ЗАГАЛЬНОПОЛІСЬКИЙ КОНТЕКСТ ОРНІТОЛЕКСИКИ СХІДНОПОЛІСЬКИХ ГОВІРОК

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Назва статті

ЗАГАЛЬНОПОЛІСЬКИЙ КОНТЕКСТ ОРНІТОЛЕКСИКИ СХІДНОПОЛІСЬКИХ ГОВІРОК

Автор (посилання на сторінку користувача)

Яна Олександрівна Литвиненко

Анотація статті

У статті подано зіставний аналіз орнітолексики східнополіського та інших поліських говорів, встановлено спільні і диференційні елементи у складі цих діалектів, виявлено локальні східнополіські орнітономени.

Ключові слова

поліський мовний континуум, зіставний аналіз, орнітолексика, ізоглоса.

Постановка проблеми

Полісся є зоною взаємодії різнодіалектних систем, адже воно “розташоване на перетині трьох східнослов’янських етносів і є одним із тих “вузлових” слов’янських регіонів” , при дослідженні лексики і культури якого слід застосовувати прийоми зіставного аналізу явищ. У вивченні лексичної системи споріднених мов зіставний метод є надзвичайно важливим, адже системне порівняння словникового складу одного говору з лексикою іншого, що передбачає встановлення спільних і диференційних елементів зіставлюваних діалектів, сприяє виявленню їхньої специфіки. Таким чином, дослідження лексичної системи певного говору неможливе без аналізу його взаємозв’язків з лексикою інших діалектів. Вивчення словникового складу говірок Східного Полісся не повинно обмежуватися східнополіським матеріалом, глибше вивчити лексичний склад говору можна тільки за умови аналізу східнополіських лексем у контексті всього діалектного континууму Полісся, адже “лише розгляд мовних одиниць говірок як складових парадигм (чи кількох парадигм), мікросистем різної величини та як елемента дво- чи багатокомпонентного ареального протиставлення – елементів ареальної парадигми – дає вичерпну інформацію про досліджуване діалектне явище, підвищує його наукову вартість і сприяє науковому використанню цієї інформації” . Орнітолексика Східного Полісся у зіставленні з відповідним матеріалом інших північних говорів української мови та південних говорів білоруської і російської мов ще не була об’єктом спеціального вивчення, тому саме цим і зумовлена актуальність дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Лексичні особливості Східного Полісся досліджували В.М. Куриленко, Н.П. Дейниченко, Л.І. Дорошенко, М.В. Поісогова та ін.

Мета статті

Метою статті є зіставний аналіз орнітолексики східнополіських говірок, інших говорів українського Полісся та суміжних говорів білоруської та російської мов. Основними завданнями роботи є встановлення репертуару зіставлюваних говірок, дослідження відношень орнітолексики східнополіського діалекту до відповідних лексем інших говорів, виявлення спільних і відмінних елементів у складі говорів, що порівнюються.

