Актуалізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики і в позаурочний час

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Назва статті

Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики загальноосвітнього навчального закладу засобами інтерактивних технологій--Гришина Надія Павлівна (обговорення) 17:41, 9 березня 2015 (EET)

Автор (посилання на сторінку користувача)

Гришина Надія Павлівна

Анотація статті

У статті обгрунтовано доцільність використання інтерактивних технологій для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках математики.

Ключові слова

Інтерактивні технології, навчальна пізнавальна діяльність, методи навчання, пізнавальний інтерес.

Постановка проблеми

Сучасному суспільству потрібні люди, здатні творчо підходити до своєї роботи, брати активну участь у тих змінах, що відбуваються у суспільстві. Від пізнавальної активності учнів під час вивчення шкільного курсу математики залежать результати знань, їх підготовка до роботи в сучасних умовах. Активізація пізнавальної діяльності учнів була, є і буде актуальною завжди.

Найважливішою умовою ефективності навчання, є наявність в учнів пізнавального інтересу, тому одним із головних завдань освіти є забезпечення становлення та розвитку компетентної особистості, Завдання кожного учителя так побудувати навчання, щоб процес пізнання став цікавим для учнів.

Розвитку пізнавального інтересу, любові до предмета сприяє організація навчання, за якої учня залучено до процесу самостійного пошуку, відкриття нових знань, вирішення задач проблемного характеру.

Одним із шляхів активізації пізнавальної діяльності є впровадження інтерактивних технологій на уроках математики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз останніх досліджень і публікацій дає підстави стверджувати, що традиційні організаційні форми та методи навчання, що залишились без суттєвих змін, уже не можуть повністю реалізувати інтелектуальні можливості учнів, які значно зросли, задовольнити вимоги суспільства і прагнення самої особистості до якості та результативності навчання.

У педагогічних дослідженнях найчастіше активізацію пізнавальної діяльності розглядають як діяльність, яка спрямовану на стимулювання процесу усвідомлення учнями їхніх загальних інтересів і потреб як єдиної групи, визначення необхідних засобів та активних дій для досягнення усвідомлених цілей.

Психологічний аспект досліджуваної проблеми глибоко розроблений у працях Л. С. Виготського , В. В. Давидова, О. М. Леонтьєва, Н. В. Менчинської та інших.

Дидактичні та методичні основи активізації пізнавальної діяльності учнів загальноосвітніх навчальних закладів наведені у працях Ю. К. Бабанського, М. Н. Скаткіна, Т. Г. Шамової, Г. І. Щукіної, І. Огороднікова, Л. В. Занкова, Л. П. Арістової, І. С. Якіманської, М. І. Махмутова, І. Ф. Харламова та інших.

Суттєві положення і висновки з проблеми активізації діяльності учнів містяться і в працях А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинського, С. Т. Шацького.

Серед психологів і педагогів немає єдиної думки щодо поняття «пізнавальна активність».

  • Так, І. Харламов визначає пізнавальну активність, як стан індивіда, який характеризується прагненням до навчання, розумовим напруженням і виявом вольових зусиль у процесі оволодіння знаннями.
  • М. Махмутов тлумачить це поняття як виявлення у навчальному процесі вольової, емоційної та інтелектуальної сторін індивіда.
  • Досліджуючи проблему активізації, Т. Г. Щукіна основну увагу приділяє спільній діяльності педагога та учнів, спонуканню учнів до її енергійного, цілеспрямованого здійснення, подоланню інерції та пасивних стереотипних форм викладання та навчання.
  • Т. Г. Шамова вважає, що активізацію навчально-пізнавальної діяльності слід розуміти не як підвищення інтенсивності її протікання, а як мобілізацію інтелектуальних, емоційно-вольових та фізичних сил учня, що здійснюється викладачем за допомогою певних засобів і спрямовується на досягнення конкретних цілей навчання та виховання.

На основі аналізу науково-методичної літератури можна зробити висновок, що внутрішніми стимулами навчально-пізнавальної активності виступають потреби, мотиви, інтереси учня. Процес «задоволення» пізнавальної потреби здійснюється як пошукова пізнавальна активність, спрямована не на відкриття невідомого, його усвідомлення, а інтерес до навчально-пізнавальної діяльності є формою виявлення пізнавальних потреб і мотивів.

