прилучати до духовних національних і загальнолюдських цінностей.

- Розвивати духовну досконалість учнів.

- Розвивати моральну та художньо-естетичну культуру.

- Розвивати творчі здібності та задатки учнівської молоді.

- Сприяти естетичному вихованню учнів.

- Розвивати комунікативні здібності учнів.

Категорія учнів

Захід загальношкільний, 1-11 класи.

Обладнання

- Виставка художньо-історичної літератури, присвячена роковинам Чорнобильської трагедії.

- Фотографії учасників ліквідації наслідків Чорнобильської трагедії, які проживають або проживали на території Ковтунівської сільської ради, підбірка фотознімків, які надали ліквідатори.

- Ноутбук, проектор, екран, аудиосистема для проведення публічного заходу.

Методичні рекомендації щодо організації та проведення (можливі посилання)

В підготовці до заходу взяли участь учителі фізики та інформатики, української мови та літератури, музики, хореографії, організатор школи.

Зміст заходу (можливі посилання)

Сценарій для друку

Презентація

Учитель. Дорогі учні! Шановні вчителі! Сьогодні ми проведемо лінійку пам’яті про трагедію Чорнобиля. Ми спробуємо перенестись уявою на 28 років назад в той далекий квітень 1986 року. Вас, сьогоднішніх учнів нашої школи, тоді ще й на світі не було. Для вас це вже історія, далека, невідана…

Учень І. Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. А 28 років тому це було звичайне українське містечко, яких сотні на Україні.

Учень ІІ. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати мешканці Києва та Чернігова. Їхали сюди звідусюди, щоб набратися здоров’я, подихати цілющим повітрям. Збирали гриби, ягоди яких у місцевих лісах було чимало. Здавалося, що красу цього куточка українського полісся ніщо й ніколи не затьмарить.

Учень І. У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочалось будівництво потужної атомної електростанції. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять. Це було місто – сад. Які широкі вулиці! А яких тільки квітів не було в алеях, скверах, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалась річка.

Учень ІІ. Ніщо не віщувало біди. І ось 26 квітня 1986 року о 1-й годині 23 хвилини, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

(Звучить музика. Демонструється фрагмент документального фільму.)

Учень І. Ті, хто тієї ночі не спали, бачили, як над електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум’я. Та ніхто тоді й гадки не мав, що це сяйво смертельно небезпечне. Відлік часу став уже далеко не мирним, а бойовим і пішов на години, хвилини, секунди. Мирна щаслива весна перестала існувати для українського народу.

(Учень читає вірш «На Чорнобиль журавлі летіли»)

На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертались навесні.

Як сніжниця, попелище біле

Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,

Поржавіла хвоя і трава,

Журавлина крихітна вервечка

Напиналась, наче тятева.

Не було ні стогону, ні крику,

Тільки пошум виморених крил.

Журавлі несли печаль велику,

Наче тінь невидимих могил.

Не спинились птиці на кордоні,

Де сягає атома яса.

І дивився батько з під долоні,

І ридала мати в небеса.

На Чорнобиль Журавлі летіли,

З вирію вертались навесні.

Учень І. Наш народ уперше зустрівся з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

Учень ІІ. Тієї трагічної ночі першими до реактора через кілька хвилин за тривоги прибули пожежники. Ситуація була надзвичайна – поруч «дихав» смертельним подихом реактор. Не було часу думати про себе: треба було рятувати станцію. І вони її врятували. Всі 28 чоловік двох караулів затулили її собою з них 6 чоловік загинуло.

Учень І. На підмосковному кладовищі на скромних плитах з червоними зірками навічно викарбувані імена Володимира Правика, Миколи Ващука, Василя Ігнатенка, Віктора Кібенка, Миколи Титенка, Володимира Тищури. Хай пам’ять про них буде вічна!

(Звучить музика. Учень запалює свічку)

Учень ІІ. Ця катастрофа була спричинена руйнуванням 4 енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції. У результаті аварії стався викид радіоактивних речовин на зовню, які вітром та дощем рознеслись на великі території. Зупинити це виверження із зруйнованого реактора вдалося лише до кінця травня 1986 року ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.

Учень І. Для ліквідації наслідків аварії була створена урядова комісія. У 30-ти кілометрову зону навколо ЧАЕС стали прибувати фахівці та військові, які відправлялися для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього. Цих людей пізніше стали називати ліквідаторами.

Учень ІІ. Ліквідатори працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набрав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їхнє місце приїжджали інші. Основна частина робіт була виконана в 1986 – 1987 роках. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки приблизно 600 тисяч чоловік.

Учень І. Мешканці нашого села теж брали участь у ліквідації наслідків цієї катастрофи це:

1. Ступак Анатолій Васильович;

2. Чорний Микола Миколайович;

3. Чепурний Олександр Михайлович;

4. Басенко Іван Михайлович.

5. Дерюга Олексій Васильович.

Учитель. Чорнобильська трагедія щороку поповнює свій чорний список іменами тих людей, хто був у тому страшному горнилі боротьби з невидимим ворогом, ім’я якому – атом. Пішли із життя наші односельці ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЄС Похтель Василь Федорович, Небилиця Василь Кирилович. Та ми не маємо морального права не згадати їх імена сьогодні.

Учень ІІ. За даними організації Союз «Чорнобиль» , з 600 тисяч ліквідаторів 10% померло і 165 тисяч стали інвалідами.

Учень І. На знак вшанування світлої пам’яті тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, схилімо голови і вшануймо їх хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання)

Учень ІІ. Після аварії на 4 енергоблоці робота електростанції була припинена. Про те вже в жовтні 1986 року, після масштабних робіт зі спорудження «саркофагу» 1-й та 2-й а згодом і 3-й енергоблоки були знову введені в дію. Дякуючи зусиллям уряду України і світової спільноти, 15 грудня 2000 року був назавжди зупинений останній реактор станції і вона припинила своє існування.

Учитель. На нашій лінійці присутні ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мешканці с. Ковтунове Басенко І.М., Дерюга О.В., Ступак А.В., Чепурний О.М., Чорний М.М.

(Надається слово ліквідаторам наслідків аварії)

(Учні дарують квіти)

Учень І. Б’ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля… Вони нагадують: пам’ятайте! Хай не повториться! Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює наші серця миром, спокоєм. Пам’ятаймо.

Учень ІІ.

Ростіть в добрі, ростіть щасливі,

Дівчатка будуть нехай вродливі,

А хлопці – сильні і могутні.

А ті події незабутні

Хай не тривожать більше нас!

Хай кане зло в безодню, в час!

Учень І.

Хай стане мир міцніший у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат,

Його уроків людство не забуде.

Використані ресурси

Інформація пр Чорнобильську АС

Карти, зображення

Правда про Чорнобиль

Чернобыль: за секунду до взрыва

Фотогалерея

Відеозвіт про проведення заходу