Виклад основного матеріалу

Велика кількість орнітономенів характеризується “територіальною монолітністю” у межах поліських говорів, адже чимало назв має загальнослов’янське або східнослов’янське походження . Проте певні лексеми відзначаються високим ступенем діалектної здиференційованості. Таким чином, маючи набір спільних орнітоназв, говори, що входять до поліської діалектної зони, розрізняються рядом лексем. З огляду на географічну поведінку конкретних номенів у поліському діалектному континуумі – наявність спільних і диференційних елементів у порівнюваних говорах – виявлено такі групи номенів: 1) лексеми, що мають загальнополіську локалізацію; 2) назви, поширені не в усіх досліджуваних говорах; 3) одиниці, наявні лише в одному з діалектів. Розглянемо особливості реалізації окремих сем та специфіку функціонування репрезентантів у зіставлюваних говірках. Семантику ‘невеликий кулик, що за допомогою хвоста і крил створює звук, дуже схожий на бекання вівці; Gallinago gallinago L.’ у східнополіських говірках реалізують номени баран і бекас; ізоглоси цих лексем продовжуються в інших українських північних діалектах та південних говірках російської і білоруської мов: сх.п. ба|ран (Вер, Граб, Лов, Обм, Петр, Радом, Смол, СтБас, Чернях) – сер.п. ба|ран [ЛПГ, 29] – бр. ба|ран [ЖС, 37] – рос. ба|ран [СБГ, 1, 30]; сх.п. бе|кас (Ав, Адам, ВД, Верт, ВК, КрасБ, Лем, Лук, Маз, Малк, Мам, МД, Мн, Соф, СтБик, Чоп, Яд), бе|кас’ (Аркад, Рок), бе|кес (Ірж) – сер.п. бэ|кас, |бêказ [НЛП, 441] – зах.п. бака|с’ур [АЗП, 1, 8] – бр. бе|кес, |бекос [ТС, 1, 51] – р. бе|кас [СБГ, 1, 42]. Характерним для поліського (ширше – східнослов’янського) узусу є функціонування номенів, утворених за однаковими словотвірними моделями: сх. п. ба|ранчик (Б, ОрлЯ, Ряб, Сав, Хаєн, ЧГ, Шап, Яд), ба|ран’чик (Буд, Вер, Гр, Петр, Чорн), ба|ран’ч’ік (ГТ, Нех, ЧервК), бара|нец’ (Берест, ДД, Дуб, Пл, Яд); бе|касик (ВК, ГрІв, Маз, Малк, НОр) – сер.п. ба|ранчик [ЛПГ, 29], ба|ранчик, бара|нэц’; бэ|касик [НЛП, 441] – бр. ба|ранчык [ЯСЛ, 46] – р. ба|ранчик [СВГ, 72]; сер.п. |пэкач [НЛП, 458], |пекур [ЛПГ, 155] – зах.п. |пекон [АЗП, 2, 34] – бр. |пэкач, |пэкул’, |пэкур, |пэкус [НЛП, 458]. Спостерігаємо, що лексема бекас передає загальнополіське значенням ‘бекас’, однак власні записи автора та дослідження орнітолексики середньополіських говірок дозволяють розширити семантику назви: одиниці бе|касик (Вал) та бэ|кас [НЛП, 441] реалізують сему ‘бугай’. Східнополіський номен беи|кас довго|носий (СтХ) та білоруська лексема довго|нôсок [НЛП, 446] є відповідниками, адже попри розбіжності у формальній структурі одиниці реалізують однакову диференційну ознаку ‘зовнішній вигляд птаха’. Такі назви, очевидно, слід кваліфікувати не як запозичення, а як аналогічні явища, що виникли в результаті