Мета статті

Висвітлити психолого-педагогічні аспекти використання інтерактивних технологій для активізації пізнавальної діяльності учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Виклад основного матеріалу

У проекті Державного стандарту базової і повної середньої освіти зазначено, що кінцевою метою загальної середньої освіти є

виховання громадянина України, підготовленого до життя у сучасному суспільстві, здатного навчатися впродовж життя, оперувати й управляти інформацією, приймати виважені рішення, ефективно взаємодіяти з людьми, усвідомлювати свою роль у державі і світі, досягати творчої самореалізації. Широкі можливості для вирішення цієї проблеми надає курс «Математика». З математикою, тобто застосуванням математичних знань, доводиться мати справу кожній людині, і не тільки в роки навчання, ай після закінчення школи.

Сьогодні актуальна така організація навчально-виховного процесу, яка стимулює пізнавальну діяльність учнів із залученням їх до

більшої самостійності в оволодінні навчальним матеріалом. Пізнавальна діяльність – це єдність чуттєвого сприйняття, теоретичного мислення і практичної діяльності.

Як сказав В.О.Сухомлинський - «Усі наші задуми, усі пошуки й побудови перетворюються на порох, якщо учень не бажає вчитися».

«Вирішальне значення має не стільки оволодіння багажем конкретних знань і навичок, скільки вироблення здібностей щодо їх одержання», - неодноразово наголошував Альберт Ейнштейн.

Багаторічний досвід роботи з учнями свідчить, що для активізації мислення учнів на уроках математики необхідно використовувати різноманітні інноваційні освітні технології. Вони сприяють розвитку особистості учня, формуванню його світогляду, культури - важливих якостей для досягнення необхідних успіхів у соціумі. Інноваційні підходи до організації навчально-пізнавального процесу допоможуть подолати розрив між освітою і вимогами життя. Для навчання важливі всі рівні пізнання й усі види методик. Одним з них є інтерактивне навчання.

Інтерактивна модель навчання. Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова «інтеракт», де «інтер» - взаємний і «акт» - діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва , взаємодії, що дає змогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Інтерактивна взаємодія включає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокрема для того, щоб охопити весь необхідний матеріал і глибоко його вивчити, педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

  • • дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
  • • відібрати до уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми;
  • •під час власне інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно, або «граючись» виконали його;
  • • на одному занятті можна використовувати одну (максимум – дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;
  • • дуже важливим є проведення спокійного обговорення за підсумками вправи, зокрема акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
  • •проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов’язані з інтерактивними завданнями.Для зміцнення контролю за ходом процесу навчання за умов використання інтерактивної моделі навчання викладач також повинен попередньо добре підготуватися:
  • • глибоко вивчити й продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тексти, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;
  • • старанно спланувати і розробити заняття: визначати хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;
  • •мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найцікавіших для учнів випадків, проблем; оголошення очікуваних результатів заняття і критеріїв оцінки роботи учнів;
  • • передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи – розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.

Технології інтерактивного навчання

Інтерактивні технології навчання – це така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть школяра у колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників у процесі навчального пізнання. Інтерактивні технології навчання включають у себе чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи й прийоми, що стимулюють процес пізнання та розумові й навчальні умови і процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів. На відміну від методик, інтерактивні навчальні технології не вибираються для виконання певних навчальних завдань, а власне своєю структурою визначають кінцевий результат.

Технології інтерактивного навчання залежно від мети уроку та форми організації навчальної діяльності учнів розподіляються на чотири групи:

• інтерактивні технології кооперативного навчання; • інтерактивні технології групового навчання; • технології ситуативного моделювання; • технології опрацювання дискусійних питань.

Основними ознаками кооперативної групової роботи є:

1.Об’єднання класу в групи для досягання конкретного навчального результату.

2.Склад групи не може бути постійним протягом тривалого часу. Він змінюються залежно від змісту і характеру навчальних завдань, що необхідно виконати.

3.Кожна група розв’язує певну проблему, визначену завданням.

4.Завдання в групі виконується таким чином, щоб можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи й групи в цілому.

Оптимальною вважають групу з 3 -6 осіб, тому що за меншої кількості учням важко різнобічно розглянути проблему, а за більшої – складно врахувати, яку саме роботу виконав кожний учень.Роботу в парах доцільно використовувати під час засвоєння, закріплення, перевірки знань.

Ротаційні (змінювані) трійки, два-чотири – всі разом треба використовувати під час закріплення та засвоєння нового матеріалу з метою його грунтовного аналізу та осмислення.

Технологію «Карусель» доцільно використовувати під час інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань.

Робота в малих групах («Пошук інформації», «Спільний проект», «Діалог», «Коло ідей») доцільно використовувати під час закріплення вмінь та навичок, для розв’язання складних проблем, що потребують колективного розуму. Технологію «Акваріум» можна використовувати під час закріплення вмінь та навичок.

Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формування вмінь, розвитку пізнавальної активності, логічного мислення,формує вміння аналізувати, узагальнювати, аргументувати власну позицію.
2. Технології колективно – групового навчання
До цієї групи відносяться інтерактивні технології, що передбачають фронтальну (одночасну) роботу всього класу.

Групові технології навчання потребують тимчасового поділу класу на групи для спільного вирішення певних завдань. Учням пропонується обговорити завдання, намітити шляхи їх вирішення та реалізувати на практиці і, нарешті, презентувати спільний результат. Ця форма роботи відкриває великі можливості для кооперації та формування колективної пізнавальної діяльності. Головні особливості організації групової роботи на уроці:

- клас ділиться на групи для вирішення конкретних навчальних завдань;

- кожна група одержує певне завдання (однакове чи диференційоване) і виконує його спільно під безпосереднім керівництвом лідера групи або вчителя;

- склад групи може змінюватися, він добирається з урахуванням того, щоб з максимальною ефективністю для колективу реалізовувалися навчальні можливості кожного члена групи, залежно від змісту й характеру майбутньої роботи.

Варіантами технологій для обговорення проблеми в загальному колі можуть бути «Мікрофон», «Незакінчене речення». Їх доцільно використовувати під час вивчення складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивації пізнавальної діяльності, актуалізації опорних знань.

«Мозковий штурм» використовують під час засвоєння вмінь та навичок, розв’язування складних задач або для пошуку різних способів розв’язування однієї задачі. Технології «Броунівський рух», «Кожен учить кожного» доцільно використовувати під час вивчення великого обсягу інформації, узагальнення та повторення вивченого. Технологія «Ажурна пилка» використовується під час вивчення великого обсягу матеріалу за короткий час.

2.Технології ситуативного моделювання

До технологій ситуативного моделювання відносять такі, як презентація, мікрофон, реклама, робота парами, групами, незакінчені речення, спільні проекти, рольова гра тощо.
Метод Реклами зацікавлює учнів своєю сучасністю, адже вони бачать, яке велике значення вона має в житті.

На уроці «йде трансляція» реклами, яку учні заздалегідь підготували дома про якесь математичне поняття або застосування якоїсь теми. Метод презентації можна використовувати на уроці будь – якого типу. Особливо доцільно застосовувати під час повторення вивченого матеріалу.

Модель навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою включення учнів у гру. Дидактична гра є творчою формою навчання, виховання і розвитку учнів. Ігрова модель навчання покликана реалізувати, крім основної дидактичної мети, ще й забезпечення контролю виведення емоцій, надання учню можливості самовизначення, надихання і допомога творчої уяви, надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті.

Характерними ознаками дидактичної гри є:

1) моделювання ситуації навчально – виховного характеру та прийняття навчально – педагогічних рішень;

2) підготовка до проведення гри (викладення сценарію гри, визначення ігрових завдань, орієнтовних шляхів розв’язання проблеми, розподіл ролей між учасниками гри);

3) основна частина – проведення гри;

4) обговорення.

4. Технології опрацювання дискусійних питань

Важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання є дискусія. Це метод навчання, який передбачає організацію спільної мовної діяльності з метою пошуку ефективного розв’язання певної проблеми.

Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, формує навички відстоювати свою думку, дає можливість визначити власну позицію, поглиблює знання з обговорюваної проблеми, що відповідає завданням сучасної школи. Основними організаційно – педагогічними моментами , спільними для будь-яких різновидів дискусії, є наступні:

• проведення дискусії необхідно починати з постановки конкретного дискусійного питання (тобто такого, яке не має однозначної відповіді й допускає різні варіанти вирішення, зокрема протилежні);

• не слід ставити запитання на зразок: хто правий, а хто – ні в тому чи іншому питанні;

• у центрі уваги має бути ймовірний перебіг (Що було б можливим за тим чи іншим збігом обставин? Що могло відбутися, якби . . . ?);

• усі вислови учнів мають бути у межах обговорюваної теми;

• учитель має право виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати учнів робити те саме;

• усі твердження учнів повинні супроводжуватися аргументацією, обгрунтуванням , для чого вчитель ставить запитання на зразок: «Які факти свідчать на користь твоєї думки?», «Як ти міркував, коли дійшов такого висновку?»;

• дискусія може закінчуватися як консенсусом, так і збереженням існуючих розбіжностей між учасниками дискусії.

