"Компаративістська парадигма взаємозв'язків української та світової літератури"

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Назва статті

Компаративістська парадигма взаємозв'язків української та світової літератури.

Автор (посилання на сторінку користувача)

Буряченко С.І.

Анотація статті

У посібнику вміщені методичні рекомендації вчителям української та світової літератури щодо компаративного аналізу програмових творів (5-11 класи), а також додаткові матеріали, які можна використовувати як на уроках літератури, так і в позакласних заходах.

Ключові слова

Компаративістика, компаративний аналіз, найвидатніші письменники-перекладачі, письменники-лауреати в галузі перекладу.

Постановка проблеми

Актуальність компаративного вивчення творів у тому, що все у світі, згідно з діалектикою пізнання світу, пізнається в порівнянні. Зіставлення двох чи кількох художніх явищ допомагає побачити їх цілісно, у повному обсязі. Компаративний аналіз творів українських письменників сприяє розширенню методичних можливостей учителя, зокрема обов’язковому й постійному використанню наукових підходів до аналізу та інтерпретації художнього твору. Крім того, він сприяє підвищенню якості літературної освіти, загальнокультурного рівня розвитку учнів, формуванню толерантного ставлення людей до інших національностей, віросповідань, дає змогу учням усвідомити цілісність літературного процесу й своєрідність нашої культури в ньому, краще засвоїти здобутки українських та зарубіжних авторів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання взаємопов’язаного вивчення літератур у школі розглядається в працях С. О. Пультера, Л.Ф. Мірошниченко та Т.М. Нефедової, А. Градовського, Ж. Клименко, В.В. Снєгіровьової. Серед умов, визначених дослідниками для проведення порівняння творів літератури, найбільш важливим називається підпорядкування порівняльного аналізу двом цілям: виявлення спільного й виділення національного, своєрідного.

Мета статті

Серед найактуальніших проблем сучасної методики літератури виділяється проблема взаємозв’язаного вивчення різнонаціональних літератур, яке складається з порівняння літературних напрямів, творчості письменників, сюжетів творів, образів, художніх засобів. Компаративістика - порівняльне вивчення фольклору, національних літератур, процесів їх взаємозв’язку, взаємодії, взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу (методу). Актуальність компаративного вивчення творів у тому, що все у світі, згідно з діалектикою пізнання світу, пізнається в порівнянні. Зіставлення двох чи кількох художніх явищ допомагає побачити їх цілісно, у повному обсязі. Компаративний аналіз творів українських письменників сприяє розширенню методичних можливостей учителя, зокрема обов’язковому й постійному використанню наукових підходів до аналізу та інтерпретації художнього твору. Крім того, він сприяє підвищенню якості літературної освіти, загальнокультурного рівня розвитку учнів, формуванню толерантного ставлення людей до інших національностей, віросповідань, дає змогу учням усвідомити цілісність літературного процесу й своєрідність нашої культури в ньому, краще засвоїти здобутки українських та зарубіжних авторів. Компаративний аналіз - цікавий і неординарний метод у викладанні української літератури, без якого на уроках не обійтися. Адже він привертає увагу школярів до національних реалій різних народів, впливає на формування уявлень про національне в літературі.