незалежного розвитку діалектів споріднених мов. На позначення Gallinago gallinago L. зафіксовано східнополісько-білоруські відповідники: |кÿизлик (Вер) – ка|за, |козка [ЖС, 37]. У східнополіських говірках засвідчено лексеми, що перебувають у гіперо-гіпонімічних відношеннях: ку|лик (Кап), ку|л’ік (ДД) ‘бекас’, ба|ранчик (ЧГ), бе|кас (Лук) ‘будь-який птах ряду куликових Limicolae’. Оказіональними східнополіськими номенами є назви пасту|шок, |пітлик [ДЗЛ, 67; 71], |чибис (Кр). Сему ‘нічний болотяний птах з родини чапель, що видає характерний голосний звук; Botaurus stellaris L.’ у східнополіських говірках реалізує лексема бу|гай (Ан, Аркад, Берест, Буд, Вер, Верт, ВД, Гнізд, Голуб, Горб, Граб, ГрІв, ГТ, Дорог, Зм, Ірж, Кап, Кар, Кр, КрасБ, Лем, Лоз, МК, Мн, МУс, Нех, НОр, Обм, ОрлЯ, Пб, Пл, Пом, Прив, Пуст, Рок, Ряб, Свер, Смол, Соф, СтБас, СтБик, Хиб, ЧервК, ЧервЧ, Чоп, Чорн, Шепт, Шест, Яд), що має відповідники в інших аналізованих говорах: сер.п. бу|гай [НЛП, 442] – бр. бу|гай [ЖС, 38] – р. бу|гай [АВО, 41]. Щодо суфіксальних утворень цієї одиниці, засвідчено східнополісько-середньополіські відповідники: бу|гайчик (ДубГ), буга|йец’ (Лем) – бу|гаjчик, буга|jец’ [НЛП, 442]. Виявлено також східнополісько-середньополісько-білоруські паралелі: |вол воад’а|ний (Черн), вад’а|ни |вуил (Граб, Мн), вад’а|ни |вуол (ДД, Пб), вад’а|ни |вул (Петр) – вод’а|ни |вуол [ЛПГ, 48] – вадзя|ны |вол [ЯСЛ, 62]; східнополісько-російські відповідники: |бука [ДЗЛ,15] – |букало [АВО, 42]. Як відомо, для поповнення репертуару міжговіркових відповідників доцільно максимально розширювати коло зіставлюваних говірок . З цією метою при дослідженні номінації Botaurus stellaris L. використано матеріали як суміжних, так і несуміжних говорів (зокрема північних білоруських говірок та російських говірок Смоленщини), що дозволило виявити східнополісько-білоруські паралелі: |б’ік (Остр) – |бык, вадзя|ны |бык [ЖС, 38] та східнополісько-російські відповідники: |бухало, |бухкало (Сив) – |бухало [ДС, 45] (пор. бр. |бухал ‘лелека білий’ [НЛП, 443]); ба|лот’н’і |гук (Біл) – |гукалица [ДС, 152]; |рик (Бир, Мам), |р’ік (Бир) – |рык [ЖС, 3]. Наведені паралелі можна вважати як генетично близькими фактами, так і аналогічними явищами. Для східнополіської орнітологічної номенклатури характерним є вживання атрибутивних номенів: ба|лот’н’і бу|гай (Ав, Мам), вод’а|ний бу|гай (Б, Вал, ВК, Малк, Маз, МД, Хаєн, Чернях), вод’а|ни бу|гай (Адам, Зм, СтОр); бу|гай |дикий (Рожн), |дики |вуил (Горб, КрасЧ), |дики |вÿил (КрасЧ), |дик’і |вол (Чш). Спорадично у східнополіських говірках засвідчено орнітоназви |веп [ДЗЛ, 17], |вип’ (Малк, МД). На сучасному етапі розвитку діалектів праслов’янський номен *vypь існує тільки у російській мові , тому закономірно його можна вважати запозиченням з російської мови. У контексті поліського діалектного континууму ендемічними східнополіськими назвами є лексеми ба|лот’н’і |гук (Біл), |бусол (Мр), |волик (Лок), жи|рафа, кур|лик, ля|кач, |пєвєнь вадя|ни [ДЗЛ, 31; 50; 53; 69]. Матеріали словників інших поліських говорів фіксують локальні номени бугая: сер.