Під час планування дискусії вчитель повинен враховувати кілька важливих моментів: час, необхідний для проведення дискусії, його узгодженість з іншими видами роботи під час навчального заняття; місце, яке має можливість здійснювати всі необхідні пересування учнів і створювати оптимальні умови для обговорення учнями проблеми і стеження за його перебігом рештою учнів; матеріали, необхідні для роботи учнів та наочного подання її результатів; письмові інструкції щодо способу виконання ; вміння учнів працювати у групі. Протягом усієї роботи вчитель тримає в полі зору три основні моменти: мета, від якої під час дискусії не слід відхилятися; час, якого слід дотримуватися, щоб встигнути досягти визначеної мети; підсумки, які треба підбити, аби не втратити сенс самої дискусії.

Висновки

Однією із найважливіших умов ефективності як навчання, так і самонавчання, є наявність в учнів пізнавального інтересу. Пізнавальний інтерес – це глибинний внутрішній мотив, ґрунтований на властивій людині вродженій пізнавальній потребі. Одним із шляхів активізації пізнавальної діяльності є впровадження інтерактивних технологій на уроках математики. Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх використання дає можливість приділити увагу кожному учню, при цьому навчальний процес здійснюється за постійної активної участі всіх учасників навчального процесу. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, значно зростає їх інтерес до навчання. Залежно від інтерактивних форм учень навчається критично мислити, опрацьовувати інформацію, дискутувати, самостійно приймати рішення, висловлювати та поважати власну думку, оцінювати свою роботу та роботу інших учнів, передавати свої знання іншим.

Список використаної літератури

1.Активні та інтерактивні методи навчання /Укладач Кравчина О.С.-К.:Ціппо АПН України, 2003,-32с.

2.Агафонова О.О. Групова форма організації діяльності учнів на уроках математики. //Математика в школах України.-2005.-№27.

3.Басюк Т.Г. Формування мотивації та активізація навчальної діяльності.//Математика в школах України.-2005.- №16.

4.Ващук С.Г. Мотивація навчання на окремих етапах уроку.//Математика.-2004.-№46.

5.Групова навчальна пізнавальна діяльність учнів на уроках математики як вид інтерактивної педагогічної технології/Укладач Святлош С.М.//Математика в школах України.-2005.-№25.

6.Гадецький М.В., Хлєбнікова Т.М. Організація навчального процесу в сучасній школі. Х.: Вид. «Ранок» 2003.

7.Данилова Л. Розвивати пізнавальну активність учнів//Рідна школа.-2002.-№6-с.18-20.

8.Енціклопедія педагогічних технологій та інновацій/Автор-укладач Н.П. Наволокова Х.:Видавнича група «Основа», 2009.

9.Єльнікова О.В. Управління впровадженням інтерактивних освітніх технологій в навчальний процес загальноосвітнього навчального закладу: дис. … канд. пед. наук:-К.,2005-245с.

10.Інтерактивні технології навчання: посібник.-К.: Науковий світ, 2004.-85с.

11.Інтерактивні методи навчання //Енциклопедія освіти/ АПН України; гол. ред. В.Г.Кремінь.-К.: Юрінком Інтер, 2009.-с.357-358.

12.Інтерактивні технології на уроках математики: Навч. метод. Посібник./Упоряд. І.С. Маркова.-2007.-217с.

13.Кашлев С.С. Технологія інтерактивного обученія /С.С. Кашлев.-Минск: Белорусский вересень, 2005.-196с.

14.Мельникова С. И., Яворовская Л.Н. Игровые формы учебных занятий.-Харьков, ХГУ, 1993.-5с.

15.Назарова Л.І. Ігрові моменти на уроках математики – розвиток творчих здібностей учня.//Математика в школах України.-2005.-№29.

16.Наволокова Н.П., Андрєєва В.М. Практична педагогіка для вчителя. Харків, Видавнича група «Освіта» 2009, с.80-82.

17.Національна доктрина розвитку освіти України //Освіта України.-2001.-№29.-с.7-25 18.Освітні технології: Навч.-метод.Посіб./О.М.Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М.Любарська та ін..; За заг.Ред. О.М.Пєхоти.-К:А.С.К., 2001.- 256.

20.ПометунО.І. / Пометун О., Пироженко Л. //Відкритий урок.-2003,-№3-с.19-31.

21.Пометун О.І. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання /О.І.Пометун, Л.В.Пироженко.-К.: А.С.К. 2005-192с.

22.Садкіна В.І. 101 цікава педагогічна ідея як зробити урок. Харків 2008. Видавнича група «Основа».

23.Технології використання різних методів інтерактивного навчання. Ігри дорослих: інтерактивні методи навчання /упоряд. Л.Галіцина.-К: Ред.загальнопед.газ.2005.-с.59-83.

24.Шушара Т. Шляхи і засоби активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках математики //Рідна школа.-2004.-№3.-с.17-19.

25.Щукина Г.І. Активизация познавательной деятельности в учебном процес се.-М,: Педагогика, 1979,-178с.

Додатки