ВПЛИВ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ЗДІБНОСТЕЙ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Назва статті

ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ЗДІБНОСТЕЙ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ НА УРОКАХ ФІЗИКИ

Автор (посилання на сторінку користувача)

Світлана Василівна Кода

Анотація статті

У статті проаналізовано сутність професійного самовизначення особистості, основні чинники цього процесу, цілеспрямована й системно утворююча роль освіти. Доводиться необхідність модернізації сучасної освіти в контексті спрямування на підвищення ефективності її впливу на професійне самовизначення особистості в системі ринкових та демократичних трансформацій. Також, описано апробовану систему формування здібностей в учнів до професійного самовизначення.

Ключові слова

Навчальний процес, освітнє середовище, самовизначення, професія, професійне самовизначення, професійний план, соціально-професійна адаптація.

Постановка проблеми

Україна переживає глибокі трансформаційні процеси, серед яких вагоме місце посідають перехід до ринкової економіки, розвиток ринкових відносин та виникнення проблем на ринку праці. З переходом до ринкових відносин стало необхідністю пристосування виробництва до потреб ринку. Серед факторів, що впливають на розвиток сучасної економіки, є суттєві зміни у системі підготовки спеціалістів: прискорена інтеграція нашої економіки у світову економічну систему, яка передбачає і серед іншого, експорт та імпорт технологій і робочої сили, формування національного ринку праці, загальне скорочення, зростання цін, поширення інфляційних процесів, професійна переорієнтація значної кількості населення, яке стало безробітним, поява нових професій та вимог до рівнів кваліфікації. Таким чином, вибір професії стає життєво важливим етапом кожної людини, і водночас проблемою, якою має опікуватися кожен навчальний заклад, що забезпечує набуття навичок фахової діяльності. Варто також підкреслити, що у суспільному житті питання профорієнтації завжди є предметом опіки держави. Будь-яка країна формує підтримку громадських інституцій, що забезпечують функціонування професійної орієнтації як цілісної системи. Найбільш ефективною з них є система освіти [2, с. 87]. Проблема професійного самовизначення носить фундаментальний характер і тому, що вона торкається загальної проблеми життєвого становлення особистості. Вітчизняні науковці В.Кизенко та Ю.Мальований неодноразово зосереджують увагу на тому, що орієнтацію на професійне самовизначення особистості доцільно здійснювати в ході спеціально організованої науково-практичної діяльності - системі професійної орієнтації, котра розглядається як система рівноправної взаємодії особистості та суспільства на певних етапах розвитку людини, що оптимально відповідає особистісним особливостям та запитам ринку праці в конкурентоспроможних кадрах [4, с. 72].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Роль та значення освіти в системі професійного самовизначення особистості обумовлена, насамперед, потребою підвищення ролі освіти у формуванні професійних орієнтацій учнівської молоді. Результати освітньої діяльності не обмежується отриманням знань і формуванням компетентностей. Вони передбачають виховання відповідних ціннісних орієнтацій, професійних якостей, що дозволять в подальшому успішно визначатися з майбутньою професійною діяльністю. Аналіз психолого-педагогічної та наукової літератури показує, що проблему самовизначення особистості досліджують (О.Вітковська, Є.Климов, М.Пряжников), теорію самопізнання - (В.Носков, С.Сергєєва, П.Тігер). Досить часто, в науковій літературі приділяється увага питанням самоідентифікації (Н.Кривоконь), самосвідомості (А.Деркач, О.Москаленко, В.Пятін), самоутвердженню (Л.Чупріна), саморозвитку (Є.Єфімова), самоорганізації (А.Клименко) і самостійності у вирішенні проблем профорієнтації (Я.Крушельницька).

Мета статті

Дослідження і обґрунтування ролі та значення освіти у формуванні здібностей в учнів до професійного самовизначення.