п. во|лос’к’і бу|гай [ЛПГ, 49], бр. |ібут, |ібуць [ТС, 2, 171]. Аналіз номінації птаха з родини воронових, що має сіро-чорне оперення; Corvus cornix L. дав змогу зробити висновок про загальнополіське поширення лексеми ворона та виявити східнополісько-середньополісько-білоруські відповідники: |с’іра во|рона (Адам, Бер, Берест, ВД, Верт, ГрІв, Губ, Дуб, Мр, Ірж, Кр, КрасБ, Лок, Лук, Нех, Пл, ЧГ, ВК, Лем, МД, Хаєн, Шест), с’іера ва|рона (ЧервЧ), |с’ера ва|рона (Гнізд, ГТ) – |сêра во|рона, |сира ва|рона [НЛП, 444] – |сêра во|рона, |сира во|рона [НЛП, 444]. Засвідчено середньополісько-російські паралелі: |ґава [НЛП, 444] – |гава [РЗБ, 74; АВО, 84]. Близькими до наведених одиниць є західнополіські лексеми ґав|рун, ґав|рона [АЗП, 1, 116]. На позначення кольору оперення птаха найбільш поширеним у зіставлюваних діалектах є номен |с’іра во|рона. У східнополіських говірках диференційна ознака ‘колір оперення’ реалізована значно ширшим набором лексем: бе|ласта во|рона (Аркад), во|рона |сива (НОр), полу|с’іра во|рона (Гр), р’а|ба во|рона (ДубГ), |с’еверна во|рона (ДубГ), сивап|леча ва|рона (Ан), си|вастайа во|рона (МК), |з’імн’а во|рона (Чернях), |тундровс’ка во|рона (Чернях, СтОр). Найбільш поширеними назвами невеликого птаха ряду горобцеподібних, що тримається зграйками в містах і селах; Passer domesticus L. у зіставлюваних говірках є номени, утворені від коренів вороб-, гороб- (ороб-) та їх варіанти. Аналіз формальної структури лексем воробей, горобець дає можливість виділити такі відповідники у порівнюваних діалектах: східнополісько-середньополісько-західнополісько-білоруські: вара|бей (Б, Голуб, Лов, Остр, Пуст, Смол), вара|б’ей (Ан, Біл, Голуб, Ком, Лов, Мам, Ряб, Чш), воро|бей (Нех, СтБас, СтХ, Яд) – воро|беj [НЛП, 443-444] – воро|бей, вора|бей [АЗП, 1, 73] – воро|бей [ТС, 1, 140]; горо|бей (Берест, Верт, Гр, Ірж, КрасБ, Лук, МК, Шап) – горо|бей [НЛП, 443-444] – горо|бей [АЗП, 1, 73] – горо|бей [ТС, 1, 140]; ори|бей [ЛПГ, 145] – ора|бей [НЛП, 443-444] – оро|бей, ора|бей [АЗП, 1, 73] – ара|бей [ЖС, 40], оро|бей [ТС, 1, 140]; східнополісько-середньополісько-білорусько-російські: вера|бей (Лоз, Пб, Пуст), вер’а|б’ей (Єл, Шепт), вере|бей (Адам, Ав, Ан, Б, Бер, Біл, Буд, Голуб, Горб, Граб, ДД, Зм, Ірж, КрасЧ, Куч, МУс, Окт, ОрлЯ, Пб, Прив, Ряб, Сав, Свер, СтОр, Хиб, ЧГ, ЧервК ,ЧервЧ, Черн, Чорн, Шест, Яд), в’ер’е|б’ей (Гнізд, Кар, Мн, Петр), в’еір’а|б’ей (Бир, Чайк) – вэрэ|бэй, вера|беj [НЛП, 443-444] – вера|бей, віря|бей [БМ, 106; 109] – вере|бей [СРНГ, 4, 