Виклад основного матеріалу

В Україні літературна компаративістика формується в останній третині ХІХ ст. паралельно з аналогічним процесом у Росії та більшості країн Європи. ЇЇ вітчизняні зачинателі – М.Драгоманов, І.Франко, М.Дашкевич. Саме їм належать перші українські компаративістичні праці з фольклористики й літератури. Вітчизняний компаративіст М. Драгоманов у фольклорних студіях виявив себе прибічником теорії «мандрівних сюжетів», тобто компаративістичної теорії запозичень. Наприклад, учений доводив, що «Слово о полку Ігоревім» - українська дума ХІІ ст., а плач Ярославни - пісня української дівчини, що «Слово...» не вплинуло на подальший розвиток літератури Північної Русі, за винятком наслідувальної «Задонщини». Це дослідження стало першим в історії української літератури науковим обгрунтуванням її самостійності й оригінальності. Вагомий внесок у розвиток вітчизняної компаративістики зробив І. Франко, який звернувся до компаративного вивчення літератури під впливом порівняльно-історичного літературознавства М. Драгоманова. І. Франко у своїх працях виклав власне бачення світового літературного процесу й місця в ньому національного й інтернаціонального, проаналізував найважливіші моменти сучасної йому світової літератури та літератури попередніх епох і, нарешті, вивів оригінальний історико-психологічний метод дослідження літератури. Він, зокрема, стверджував, що українська література не є вторинною від російської, що більшість давньоруських пам’яток - з українським корінням. Ще в ХVІІ ст. Росія «вчилася» в України й замовчувала це, а після реформ Петра І у ХVІІІ ст. вже Україна наздоганяла Росію, що відставала ще 100 років тому. На межі ХІХ – перших десятиліть ХХ ст. українська компаративістика продовжувалася такими вченими, як В.Перетц, М.Возняк, С.Маслов, А.Шамрай. Наприклад, професор М.Возняк, який завідував кафедрою української літератури Львівського державного університету, одним із перших став застосовувати синхронічні таблиці, які нині є обов’язковою складовою «Истории всемирной литературы» в 9-ти томах. У 20-х роках ХХ ст. українську компаративістику активно розвивали й за межами України. Серед учених-емігрантів - авторитетний на Заході славіст і компаративіст Дмитро Чижевський. З-поміж його книг - двотомник «Порівняльна історія слов’янських літератур», у якому автор показує розвиток слов’янських літератур як єдине ціле, «Український літературний барок. Нариси». Проте в Радянській Україні твори Д.Чижевського були заборонені. У 20-30-тих рр. плідно працювали академік О.Білецький та його учні. Слід назвати його працю «Українська література серед інших літератур світу». Цікавою є думка вченого про те, що національно своєрідне є водночас інтернаціональним, найбільш ушанованим іншими народами. На початку 30-х рр. ХХ століття розпочався тиск на вітчизняну компаративістику. Гальмування розвитку цієї науки йшло паралельно з процесом розгрому української культури. У повоєнні роки на літературну компаративістику в СРСР накладено заборону. У другій половині 40-х років її було офіційно засуджено як «буржуазну лженауку». Учених-компаративістів різко критикували, а нерідко вони зазнавали репресій. Повільна реабілітація компаративістів розпочалася в період «хрущовської відлиги», але цей процес був млявий, непослідовний та однобічний, особливо в Україні, де відповідну наукову традицію було штучно перервано, а порівняльне літературознавство набуло здебільшого викривлених форм. Майже до 80-х років ХХ ст. термін «компаративістика» не вживався й був замінений перекладним – «порівняльне літературознавство». Зрушення в цій галузі літературознавства в Україні припадає лише на кінець 80-х-90-х років. Значною подію у вітчизняній науці стає вихід у 1987-1991 рр. масштабного п’ятитомного дослідження «Українська література в загальнослов’янському й світовому літературному контексті». Це була перша у вітчизняному літературознавстві спроба дослідити динаміку входження окремо взятого національного письменства у світовий літературний процес. Нова історія літературної компаративістики в Україні розпочалася з набуттям країною незалежності, коли дана наука була відновлена в правах. І хоч провідний вітчизняний компаративіст Д. Наливайко стверджує, що до останнього часу українська компаративістика все ще залишається на проблемно-тематичному й теоретико-методологічному рівні перших десятиліть ХХ ст., розширення й поглиблення культурних і літературних взаємин України з іншими країнами сприяють актуалізації й активізації компаративних студій. 1994 року в Україні було створено кафедру компаративістики в університеті «Києво-Могилянська академія». Нині діє відділ компаративістики в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України (завідувач – доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Д.С.Наливайко); відкрито спецради щодо захисту дисертацій з дисципліни «Порівняльне літературознавство»; створено кафедри компаративістики та читаються відповідно академічні курси в окремих ВНЗ України.

Висновки

Компаративний аналіз є важливим та актуальним напрямом сучасної методики. Він допомагає викладати українську літературу, дотримуючись таких принципів: • принцип країнознавчого та етнокультурного підходу; • принцип історизму; • принцип вивчення літератури як мистецтва слова; • принцип пріоритету загальнолюдських цінностей; • принцип цілісності розуміння художньо-естетичної сутності твору. Завдяки компаративному аналізу збагачується внутрішній світ дитини, розвивається інтелект, творчі здібності, естетичні смаки. Учні досягають належного рівня сформованості вміння читати й усвідомлювати прочитане, самореалізації в сучасному світі. Завдання вчителя полягає в тому, щоб, використовуючи весь арсенал методів і прийомів компаративного аналізу, підвищувати читацькі інтереси учнів, їхній культурний рівень, навчити уважно ставитися до художнього слова, розуміти його. Найрізноманітніші методи й прийоми компаративного аналізу повинні викликати зацікавленість в учнів, виробляти в них уміння компетентно й цілеспрямовано орієнтуватися в інформаційному й комунікативному сучасному просторі, уміння застосовувати здобуті на уроках літератури знання, навички в практичному житті. Проведене дослідження з проблеми «Упровадження компаративного підходу на уроках української літератури з метою підвищення читацьких інтересів учнів» засвідчує, що вчителю необхідно ретельно обдумувати структуру уроку, добирати методи й прийоми, які були б найбільш ефективними, ураховувати індивідуальній й вікові особливості учнів. Готуючись до уроків компаративного аналізу, учитель повинен добирати такі завдання, які б спонукали учнів самостійно оцінювати різноманітні явища культурного життя, висловлювати власну позицію щодо них, приймати оригінальні рішення, вирішувати нестандартні ситуації, створювали умови для творчості. Систематична й цілеспрямована робота з упровадження компаративного підходу до вивчення української літератури дала позитивні результати. Учні навчилися: • сприймати літературний твір як явище мистецтва; • бачити твори української літератури в національному й світовому контекстах; • самостійно й критично мислити; • культури полеміки, дискусії, діалогів; • аргументовано доводити власну думку; • бачити у творах української та світової літератур національне й загальнолюдське. Упровадження компаративного підходу до вивчення української літератури позитивно вплинуло на результати навчальних досягнень учнів. За останні три роки відсоток якості знань учнів складає більше 50 (2009-2010 н. р. - 73%; 2010-2011 н .р. - 53%; 2011-2012 н. р. - 63% відповідно). 2008 року учениця 9-А класу Динник Анастасія посіла ІІІ місце в ІІ етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика . 2009 р. учениця 11-А класу Ригаль Кристина посіла ІІ місце в ІІ етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Учні із задоволенням беруть участь у різних конкурсах творчого спрямування. У 2011-2012 навчальному році учениця 9-А класу Ступіна Світлана посіла ІІ місце в ІІ етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка. У 2012-2013 навчальному році учениця 8-А класу Кузнєцова Каріна посіла третє місце в І турі обласного конкурсу творчих робіт «Я пишаюся новою Сумщиною».