Виклад основного матеріалу

В останні роки, проблему професійного самовизначення молоді розглядали ґрунтовно вітчизняні вчені В.Андрущенко, В.Журавський, В. Кремень, М.Михальченко, В.Огнев’юк, М.Перепелиця, В.Пилипенко, І.Прокопенко, проблему профільного самовизначення вивчали В. Кизенко, В. Риалка, Л. Березівська, Н. Бібік, М. Гузик, О. Васько та ін. Разом з тим, аналіз наявної літератури показує, що не зважаючи на досить всебічне вивчення, залишаються проблеми, які потребують поглибленого аналізу. Серед них - спрямування освітнього впливу на формування здібностей в учнів до професійного самовизначення. Слід зазначити, що прогнозовані аспекти основних шляхів модернізації освітньої політики, в контексті підвищення ролі освіти в процесі професійного самовизначення особистості, можливі за умов удосконалення профорієнтаційного потенціалу освіти, зокрема, модернізації змісту освіту в напрямку збільшення можливостей професійного самовизначення особистості, підвищення ефективності виробничої практики, зміни акцентів у позакласній роботі, створення дієвого взаємозв’язку освітньої політики з практикою. В недалекому минулому випускники загальноосвітніх навчальних закладів орієнтувалися на загальноприйняті підходи до вибору майбутньої професії, що домінували серед однокласників, у школі та в оточуючому середовищі. Нині кожен орієнтується, в основному, на своє відчуття ситуації, можливої успішності і лише освіта залишається тим єдиним джерелом, що розкриває спектр можливого вибору, самовизначення і самореалізації особистості. Вивчення освітніх можливостей з метою їх розширення й підвищення ефективності, як чинника професійного самовизначення особистості, є актуальною проблемою освітнього сьогодення. Результати проведених нами досліджень свідчать про те, що більшість старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів затрудняються обґрунтовано мотивувати власний вибір майбутньої професії, так як ставляться до вибору не зовсім усвідомлюючи сутність майбутнього виду діяльності. В більшості випадків, вони вбачають себе в подальшому студентами того чи іншого навчального закладу і не зважають на багатогранність та специфіку набутої спеціальності. За результатами проведеного нами анкетування, також з’ясовано, що переважна більшість студентів першокурсників володіють недостатньою інформацією про спеціальність, що набувають і її попит на ринку праці. Вищезазначене, іще раз доводить необхідність розвитку здібностей в учнів до професійного самовизначення. Отже, результати нашого дослідження доводять, що старшокласники поверхово знайомі зі світом професій, тому вибір ними професійного життєвого шляху, в переважній більшості, є випадковим, необдуманим, неусвідомленим вчинком. Але ж вибір професії – це проектування подальшої долі людини і її життєвого успіху. З метою вирішення даної проблеми, нами розроблено і апробовано систему формування здібностей в учнів до професійного самовизначення. На нашу думку, кожна із зазначених складових варта уваги. Особливу увагу слід приділяти як ознайомленню зі світом професій, психологічними особливостями умов праці та вимогами щодо професійно важливих якостей, так і ознайомленню з ринком праці та з’ясуванням потреби в даній спеціальності (в межах регіону, країни). Період шкільної життєдіяльності людини сприяє розвитку інтелектуальних здібностей і задатків, формуванню творчого потенціалу особистості. Але змістовна діяльність учня повинна бути наповнена профорієнтаційним змістом, так як випускник школи – це, перш за все, особистість, здатна до професійного самовизначення. Причому, свідомий вибір професійного життєвого шляху молода людина здійснює, вибираючи не з поміж навчальних дисциплін шкільного курсу, а з тих професій, з якими вона знайома і які їй особисто видаються привабливими [5, с. 64]. Проблеми профорієнтації, як науково-обгрунтованої системи форм, методів і засобів підготовки молоді до свідомого вибору професійного життєвого шляху, вивчались вітчизняними і зарубіжними вченими в багатьох аспектах, оскільки проблема профорієнтації є багатоплановою як за значенням, так і змістом. Багатогранністю проблеми зумовлена і чисельність підходів до її вивчення, серед множини яких ми виділяємо когнітивний (пізнавальний). Всю життєдіяльність людини, в тому числі, і професійну, можна розглядати як неперервний процес постановки (формулювання), складання і розв’язування відповідних професійних задач. Тому одним із підходів у підготовці молоді до вибору сфери майбутньої професійної діяльності під час вивчення навчальних предметів, котрі є основою матеріального виробництва, може виступати когнітивний, суть якого полягає у використанні прикладних завдань з метою профорієнтації учнів [3, с. 47]. Включення питань вибору професії в навчально-виховний процес є актуальним і важливим, враховуючи те, що навчальні програми та профорієнтація (профконсультація) мають спільну мету - допомогти учням розширити свої знання й навчитися пристосовуватися до вимог особистого та професійного життя [1, с. 67]. У суб'єктивній активності учнів, спрямованій на самовдосконалення з метою формування готовності до успішного виконання обраної професійної діяльності, виділяють такі процеси:  самопізнання власних індивідуальних здібностей, захоплень, інтересів тощо;  самооцінювання - порівняння отриманого в результаті самопізнання уявлення про самого себе з уявленням про необхідний рівень розвитку для набуття професійно важливих якостей;  саморозвитку - дієвого відношення школяра до самого себе, що базується на уявленні себе, як суб'єкта обраної професійної діяльності. Вважаємо, для того щоб підготувати молоду людину до активного професійного самовизначення, необхідно:  формувати установку до самопізнання як основи професійного самовизначення;  знайомити з світом професій, кон'юнктурою ринку праці, правилами вибору професії;  створити умови для самопізнання;  сприяти формуванню суб'єкта майбутньої професійної діяльності;  формувати уміння аналізувати різні види професійної діяльності, враховуючи спорідненість і подібність їх вимог до людини;  формувати вміння порівнювати власні здібності і генетичні задатки з вимогами професій до особистості та кон'юнктурою ринку праці;  створити умови для перевірки можливостей самореалізації в різних видах професійної діяльності шляхом організації професійних проб;  забезпечити розвиток професійно важливих якостей особистості ;  формувати мотивацію і психологічну готовність до зміни професії чи виду діяльності;  виховувати загальнолюдські та загальнопрофесійні якості. Отже, можна стверджувати, що інтеграція програм з орієнтації - як навчальної, так і професійної - в програму навчання є спільним завданням як викладачів, так і шкільних психологів та соціальних педагогів. Тільки в тісній співпраці можливе вирішення завдань, що постали перед сучасною освітою, а саме:  створення інформаційної основи для засвоєння учнями відомостей про найбільш масові професії;  ознайомлення учнів із шляхами професійної підготовки та умовами оволодіння конкретними професіями;  формування в учнів позитивного ставлення до різних професій і видів професійної діяльності;  формування в учнів стійких професійних інтересів і мотивованих професійних намірів, які ґрунтуються на усвідомленні психолого-фізіологічних можливостей особистості та соціально-економічних потреб суспільства. Висновок з даного дослідження. Аналіз проблеми профорієнтації учнів як системи їх підготовки до вибору професії дає змогу стверджувати, що професійне самовизначення – це інтегральна, динамічна складова розвитку особистості, до структури якої входять:  професійна спрямованість (інтереси, мотиви, здібності);  професійна освіченість (система знань про зміст, умови професійної діяльності, вимоги професії до людини);  професійна самосвідомість (уміння зіставляти особисті якості з вимогами професії до людини, володіння навичками самопізнання, досвідом самореалізації у творчій діяльності);  професійні наміри (володіння стратегією і тактикою реалізації вибору). Практична потреба в теоретичному осмисленні професійного самовизначення молоді в трансформаційному суспільстві під впливом освітнього середовища у нових соціокультурних умовах саме і визначає одну із проблем освіти на сучасному етапі її реформування.

