Горбачова Людмила Петрівна

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Прізвище, ім’я, по батькові (посилання на сторінку користувача)

Горбачова Людмила Петрівна

Тема

Особистісно-орієнтоване навчання як засіб формування в учнів пізнавального інтересу на уроках хімії.

Актуальність

Розвиток сучасної науки і техніки ставить перед школою нові завдання. Випускник сучасної школи, який житиме і працюватиме в новому тисячолітті, повинен володіти певними якостями, зокрема:

- самостійно набувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці для розв'язання назрілих проблем;

- критично мислити, уміти бачити труднощі і шукати шляхи їх подолання;

- бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;

- самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культурного і морального рівня.

Отже, виникає потреба в перебудові навчально-виховного процесу на користь тих форм навчання, які не просто забезпечують нагромадження знань, умінь і навичок в учнів, а створюють умови для формування здатності до самоосвіти та розвитку в них відповідальності за рівень освтніх знань. Тому немає нічого дивного, що саме особистісний підхід до навчання стає об’єктом інтенсивних наукових досліджень.

Теоретична база (теоретичні ідеї та положення)

Аналіз публікацій свідчить про те, що рівень зацікавленості до проблем особистісно-орієнтованого навчання постійно зростає. Зокрема, А.С. Кордюк зазначає, що враховуючи відсутність єдиного підходу, складність та недостатню розробку категорійного апарату, в сучасній науці спостерігається тенденція до визначення категорії «особистісної орієнтації» шляхом переходу до більш розроблених підходів і технологій особистісного чи особистісно-орієнтованого підходу. Сьогодні зустрічаються такі визначення як: «особистісний або особистісно-центрований підхід» (С.Гончаренко, В.Данильчук, Н. Сергєєв, В.Сєріков), «особистісний підхід як психолого-педагогічний принцип» (С. Сисоєва), «особистісно-соціально-діяльнісний підхід» (В. Барабанщиков, С. Муцинов, М. Федоренко), «принцип діяльнісно-особистісного підходу» (В. Андрєєв), «особистісно-діяльнісний підхід» (І.Зимня), «системний особистісно-діяльнісний підхід» (Л. Деркач), «індивідуально-особистісний підхід» (О. Савченко), «гуманно-особистісний підхід» (С. Світлична). Ці визначення спираються на фундаментальні дидактичні дослідження, присвячені особистісно-розвивальним функціям навчання та виховання (І. Бех, І. Якиманська, С.Бондар, В. Паламарчук, В. Рибалка, Є. Бондаревська, В. Сєріков та ін.) Теоретичні засади особистісно-орієнтованого навчання досліджувалися у працях таких вчених як Л. Виготський, С. Рубінштейн, Б. Ананьєва.

Теоретичні та методологічні проблеми особистісно-орієнтованого навчання в сучасній науці можна побачити в працях учених-педагогів та психологів - В. Сєрікова, С. Подмазіна, І. Беха. О Бондаревської. Зарубіжні науковці (Д. Мілікен, Ч. Купісевич, А Харгрівз, А.Новіков та ін.) теж акцентують свою увагу на важливості змін в системі освіти та інтенсивному запровадженні принципів особистісно-орієнтованого навчання.

Новизна, провідна ідея

Особистісно-орієнтоване навчання - це навчання, в якому особистість учня перебуває в центрі уваги вчителя, психолога, і саме пізнавальна діяльність, а не викладання, є визначальною.

Традиційна парадигма “вчитель - підручник – учень” заміняється новою – “учень - підручник – учитель”.

У навчальному процесі вчитель виступає в новій ролі - організатора самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, компетентного помічника і консультанта. Його досвід і професійні вміння повинні бути спрямовані не тільки на контроль знань і вмінь школярів, а й на діагностику їхньої діяльності.

Особистісно-орієнтоване навчання за своєю суттю є диференційованим підходом до учнів на основі посильних вимог з урахуванням їхніх інтересів, рівня інтелектуального розвитку, підготовки з хімії, здібностей і задатків.

Система педагогічних ідей, технології діяльності вчителя, модель

Розвивати в учнів пізнавальний інтерес до вивчення хімії засобами особистісно-орієнтованого навчання. Загальна мета особистісно-орієнтованого навчання конкретизується вчителем на уроці. Для її реалізації ми використовуємо проблемні творчі завдання; обговорення з дітьми наприкінці уроку не лише того, що “ми дізналися”, а й того, що сподобалося (не сподобалося) і чому; що хотілося б виконати ще раз, а що зробити по-іншому; оцінювання відповіді учня й аналіз того, як учень міркував, який спосіб використовував, чому помилився.

На кожному уроці перед учнями ставиться конкретне завдання (що вони повинні знати, чому навчитися, якими знаннями оволодіти).

Відповідно до цього з кожної теми розробляються вимоги до знань учнів.