Список використаної літератури

  1. Бандура Г.О., Бандура О.М. Теорія літератури в тезах, дефініціях, таблицях: Навч. дов. – К.: Шкільний світ, 2008. – 127 с.
  2. Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посібн. – 3-тє вид. - К.: Академвидав, 2009. – 615 с.
  3. Є В. Зарубіжна література. Підручник для 5-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2005. – 272 с.
  4. Гандерас-Екшмідт К. Компаративний аналіз західноєвропейської та української модерністської поезії // Дивослово. – 2010. - №5. – С. 10-16.
  5. Ганіч Н. «Сильне, як смерть», кохання у творах «Три зозулі з поклоном» Гр.Тютюнника й «Гранатовий браслет» О.Купріна // Дивослово. – 2009. - №3. – С. 12-15.
  6. Голик О.В. Інтерактивні технології на уроках. 5-12 класи. – Тернопіль: Мандрівець, 2008. – 156 с.
  7. Гордієнко О. Проблема порівняльного вивчення творів зарубіжної та української літератури // Українська література в загальноосвітніх навчальних закладах. – 2007. - №7 – С.26-29.
  8. Гузь О. Погляд на твори Ліни Костенко в ракурсі світової літератури // Українська література в загальноосвітніх навчальних закладах. – 2010. - №12 – С.13-16.
  9. Гулак-Артемовська Л. Спорідненість українських і зарубіжних казок // Дивослово. – 2010. - №9. – С. 38-42.
  10. Гурдуз А. Світова літературна компаративістика: етапи розвитку // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2005 - №5. – С. 114-120.
  11. Гурдуз А. Українська літературна компаративістика: етапи розвитку // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2005 - №6. – С. 90-97.
  12. Дяченко-Лисенко Л. Казкове і реалістичне у творах Бориса Харчука й Антуана де Сент-Екзюпері // Дивослово. – 2008. - №1. – С. 16-19.
  13. Єременко О. Михайло-Драй-Хмара і Федерико Гарсіа Лорка: життєво- творчі перегуки мотиву смерті // Дивослово. – 2011. - №1. – С. 52-55.
  14. Зіневич Л. Компаративне навчання на уроках української і зарубіжної літератур // Зарубіжна література. – 2007. - №12 (308). – С.6-9.
  15. Ісаєва О.О., Клименко Ж.В., Мельник А.О. Зарубіжна література. Підручник для 11-го класу загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту). – Харків: Сиция, 2011. – 320 с.
  16. Клименко Ж.В. Зарубіжна література. Підручник для 6-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Навчальна книга, 2006. – 368 с.
  17. Ковбасенко Ю.І., Ковбасенко Л.В. Зарубіжна література. Підручник для 8-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Грамота, 2008. – 384 с.
  18. Ковбасенко Ю.І. Зарубіжна література. Підручник для 9-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Грамота, 2009. – 304 с.
  19. Ковбасенко Ю.І. Зарубіжна література. Підручник для 10-го класу загальноосвітніх навчальних закладів (академічний рівень, профільний рівень). – К.: Грамота, 2010. – 320 с.
  20. Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи // Дивослово. – 2011. - №10. – С. 4-16.
  21. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Гром’яка Р.Т., Коваліва Ю.І., Теремка В.І. – 2-е вид.. – К.: Видавничий центр «Академія», 2007. – 752 с.
  22. Методичні рекомендації щодо вивчення української літератури у 2012-2013 навчальному році // Дивослово. – 2012. - №8. – С. 12-17.
  23. Наливайко Д.С. Національні варіанти літературної компаративістики. – К.: Видавничий дім «Стилос», 2009. – 750 с.
  24. Наливайко Д.С. Теорія літератури й компаративістика. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 347 с.
  25. Фесенко В.І. Зарубіжна література. Підручник для 7-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. – Д.: Схід-Продукт, 2007. – 272 с.27.
  26. Чижевський Д.І. Порівняльна історія слов’янських літератур: У двох книгах / Переклад з німецької. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – 288 с.