140]; східнополісько-західнополіські: воро|бец’ (ГрІв) – воро|бец’ [АЗП, 1, 73]; східнополісько-середньополісько-російські: гара|бец (Ан, Лов, Радом), гара|бец’ (Буд, Вер, Свер), горо|бец’ (Аркад, Вал, ВД, ВК, ГрІв, Дорог, Дуб, ДубГ, Кап, Кр, Лем, Маз, Малк, МД, МК, Мр, Нех, НОр, Обм, Пом, Рожн, Рок, Сив, Соф, СтБас, СтБик, ЧервК, Чернях, Чоп, Яд), гоуроу|бец’ (Малк) – горо|бэц, гоуроу|бэц’, гуру|бэц’ [НЛП, 443-444] – горо|бець [АВО, 101]; середньополісько-західнополісько-білоруські: вара|бух [НЛП, 443] – вара|бух, гара|бух, ра|бух [АЗП, 1, 44; 73; 2, 111] – вара|бух [ДСБ, 30], гара|бух [ЖС, 40]; західнополісько-білоруські: шворо|бай [АЗП, 2, 261] – ш|вораб [ЖС, 40]. У “Словнику західнополіських говірок” зафіксовано оказіональні деривати лексеми воробей: вара|бел’; вороб|йух, вороб|л’ух, вороб|ц’ух [АЗП, 1, 44; 73]. Матеріали інших словників дають змогу встановити паралелі на рівні демінутивних утворень: сх.п. вара|б’ейка (Єл), ва|робчик (Чайк), вере|беічка (ОрлЯ), вере|бейко (ЧервК), вере|бейчик (Мн), во|ребушик (Хиб); га|робчик (ДубГ, Радом), го|робчик (Нех, СтБас), го|ропчик (Кап, НОр) – сер.п. вере|бейко, горо|бейко [ЛПГ, 145], го|ропчык [НЛП, 443] – бр. верабе|нятачка [ЯСЛ, 66], вера|бейчык [ЖС, 40]; сер.п. вара|бушчик [НЛП, 444] – зах.п. варабу|шок [АЗП, 1, 44]. Східнополіській звуконаслідувальній назві |жевчик [ДЗЛ, 30] відповідають ономатопеї, зафіксовані у словниках середньополіських говорів: джив|кун, жив|кун, |живчик [НЛП, 449; ЛПГ, 73]. Лексема жид (та її деривати) має загальнополіську локалізацію: сх.п. |жид (Ав, Бир, ВД, Гнізд, Горб, ГТ, Дорог, Зм, КрасБ, Куч, Лем, Лов, МК, Нех, Пуст, Рок, Сив, Смол, СтБас, ЧервК, Чоп, Шепт), |жидик (НОр), жи|док (Вер, ГТ, Кап, Лов, МК, НОр, Радом, Свер, Чернях) – сер.п. |жид, жы|док, жи|д’ук [НЛП, 449] – зах.п. |жид, жи|док [АЗП, т.1, 155] – бр. |жыд, жы|док, жы|дзюк [ЖС, 40] – р. |жид [СБГ, 4, 70; АВО, 125]. У східнополіських говірках зафіксовано оказіональні деривати лексеми жид: жидове|н’а (СтХ), жидов|йа (Рок), жи|д’ониш (Гнізд), жи|д’ага (Горб), жи|д’ара (Б), жи|д’ура (Лок). Номени канап|л’аник (ГТ, ЧервЧ), канап|л’ан’ік (Лов), вживані у говірках Східного Полісся на позначення горобця хатнього, мають відповідники у середньополіському діалекті та південних говірках білоруської мови: канап|л’ан’ік, коноп|л’аник; коно|пелник [ЛПГ, 90; 102], коноп|л’анка, канап|л’анка, кô|нопл’анка, коноп|л’аник [НЛП, 452] – канап|лянік [ЯСЛ, 150; НЛГ, 69]. Середньополісько-білоруську локалізацію має лексема просяник: пра|с’аник [ЛПГ, 171] – про|с’аник [НЛП, 460]. У середньополіському діалекті для горобця хатнього також функціонують назви живог|л’ад [НЛП, 449], куз|дус’ [ЛПГ, 109], у говірках Лоєвщини засвідчено ендемічну назву падпа|ветнічак [ЖС, 41]. Ексклюзивними східнополіськими одиницями є