Використання елементів гри на уроках математики

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Назва статті

Ігрові моменти як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках математики

Автор (посилання на сторінку користувача)

Стеценко Світлана Григорівна

Анотація статті

В роботі розкриваються наукові основи і методика впровадження ігор та ігрових технологій на уроках математики. Теоретично обґрунтовано сутність та специфіку проведення ігрових уроків математики. Подано приклади проведення різноманітних видів гри на різних етапах уроку, розкрито методичні основи ігрової діяльності з учнями середньої школи.

Ключові слова

Ігрові технології, пізнавальна активність

Постановка проблеми

На підставі сучасних досліджень психологів встановлено, що сучасних дітей і підлітків не влаштовує роль пасивних слухачів на уроці. Вони чекають незвичайних форм знайомства з новим матеріалом, в яких могли б утілитися їх активність, діяльний характер мислення, тяга до самостійності, і саме ігрові технології сприяють реалізації цих потреб учнів.
В сучасній школі виникає насущна потреба в розширенні методичного потенціалу в цілому і в активних формах навчання зокрема.
Ігрові технології є однією з унікальних форм навчання, яка дозволяє зробити цікавим і захоплюючим не лише роботу учнів на творчо-пошуковому рівні, але і буденні кроки по вивченню різноманітних технологій.
Організовуючи ігри на уроках доцільно їх поєднувати з іншими видами навчально-пізнавальної діяльності підлітків, добираючи раціональні та ефективні методи і форми проведення дидактичних ігор, визначаючи місце для їх проведення, можна значно підвищити педагогічну ефективність уроків математики в 5-9-х класах за рахунок стимулювання навчально-пізнавальної активності учнів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Психологічна теорія діяльності в рамках теоретичних поглядів Л.С.Виготського, А.М.Леонтьєва

виділяє три основні види діяльності людини – трудову, ігрову й навчальну, що тісно пов'язані між собою.

Аналіз псхолого-педагогічної літератури з теорії виникнення гри в цілому дозволяє уявити

спектр її призначення для розвитку й самореалізації дітей. Наявні практичний досвід, певне теоретичне обґрунтування та дидактичне забезпечення використання математичних ігор для учнів основної школи в позаурочний час, що відображено в роботах таких авторів, як Б.А.Кордемський, А.Я.Котов, Л.С.Сухарева та ін. Існує практичний досвід та теоретичне обґрунтування використання дидактичних ігор на уроках математики в 5-6-х класах основної школи, про що говориться в роботах М.В.Кларіна, В.Г.Коваленко, О.В.Микитина, М.Н.Перова, І.К.Данилова.

В роботах Л.В.Тополі. В.Г.Коваленко зустрічаються приклади дидактичних ігор з математики і для

учнів 7-9-х класів основної школи вони наводять приклади дидактичних ігор, які можна провести під час вивчення алгебри та геометрії основної школи, вказує на їх роль і функції в процесі навчання математики, описує основні їх структурні компоненти. Але автори не виділяють особливості, ознаки дидактичних ігор, не пишуть про відмінність математичних здібностей та особистих якостей учнів різних вікових груп, не вказують на доцільність та методику їх використання на різних етапах навчально процесу.

Відомий дослідник гри Д.Б.Ельконін вважжає, що є соціальною за своєю природою і безпосередньою

насиченістю і спроектована на відтворення світу дорослих. Називаючи гру «арифметикою соціальних відносин», Ельконін трактує її як діяльність, що виникає на певному етапі, як одну з провідних форм розвитку психічних функцій і способів пізнання дитиною світу дорослих.

О.М.Леонтьєв довів, що дитина опановує більш широке, безпосередньо їй не доступне коло

дійсності тільки в грі. Забавляючись та граючись, дитини знаходить себе, усвідомлює себе як особистість. Для дітей гра – сфера їх соціальної творчості, полігон суспільного й творчого самовдосконалення. Гра надзвичайно інформативна й багато «розповідає» самій дитині про неї. Гра – шлях пошуку дитиною себе в колективі товаришів, у цілому в суспільстві, людстві, у Всесвіті, вихід на соціальний досвід, культуру минулого, сучасного й майбутнього, повторення соціальної практики, доступної розумінню. Гра – феномен загальнолюдської культури, її витоки й вершина. У жодних видах своєї діяльності людина не демонструє такого самозабуття, оголення психофізіологічних, інтелектуальних здібностей, як у грі. Гра – регулятор усіх життєвих позицій дитини. Школа гри є такою, що в ній дитина – й учень, й учитель одночасно.

