Духовне виховання на уроках української мови та літератури

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Назва статті

Автор (посилання на сторінку користувача)

Гаєва Олександра Федорівна

Анотація статті

Ключові слова

Виховання, духовне виховання, духовність, уроки української мови та літератури

Постановка проблеми

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Мета статті

Розкрити особливості духовного виховання на уроках української мови та літератури

Виклад основного матеріалу

Сьогодні багато говориться про екологічне забруднення. Але не менш небезпечне забруднення духовне. Мусимо визнати, що в багатьох випадках винуватій ми самі. Десь не довчили своїх дітей, у чомусь проґавили, не стали на захист духовних святинь. Сьогодні, як ніколи, перед нами, словесниками, стоїть важливе завдання: виховати в школяра доброту, любов до людини, запобігти фізичному і моральному виродженню учнівської молоді, її бездуховності. На уроках мови, літератури, заняттях з розвитку мовлення ми маємо змогу прищеплювати школярам високі моральні якості: чутність, повагу до ближнього, почуття людської гідності, обов’язку, справедливості, сумління і чесність, милосердя і доброчинність. Все це закладено в дитині від природи, тільки треба розбудити, вчасно підтримати. Не варто втовкмачувати дітям, що людина народжується тільки для щастя. Діти мають зрозуміти, що одвічно існують поряд добро і зло, які перебувають у постійні боротьбі. Невичерпні можливості у вихованні в учнів людяності, благородства закладені в роботі над творами на морально-етичні теми. Школярі мають навчитися помічати порушення гармоній співіснування людини і природи, що сприятиме екологічному вихованню, збагаченню їх моральних і правових знань про природу і діяльність у ній людини. ...Терпи, Земле! Бо наше таке розумне людство так і не навчилося дякувати тобі за твої багатства. Воно відбирає їх у тебе, ніколи не питаючи, але ще нічого не віддало. А іноді ти не чуєш і "спасибі" Живи, Земле! Я певен, що кожна народжена дитина - це твій шанс на Вічність. Багато на планеті держав - багато парламентів і президентів, багато громадян. Дуже багато. Мені здається, забагато. Тому той час, коли буде одна держава - Земля, один парламент - земний, одна партія - земна. І кожен із людей скаже з гордістю: "Я - громадянин планети Земля!" (уривок твору-роздуму "Що для мене значить - Земля") Вивчаючи твір І.Драча "Чорнобильська мадонна", ставлю запитання: "Чому трагедія чорнобиля зайняла значне місце в наших сьогоднішніх роздумах про життя і людину?" Діти відповіли: "Бо це трагедія життя, жахливі наслідки спримітизованого мислення". Підкреслюю: "Академік В.Легасов дає відповідь, що "ключ до всього, що відбувається це те, що тривалий час ігнорувалася роль морального начала, роль історії, культури, духовності... Трагедії могло б і не бути, якби люди відповідали за свої вчинки, якби не було в нашому суспільстві байдужості і безвідповідальності". О.П. Довженко - один з улюблених письменників учнів. Адже твори Довженка -суцільна духовність. Проводити уроки буденно не можна. Після вивчення кіноповісті "Зачарована Десна" пропоную дітям написати про своє дитинство, колискові пісні матері. Скласти колискову своїй майбутній дитині. Кращі зразки зачитуємо на уроці. Колискова. Посмутніло вже віконечко - Дню находить край. Спи, моє маленьке сонечко, Баю-бай. Будь слухняною дитинкою, Оченята закривай. Ніч затнулася хустинкою, Баю-бай. Уже сплять собачки й котики, Їм не заважай, Сплять у теплій нірці кротики, Баю-бай. Хай тобі насняться дивні Ігри дітвори, Не будіть синочка, півні, Ранньої пори. Заглядає ніч в віконечко, Спить мій рідний край, Спи, моє маленьке сонечко, Баю-бай. У ставленні до батьків теж відчувається дефіцит моральності, особливо тоді, коли до них приходить старість, безпорадність, вимушена самотність. "Троє нещасть є у людини6 смерть, старість і погані діти", - говорить народна мудрість. Перед двома нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А поганих дітей можна зберегти. Це