номени джук|л’аник, джук|л’ай (ЧервЧ), куд|рай, кур|дупил’ [ЛПГ, 109; 111]. Найпоширенішою назвою на позначення птаха з родини воронових, що має синьо-чорне оперення; Corvus flugilegus L. у східнополіському діалекті є лексема г|рак (Ав, Адам, Ан, Аркад, Б, Бер, Бир, Біл, Буд, ВД, Вер, Верт, ВК, Горб, Гр, Граб, ДД, Дуб, Ірж, Зм, Кр, КрасБ, КрасЧ, Лем, Лов, Лок, Лоз, Лук, Люб, Маз, Малк, МД, МК, Нех, НОр, ОрлЯ, Остр, Пб, Пл, Рок, Ряб, Сав, Свер, Смол, Соф, СтБик, СтОр, СтХ, Хиб, Чайк, ЧГ, ЧервК, ЧервЧ, Черн, Чорн, Шап, Шепт, Шест), спільна для зіставлюваних говірок білоруської і російської мов: г|рак [БМ, 138] – г|рак [РЗБ, 82; СБГ, 4, 53; АВО, 102]. Східнополісько-середньополісько-білорусько-російську локалізацію має назва г|рач (Вер, Губ, Люб, Остр, Петр, Радом, ЧГ) – г|рач [НЛП, 446] – г|рач [ЖС, 42] – г|рач [СРНГ, 7, 118]. Східнополісько-білорусько-російські відповідники зафіксовано у функціонуванні лексеми гайворон: |гайворон (Куч, Сивол, Яд) – |гайваран [ЯСЛ, 79] – г|рай, г|райворон [СРНГ, 110]; пор. у говірках Середнього Полісся лексема |гаjворон вживається зі значенням ‘жайворонок польовий’ [НЛП, 444]. Для називання грака у говірках Східного Полісся вживаються номени |чорна во|рона (Бер, Верт, ВК, КрасБ, Люб, Малк, Пл, Мр, Рок, Чернях), |чорнайа ва|рона (ОрлЯ), ва|рона |чорна (ГТ, ДД, Ряб), яким у середньополіських говірках та південних говірках білоруської мови відповідають лексеми |чорна ва|рона, |чорна во|рона, |чорна ву|рона [НЛП, 444]. Зафіксовано східнополісько-білоруські паралелі: к|рук (Ірж) – к|рук ма|лы [НЛП, 453]. Ендемічними східнополіськими лексемами на позначення грака є назви г|р’ак (Хиб), ґ|авер (Кап, Чоп), зда|рова ва|рона (Горб). Семантику ‘птах родини пастушкових, який відзначається характерним скрипучим криком; Crex crex L.’ у більшості східнополіських говірок реалізує лексема дер|кач (Ав, Адам, Аркад, Б, Буд, Вал, ВД, Вер, Верт, ВК, Горб, Горб, ГТ, Дорог, Дуб, Зм, Кар, Ком, Кр, КрасБ, КрасЧ, Лем, Лоз, Лок, Лук, Люб, Маз, Малк, Мн, Мр, МУс, Нех, НОр, Обм, Пб, Пл, Прив, Рок, Сав, Свер, Сив, Смол, Соф, СтБас, Хаєн, Чайк, ЧГ, ЧервК, ЧервЧ, Чернях, Чоп, Чорн, Шест, Яд) та її фонетичні варіанти: д’ар|кач (Бир, Гнізд, ГТ, Кар), д’ер|кач (ДД, Лов, Смол, Чш), деир|кач (Бер, Гр, Мн, Пуст, Шап), дир|кач (Берест, ДубГ) дз’еар|кач (Мам), що мають відповідники в інших аналізованих діалектах: сер.п. дэр|кач, дэыр|кач, дыр|кач [НЛП, 446] – бр. дзяр|кач [ЯСЛ, 104], дыр|кач [НЛП, 446] – р. дер|кач [АВО, 110]. Для номінації Crex crex L. у зіставлюваних говорах вживаються словотворчі трансформи. Виявлено східнополісько-білорусько-російські ізоглоси: дер|гач (Біл) – дзяр|гач [ЖС, 43] – дер|гач [РЗБ, 91] та східнополісько-білоруські: д|рач (Зм, Куч) – д|рач [ЯСЛ, 108]; дер|кун (СтОр) – дэ|рун [НЛП, 446]. Східнополіську локалізацію мають лексеми йе|жак, йі|жак (Ан), ку|лик бо|лот’ани (Вал), дзьоба|носік, скоро|ход [ДЗЛ, 26; 84]. Репрезентантами семи ‘великий свійський птах, якого вирощують на м’ясо; Meleagris meleagris L.’ у східнополіських говірках є такі лексеми: ін|дик (Адам, Аркад, Бер, Бир, Вал, Горб, Дуб, ДубГ, Єл, Ірж, Кр, Лоз, Малк, МД, МК, Обм, ОрлЯ, Пб, Петр, Прив, Радом, Рожн., Сив, СтХ, СтБик, СтБас, Хаєн, Чайк, Черн, Чорн, Шепт), ін’|д’ук (Біл, Вал, Верт, КрасБ, Мр, Остр, СтХ), ін’|дз’ук (Мн), іин|дик (СтОр), иен|дик (Пл). Відповідники зафіксовано у говорах Середнього та Західного Полісся, діалектах білоруської та російської мов: ин|дык [НЛП, 450] – ин|дык, йін|дик [АЗП, 1, 196; 200] – ин|дык [НЛП, 450] – ин|дык [РЗБ, 126] Різна трансформація у поліському діалектному континуумі формальної структури лексеми індик, запозиченої з польської мови, дає підстави виділити середньополісько-західнополісько-білорусько-російські паралелі: ан|дык [НЛП, 450] – ан|дик, анди|ґур [АЗП, 1, 3] – ан|дык [ДСБ, 12] – ан|дык [РЗБ, 126]. Матеріали словників засвідчують середньополісько-західнополісько-білоруські відповідники: ган|дык, гын|дык [НЛП, 450] – г’ін|дик [АЗП, 1, 200] – ган|дык, гін|дык [ЖС, 46]. Сему ‘великий перелітний птах з чорно-білим оперенням, що мостить гнізда на будівлях і старих деревах; Ciconia ciconia L.’ у говірках Східного Полісся реалізує низка лексем, які мають відповідники у багатьох зіставлюваних говорах. Номен чорно|гуз (Ан, Берест, Бис, Вал, ВД, Вес, Воз, ГрІв, Гл, Гр, Груз, ДГ, Дорог, Дун, Кн, Кр, Крас, Лок, Лук, Маз, Мал, МД, МК, Обм, Орл К, Рожн, Сив, СБ, СХ, Тул, Хаєн, Хиб, ЧГ, Шап, Яд, Яр) та його варіанти (чор|ногуз (Крас), чарна|гуз (Біл, Бир, Орл Я, Пер, Перел, Рад, Сл, Чорн), чарна|гузс (Очк, Прив), черна|гуз (Остр, Перел, Сав, Чер, Черв, Чорн, Шал, Шев), ч’ерна|гуз (Жих, Пиг), черно|гуз (Пуст, Тов, Хіл), чеарна|гуз (Бер), чеирно|гуз (Біл), ч’еірна|гуз (Вас, Крен, Рожк, СГ, Чайк), ч’еірна|гузс (ЗН), ч’ірна|гуз (Шепт) мають відповідники у середньополіському діалекті та суміжних говірках російської мови: чорно|гуз [НЛП, 466] – чърна|гус, чирна|гус [СБГ, 1, 15; 16], чарна|гуз [РЗБ, 58]. Ізоглоса лексеми |гайстер (Адам, Ан, Берест, Верт, Дорог, Дуб, Ірж, Кр, Лоз, Мр, ОрлК, Пл, СтБик, Сив, СтОр, Соф, Хиб, Шап, Яд) продовжується у середньополіських та південних білоруських говірках: гайст’ір, |гарист, |гаст’ір [ЛПГ, 51; 53; 54] – гаjс’|т’ор, |гаjстр, |гаjстэр [НЛП, 444]. Орнітономену ле|лека (Аркад, Берест, Б, Верт, ВД, ГрІв, Горб, ДубГ, КрасБ, Куч, Лук, Маз, Малк, МД, Обм, ОрлЯ, Пб, Прив, Рад, Сав, СтБик, СтБас, СХ, Хиб, Шепт, Яд) відповідає середньополіська лексема лэ|лэка [НЛП, 456]. У східнополіських говірках спорадично зафіксовано назви е|лека [ДЗЛ, 28], ле|леко (Ірж, Чорн). Східнополіський номен жабо|йід (ВД, МК, СтБас) має