Теорія виховного навчання, що виникла в радянскій системі освіти, активізувала застосування

гри в дидактиці дошкільних систем, але практично не вивела гру на учнів, підлітків. Приємно, що в суспільній практиці останніх років у науці поняття гри осмислюється по-новому, гра поширюється на різні сфери життя, сприймається як загально-наукова, серйозна категорія. Можливо, через це гра починає входити в дидактику більш активно.

Мета статті

Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів через впровадження ігрових технологій на уроках математики та у позаурочний час.

Виклад основного матеріалу

Збільшення розумового навантаження на уроках математики заставило задуматися на тим, як підтримати в учнів цікавість до матеріалу,

що вивчається, та активність протягом всього уроку. Поява інтересу до математики в учнів залежить від методики викладання і від того, наскільки вдало буде поставлена навчальна робота. Потрібно домагатися, щоб на уроках кожен учень працював активно та із задоволенням, і використовувати для цього різні способи для розвитку пізнавальної допитливості. Особливо важливою є така дія для підліткового віку. Коли формуються певні нахили до того чи іншого предмету, і тому в даний період треба розкривати всі сторони привабливості математики.

Одним із шляхів активізації пізнавальної діяльності школярів є використання елементів гри у процесі навчання, зокрема під час

проведення нестандартних уроків: урок - казка, урок - аукціон знань, урок - КВК, урок-концерт та інші.

До недавнього часу гру використовували лише на заняттях математичного гуртка та проведенні математичних вечорів, а можливості

використання ігр в навчальному процесі недооцінювалося.

В процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, думати самостійно, розвивати увагу, зосередженість, а також колективізм.
Захопившись грою, діти не помічають, що вчаться: пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в нестандартних ситуаціях, поповнюють

запас уяви, понять, розвивають фантазію. Навіть пасивні діти включають в гру з великим бажанням, прикладаючи всі зусилля, щоб не підвести товари шині по команді чи групі.

Під час гри діти дуже уважні, зосереджені і дисципліновані.
Ігри добре вживаються з традиційним навчанням. Включаючи в урок елементи гри, робить процес учіння цікавим, створює в дітей

робочий настрій, полегшує подання труднощів в засвоєнні навчального матеріалу.

Різні ігрові ситуації, за допомогою яких розв’язується те чи інше розумове завдання. Підтримує і підсилює цікавість учнів до

даного предмету.

Гра повинна розглядатися як величезний не замінимий важіль розумового розвитку дитини.
Опитування учнів, котрі брали участь у таких заняттях показує, що переважна більшість їх дає їм позитивну оцінку.

Щодо вчителів, то можна зустрітися з протилежними поглядами: одні з них вважають такі заняття недоцільними, оскільки вони не дають змоги повною мірою розв’язувати основні освітні завдання, інші, навпаки, схвально ставляться до проведення занять з елементами гри, запевняють, що зростає активізація пізнавальної діяльності учнів, реалізуються принципи гуманізації та гуманітаризації у навчанні математики.

Погляди першої групи вчителів визначаються необхідністю з методичними розробками з даного питання і постійною нестачею часу для режисури дидактичних ігор.
Найбільші можливості для впровадження ігрових елементів у навчальний процес дають уроки

узагальнення й закріплення знань. Ігри на таких уроках потрапляють на благодатний ґрунт знань, отриманих учнями під час вивчення теми. Це дає вчителю широкі можливості для проектування ігрових ситуацій.

Урок, звичайно, починається з повторення пройденого, тобто з актуалізації знань. Інакше кажучи, потрібно з'ясувати, наскільки клас готовий до сьогоднішнього уроку і чи маємо ми можливість подальшого просування?