залежить не тільки від батьків, а й від нас, учителів. Уже багато років учителі-словесники нашої школи дедалі частіше звертаються до педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського. Кожне покоління випускників ще з малих років запам’ятовувало "Казку про Гуску", яка заховала під свої крила малят-гусенят від дощу й граду. А коли виглянуло сонечко, захотілося гусенятам вилізти з-під крил, а вони не розкривалися. Ледве підняла крила, випустивши діток. Діти бачили, що крила мами побиті градом, вирване пір я, але і в голову не прийшло малечі спитати, що сталося з матір'ю. А на питання найменшенького , чому в неї поранені крила, мама Гуска заспокійливо відповіла, що все добре. Вона була щаслива за діток своїх. То чи завжди наші діти уважні до батьків своїх? Чи помічають добавлені морщини біля очей, сивину в волоссі, смуток у куточках вуст? Учитель доводить дитині, що мир, спокій, щастя, благополуччя матері залежить від дітей. Берегти маму - значить піклуватися про чистоту джерельця, з якого ми п’ємо. У літературних творах діти часто знаходять свої життєві ідеали. Вивчаючи п’єсу І.П.Котляревського "Наталка Полтавка", дев’ятикласники роблять висновки. ...Я хотів би мати в майбутньому дружину, схожу на Наталку. Захоплює мене в ній влучне слово, розум, скромність, а головне - вірність у коханні, вміння постояти за себе і за Петра. Нині таких дівчат мало. Адже більшість бажає дружити з юнаками із заможних сімей, гарно вдягнених, з кишеньковими грішми. Під час вивчення твору І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» та перегляду однойменного фільму, учні роблять висновок, яка ж насправді роль сім’ї в житті людини. Особливо цікаво проходить урок «Вічна загадка любові» (за повістю Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків»). Намагаємося розглядати проблеми, порушені письменниками у творах, пов’язувати їх із сьогоденням, доводимо, чи є вони актуальними й сьогодні. Викладаючи в школі мистецтво слова, не забуваймо донести до розуму й серця учнів не лише ідейний зміст твору, а й нев’янучу художню красу, барвистість, милозвучність народної мови, збагатити досить убогий словниковий запас слова. Прикро, що на уроках української мови і літератури учні спілкуються рідною мовою, а на перерві звертаються російською. Боляче читати рядки учениці. ...Я українка. Мої рідні з діда-прадіда - українці. Спілкуються російською мовою. Спробувала говорити рідною, але друзі називають мене "жлобовкою". Постійні образи, дорікання вбили моє бажання спілкуватися з ними українською мовою, хоча залюбки розмовляю нею на уроках і вдома. (з твору про материнську мову) Роботу учениці не залишила поза увагою, провела відповідну бесіду, що перейшла в диспут. Наприкінці учні зробили висновок, що друзі учениці нагадують Розторгуєву Мотрону з п'єси М.Куліша "Мина Мазайло", для якої "краще бути зґвалтованою, ніж українізованою" Без неї (мови), як і без сонця, повітря, рослин людина не може існувати. Катастрофічно боляче б є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері. Настає час замислитися над тим, хто ми? Які ми? Чиїх батьків діти?

Висновки

Знання сьогодні дуже важливі, та все важливіше - духовний світ дитини. Щоб не оцінка в журналі була показником роботи вчителя, а ступінь духовного взаєморозуміння. У співдружності добра, краси, свободи перетворимо навчання в мистецтво. Роботу вчителя-словесника можна охарактеризувати словами К.Паустовського. Він писав про те, що кожна мить, кожне слово, кожна думка – це золоті крихти, які треба збирати десятиріччями, щоб потім перетворити у сплав і викувати з нього свою «золоту квітку». Роками йде вчитель до цього. Якими будуть його уроки – залежить від багатьох факторів: життєвого і методичного досвіду педагога, рівня учнів. Але в одному можна бути переконаним – тільки творець може виховати творця. Тільки особистість, що володіє педагогічною майстерністю, сміливістю у виборі форм і методів роботи, здатна вплинути на формування духовного світу учнів.

Список використаної літератури