Висновки

Досвід використання системи формування здібностей в учнів до професійного самовизначення дозволив виокремити ті напрямки роботи, що потребують удосконалення: необхідність активізації комплексної діагностики здібностей учнів з метою кращого «пізнання самого себе», виявлення й розвиток індивідуальних творчих здібностей учнів і їх генетичних задатків, створення дидактичних умов для формування інтересу в старшокласників до майбутньої професії, всебічне сприяння здійсненню свідомого вибору особистістю майбутньої професії.

Список використаної літератури

1. Бібік Н.М., Бурда М.І. Профільна школа: проблеми науково-методичного супроводження // Наукові записки Вінницького державного пед. університету ім. М.Коцюбинського. – 2004. – № 11.– С.66-68. 2. Джура О.Д. Умови та ефективність професійного самовизначення особистості // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Випуск 34. – Запоріжжя, 2003. – С. 86 – 100. 3. Кода С.В. Професійна підготовка вчителя в умовах реформування освіти // Менеджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення Зб. наук. пр. по матеріалах Міжнарод. наук. конф. – Суми, 2009. – С. 44-47. 4. Кизенко В.І., Мальований Ю.І., Соф’янц Е.М. Шкільний освітній компонент: сутність, функції, реалізація. – Донецьк: ТОВ “КІТІС”, 1999. – С. 71-74. 5. Опачко М.В. Про підготовленість старшокласників до вибору професії //Наук.Вісник УжНУ: Серія “Педагогіка. Соціальна робота”. – 2000. – №3. – С.63-68.