Актуалізація опорних знань

На першому етапі уроку доцільно застосувати ігрові елементи, які мобілізують увагу і пам'ять

учнів. Тривалість їх не повинна перевищувати 10-15 хвилин. Розгляньмо кілька варіантів ігрової діяльності учнів на початку уроку.

«Допуск». Проводять на старті уроку, коли право голосу дають кожному учневі. Це має

такий вигляд: учитель ставить запитання, на які учні відповідають по черзі, не встаючи зі своїх місць. Підніматися доводиться тільки тим учням, які не змогли відповісти на запитання. На цей етап учитель добирає прості запитання, що вимагають, як правило, односкладових відповідей - на чисте знання раніше вивченого в класі матеріалу. Отже, після першого кола допуску в класі стоять лише кілька учнів, причому ні в якому разі не слід робити акцент на їхній нездатності. Навпаки, вчитель пропонує класу не залишати товаришів у біді, пропонує учням кинути «рятувальні кола», - поставити їм запитання, які вже звучали сьогодні. Рятувальна операція триває доти, доки кожен учень не дасть правильної відповіді. Як дана форма фронтального опитування працює на основну ідею підвищення психологічної привабливості уроку? По-перше, протягом перших 5-7 хвилин уроку вже кожен учень «виступив», причому дав правильну відповідь, і це вже йому приємно й додає впевненості. По-друге, не пропала дарма домашня праця, і можна спробувати розвинути успіх. По-третє, коли всі кидаються на допомогу тим, хто замешкався на старті, в класі з'являється атмосфера єдності й доброзичливості. Нарешті, протягом цих 5 хвилин у класі звучить корисна навчальна інформація, необхідна для подальшого просування, причому звучить з вуст учнів, і її потрібно слухати (раптом це саме питання трапиться й мені?). Важливо, щоб усе відбувалося по-доброму, без тиску, і зміцнювало в дітей переконаність, що їм це під силу.

«Морський бій». Це, по суті, ігрова форма перевірки домашнього завдання, що дозволяє

залучити в процес не двох-трьох учнів, а практично весь клас. Всім учням флоту, який переміг, оцінки підвищують на бал, а ті, хто програв, відповідно, цей бал втрачають. Отже, на арені бою - два флоти (два ряди парт), що відправляють у бойову розвідку екіпажі з двох учнів до дошки. Усю цю діяльність координує учень, призначений учителем, який володіє всією повнотою влади. За три-чотири хвилини починається власне бій (перевірка домашнього завдання ). Після відповіді першого екіпажа другий флот «обстрілює» його запитаннями з теми, потім самі відповідають на не менш підступні запитання, що надходять від першого флоту, потім настає черга другого формування і т.д.

Учитель повинен встигати озвучувати оцінки запитань і відповідей, передавати право «пострілу»

наступній команді, не забуваючи при цьому вчасно залучати в процес гри пасивних учнів, а крім цього, час від часу «мінувати» ігрове поле каверзними запитаннями. Використання даної ігрової форми дає змогу залучити до активної діяльності більшість учнів, підвищує їхню зацікавленість у підготовці до уроку, сприяє створенню сприятливого психологічного клімату на уроках і формуванню позитивної установки до навчання.

Вивчення нового матеріалу

Використання ігрових елементів у навчальному процесі на цій стадії ускладнюється недостатнім

обсягом знань і вмінь учнів. Оскільки ігровий момент проведений на попередній стадії уроку опорні знання можуть послужити фундаментом для побудови гри під час подальшого просування по темі. Дуже перспективним уявляється при цьому застосування проблемних методів викладу нового матеріалу, коли вчитель звертає увагу учнів на існування гносеологічних протиріч, формулює питання й пропонує учням, розбившись на групи, спробувати знайти відповіді. Ігрова оболонка в цьому разі може мати, наприклад, такий вигляд.

«Рятувальна експедиція». Десь у горах зазнав аварії авіалайнер з коштовним вантажем на

борту, і ми споряджаємо рятувальну експедицію. Клас розбивається на групи, кожна з яких отримує маршрутний лист із вказівкою орієнтовного напрямку пошуку (з формулюванням головних питань з досліджуваної теми) і стартового завдання (наприклад, нескладного завдання за пройденим матеріалом). Далі процес пошуку може бути організований у такий спосіб: група отримує від учителя уривок радіограми (частина завдання).