Важлива роль відводиться викладанню програмного матеріалу блоками. Блочне викладання предметів створює ефект “заглиблення” у предметі:

- учитель багато встигає на уроці, не витрачаючи часу на організацію класу;

- більше часу залишається на закріплення матеріалу, на роботу з розвитку мислення учнів;

- зменшується обсяг домашніх завдань;

- є можливість пов'язати вивчення кількох тем, зручніше планувати уроки, ефективніше проводити контроль знань;

- ширші можливості для використання нестандартних уроків, які сприяють розвитку творчого потенціалу учнів;

- покращується дисципліна учнів на уроках.

Важливу роль відіграють і додаткові індивідуальні заняття (ДІЗ), які створюють можливості для підвищення успішності учнів, формування в переважної більшості дітей стійкої системи знань, розвитку їхніх творчих здібностей.

Необхідно урізноманітнювати форми класичного уроку, поглинання знань за рахунок міжпредметних зв'язків відбувається на інтегрованих, бінарних уроках, уроках-панорамах; розвиток творчості учнів, реалізація їхніх потреб у спілкуванні - на уроці прес-конференції; реалізація науково-пошукової, експериментальної роботи учнів - під час захисту рефератів, виконання творчих завдань; контроль знань - на уроці-консультації, уроці-заліку.

Такі форми навчання допомагають учню повніше виявити свою індивідуальність, позбутися страху перед опитуванням або важким завданням, відчути інтерес до уроку й навчання в цілому.

Альтернативою традиційним методам навчання є метод проектів. Як правила це розгляд на новому витку педагогічних, соціальних, культурних досягнень, давно забутих педагогічних істин, які використовувалися в інших умовах.

Метод проектів виник у 20-х рр. минулого століття в США . Його назвали ще методом проблем .

В основі методу лежить розвиток пізнавальної діяльності учнів, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну роботу учнів - індивідуальну, групову, парну, яку учні виконують протягом певного часу. Цей метод органічно поєднується з груповим підходом до навчання. Він включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю. Щоб досягти певного результату, потрібно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і розв'язувати проблеми, використовуючи знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв'язання, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

На уроках хімії використовуються досліди, відповідні експериментальні роботи, що пов'язано з аргументацією актуальної теми, формуванням проблеми дослідження зазначенням джерел інформації, висуванням гіпотез і обговоренням отриманих даних, оформленням результатів досліджень.

Рольові проекти - тут структури тільки окреслюється і залишається відкритою до завершення роботи. Учні виконують певні ролі: науковці, технологи, інженери з охорони праці. Ступінь творчості тут дуже високий.

Інформаційні проекти спрямовані про певний об'єкт, явище, їх аналіз і узагальнення фактів.

Прикладні проекти характеризуються чітко продуманим результатом діяльності учнів, орієнтованих на соціальні інтереси учнів (логічне пояснення структури періодичної системи, пояснення явища радіоактивності, значення окисно-відновних реакцій).

Ці методи на практиці ведуть до зміни позиції вчителя. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Змінюючи психологічний клімат в класі, оскільки вчитель переорієнтовує свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет діяльності пошукового, дослідницького, творчого характеру.

Результативність

На уроках хімії я намагаюсь застосовувати технології рівневої диференціації, проектного методу, ігрові, інформаційно-комунікативні. Вони відносяться до особистісно-освітнім технологіям легко адаптуються до індивідуальних особливостей учнів, прищеплюють культуру спілкування, виховують самостійність, відповідальність, самокритичність. Результати навчання розвивають творчі дослідницькі здібності учнів, підвищують їх активність, сприяють інтенсифікації навчально-виховного процесу, придбання навичок самоорганізації, допомагають розвитку пізнавальної діяльності в учнів та інтересу до предмета. Таким чином, використання технологій особистісно-орієнтованого навчання на уроках хімії та у позаурочній роботі, дає високі і стабільні результати: дозволяє учням реально оцінювати свої можливості; підвищується інтерес до предмету; між вчителем і учнями встановлюються партнерські відносини; знижується психологічна напруга учнів на уроках; підвищується якість знань і активність відстаючих учнів; зникає страх перед перевіркою знань.

Використані ресурси

  1. Бех І. Д. Виховання особистості : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2008. – 839 с.
  2. Бібік Н. В інтересах особистісно орієнтованого навчання // Педагогічна газета. – 1999. - №10. – С.4-5.
  3. Білаш В. Плекаємо особистість: Роздуми про особистісно орієнтований підхід до навчання, виховання, розвиток ліцеїстів // Директор школи (Перше вересня). – 2001. - № 35. – С.6-7.
  4. Пєхота О.М. Особистісно орієнтована освіта і технології // Наукові праці МФ НаУКМА. Т. VII. – Миколаїв. – 2000. – С.26-28.
  5. Пилипенко В.Д. Особистісно орієнтовані освітні технології // Педагогічна газета. – 2002. - №1. – С.3.

Додатки (із посиланнями на конспекти уроків, позакласні заходи, дидактичні матеріали, презентації, досягнення)

При вивченні теми: "Твердість води і способи її усунення" у 10 класі застосовую мультимедійну презентацію