Завдання для поетапного рішення проблемної ситуації складають заздалегідь, і вони мають різний

ступінь складності. Отже, до мети можна просуватися різними шляхами: або вибираючи багато простих завдань, або найкоротшим, але більш складним маршрутом. Розташування груп, а також темп їхнього просування до мети фіксують на карті-схемі на дошці. Періодично з'являються «привали», під час яких групи здійснюють допомогу відстаючим. Група, яка першою досягла мети, отримує той самий «коштовний вантаж» у вигляді високих оцінок. Гра на цьому може не закінчуватися. Переможці розходяться по групах, що залишилися, й допомагають їм у боротьбі за друге місце тощо. На завершення уроку вчитель іще раз нагадує суть проблеми, і всі групи формулюють своє бачення її розв'язання. Зрозуміло, що ця гра потребує значної підготовки, але вся робота потім дає певні результати, якщо врахувати, що знання, здобуті своєю працею, людина засвоює набагато краще, та й радість «відкриття».

Закріплення отриманих знань, вироблення практичних умінь і навичок

Звичайно ж, такі уроки створюють дуже сприятливі умови для навчальних ігор. З іншого боку,

проведення ігрових моментів на цих уроках підвищує їхню ефективність, дає змогу обробити великий обсяг матеріалу, не перевтомлюючи учнів. При цьому, як і на традиційних уроках, необхідно застосовувати різноманітні види діяльності, комбінувати індивідуальні, групові й колективні форми роботи тієї чи іншої гри. Усе розмаїття таких форм можна почерпнути в телевізійних іграх, наповнивши їх необхідним корисним змістом. Як приклад гри під час узагальнення матеріалу з теми і підготовки до тематичної атестації можуть бути наведені всім знайомі і всіма улюблені «хрестики-нулики».

«Хрестики-нулики». На дошці - традиційне для цієї гри поле 3x3см. Перемагає, як завжди,

команда, яка першою закреслить рядок із трьох секторів. Ходи роблять по черзі. Причому, якщо команда, яка вибрала сектор, із завданням справляється, в ньому виставляють її знак (скажімо, хрестик), а якщо завдання не виконано, - сектор програний і в ньому з'являється знак суперників (нулик) без будь-яких зусиль з їхнього боку. Така форма за всієї простоти, приховує в собі дуже великий потенціал, тому що дає змогу максимально урізноманітнити види діяльності учнів.

Сектори можуть бути такими: «задача» - розв'язати розрахункову задачу; «шпаргалка» - назвати

чи дописати формулу; «?» - відповісти на запитання вчителя або суперника; «вірю-не вірю» - вибрати з декількох тверджень правильне; «поле чудес» - закінчити визначення явища чи поняття; «кімната сміху» - несерйозне завдання, але зі змістом; «практикум» - виконати практичне завдання; «бліц» - три нескладних завдання виконати за хвилину; «супербліц» - завдання виконує одна людина тощо. Під час ігор кожній команді видають жетони для тих гравців, які були найбільш корисні для команди під час відповіді на дане запитання. Наприкінці уроку переможці отримують додаткові призові жетони, їх підраховують і перетворюють на оцінки, які виставляють у журнал за бажанням учнів.

5-ому класі при вивченні геометричних фігур (прямокутник, квадрат, трикутник) можна проводити

гру на розвиток координації руху і уяви із закритими очима: зобразити будиночок, що складається з прямокутника (фасад), трикутника (дах), квадрата (вікно). Діти захоплено малюють, радіють, коли вікно і двері на місці і доброзичливо сміються, коли деякі елементи поза будинком.

При вивченні звичайних дробів та степенів числа, можна навчити учнів зашифровувати різні тексти. Наприклад: дріб ½ означає літеру “д”, 2/3 – “р” і т.д.
Степінь 5^2 – означає літеру, “я”. Діти люблять гратися, уявляючи себе розвідниками, і передавати різні повідомлення.
Щоб не записувати тему словами, а зацікавити учнів, можна її зашифрувати. Наприклад: Ділення

десяткових дробів, перше слово записати за допомогою звичайних дробів, друге – подати діаграму, третє - у вигляді степенів. Поділити клас на 2 групи. Хто швидше справиться з завданням?

Гру “Хто швидше здійснить сходження на гору “Дріб”, “Прогресія”, "Рівняння" т.д. можна проводити в 5-9 класах при вивченні звичайних і десяткових дробів; арифметичної та геометричної прогресій; знаходження коренів рівнянь і т.д.
На дошці записані приклади із заданої теми, в таблиці дані відповіді, одна або дві можуть бути

неправильними. Змагаються дві команди (вид естафети). Проходить рух вгору по сходинках. Перемагає та команда, яка першою зійде нагору.

Часто для перевірки засвоєння термінів або понять використовуються турніри. Потрібно записати

слова, що починаються на одну букву, наприклад, що починаються на букву “Н”, а друга – на “Р”. Перемагає та команда, яка за 1 хв. запише більше термінів. Завдання можна зробити більш складним, запропонувавши записати слова в сітку, що починаються на якусь букву, а в другу сітку – терміни, що закінчуються на задану літеру.

Після заповнення сітки учням пропонують дати означення даних понять або розповісти про їх властивості.
Учні дуже люблять розгадувати і складати кросворди та ребуси. Скласти кросворд можна

запропонувати на домашнє завдання. При складанні кросворда на математичну тематику необов’язково добиватися симетричності в розміщенні клітинок для вписування слів. Можна оцінити роботу кожного учня, враховуючи лаконічність означень.

Ігрові ситуації активізують діяльність учнів. Уроки, на яких використовуються елементи гри, є емоціональними, творчими.
Створення ігрових ситуацій підвищує цікавість до математики, знімає втому, розвиває увагу, кмітливість, відчуття змагання, взаємодопомоги та колективізму.

Висновки

Підбиваючи підсумки, хотілося б навести ще один вагомий аргумент на користь необхідності

найактивнішого використання елементів гри у навчальному процесі. Подивіться в очі учнів, які виходять з ігрового уроку, і учителя. Перед вами - люди, які отримали радість від спільної праці. Що тоді - щастя, якщо не це?!

Сучасний шкільний курс математики має великі розвиваючі можливості завдяки своїй цілісності й логічній строгості.
Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для школярів. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності. З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх виконанні.
Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння

між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно. Розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, в захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.
Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання школярів і підлітків.

Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховні функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Список використаної літератури

1. Зимний А.И. Элементы игры на уроках// Математика в школе. – 1977.–№6.–С.24–29.

2. Козира В.М. Технологія уроку з математики. –Тернопіль: Астон, 2002.–52с.

3. Мартинюк Ю.И. От игры к знаниям// Математика в школе.- 2006.-№9.-С.80-84.

4. Микитин О.В. Використання дидактичних ігор на уроках математики.// Математика.–2004.–№38.–С.37–45.

5.Назарова Л.І. Ігрові моменти на уроках математики – розвиток творчих здібностей учня.//Математика в школах України.-2005.-№29.

6. Соловйова Л.О. Ігрові форми навчання як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів.// Математика. – 2007. - №16-18. – С.2-9.

7. СпиваковскаяА С. Игра — это серьезно. — М.: Педагогика, 1981.

8. Сухарева Л. С. Дидактичні ігри на уроках математики. 7—9 класи. — X.: Вид.група «Основи», — 2006. — 144 с.

9. Тополя Л., Швець В. Дидактичні ігри на уроках алгебри та геометрії. 7–9 класи. – К.: Шк. Світ, 2009. –128 С. – (Бібліотека «Шкільний світ»).

10. Шарко В.Д. Сучасний урок. – К.,2006. – С.180-193.

  • Додатки до статті - Урок систематизації та узагальнення знань учнів з теми "Трикутники" у 7 класі
  • Додатки до статті 2 - Урок систематизації та узагальнення знань учнів з теми "Відношення. Пропорції" у 6 класі