відповідник у середньополіському діалекті, де назва зафіксована як поодинока [АУМ І, к. 324]. Східнополісько-російське поширення має номен |аіст (Лук, СтБас) – |аист [СБГ, 1, 15]. У говірках Східного Полісся засвідчено трансформи |айіст (Бир), |айстер (Соф, Шап), |айстр (Пуст), |аістр (ДубГ). Ізоглоси лексем ґ'|лекотен’(Гр), [ЛПГ, 63], к|лек, к|лекетен’ [ЛПГ, 97], к|лекотен’ (Гр) продовжуються одночасно в інших північних українських говорах та південних діалектах білоруської мови: сер.п. клеко|тун [НПП, 146] – зах.п. і|ван-клико|тун, клеко|тун [АЗП, 1, 197; 225] – бр. клека|тун, клекя|тун [ЖС, 39]. Антропонімічні назви и|ван и|ванович [НЛП, 450], і|ван, і|ван-клико|тун [АЗП, 1, 197; 225] поширені у говірках Середнього та Західного Полісся. Загальнополіську локалізацію має лексема бусел: сх.п. |бусал (Горб), |бусел (Буд, Горб, Рад) |бусел’ (Куч, Рад), |бус’ел (Петр), |бус’еал (Єл), |бусол (Ірж, Обм) – сер.п. |бусэл, |бусэл’, |бусыл, |бусыл’, |бусол [НЛП, 442] – зах.п. |бусел, |бусел’, |бусил’, |бус’ол [АЗП, 1, 39] – бр. |бусел [ЛАБНГ І, к. 118] – р. |бусел, |бусла [РЗБ, 58]. Орнітономени |бузька, бузь|ко [ДЗЛ, 15], зафіксовані у східнополіському діалекті, мають відповідники у західнополіському говорі та південних білоруських говірках – бус’|ко, бу|с’ок [АЗП, 1, 40] – бусёк, бусь|ко, |бусэнь, |бусынь [ДСБ, 26]. Аналіз орнітолексем на позначення Ciconia ciconia L. свідчить про наявність західнополісько-білорусько-російських паралелей: |бусен’, |бусин’ [АЗП, 1, 39] – |бусэнь, |бусынь [ДСБ, 26]; |бусня [РЗБ, 58] та західнополісько-білоруських відповідників: |боцун, |боц’ун, |бойцун, |бойц’ун, |боц’ан, |боц’он [АЗП, 1, 29] – буці|ян, |буцян [БМ, 96]. Ендемічними східнополіськими лексемами є назви агро|ном (ВД, ГС, Ус) гус’|ко (Сив), су|с’ід (Ірж). Семантика ‘невеликий птах ряду горобцеподібних з довгим і вузьким рухомим хвостом; Motacilla alba L.’ представлена номеном плиска, який функціонує в усіх зіставлюваних говорах: сх.п. п|лиска (Ав, Б, Берест, Буд, Верт, Гр, ГрІв, Зм, Радом, Сав, Свер, СтБас, Хаєн, ЧервК, ЧервЧ, Черн, Чорн, Шап, Шест), п|л˙иска (Зм), п|л’іска (Гнізд, Лов, Мн), п|л’ісавка (Гнізд), п|л’іс’іца (Мам, Чайк, Шепт), п|лисочка (Верт, Ірж, Лук, МУс, Нех, Окт, Рок, Сив, Хаєн, ЧервК, Яд), п|лисачка (Ав, Буд, Вер, ОрлЯ, Радом, ЧервЧ), п|л’ісачка (Гнізд, Петр), п|листочка (КрасБ), п|л’ісавачка (Гнізд), п|л’іс’іч’ка (Бир, Чайк) – сер.п. п|лиска, п|листавка, п|лыска, п|лысочка, п|лыс’ка, п|лысавка [НЛП, 459], п|л’уска [ЛПГ, 163] – зах.п. п|лиска [АЗП, 2, 55] – бр. п|лиска, п|листавка, п|л’іска, п|л’істка [НПП, 151], п|лісіца [НЛГ, 14] – р. пли|сичка [РЗБ, 211]. У говірках Східного Полісся зафіксовано ряд складних назв на позначення Motacilla alba L.: п|лиска |м’есна (ЧГ), п|лиска сел’с’|кайа (Ірж), п|лиска с’іл’с’|ка (Адам, Пл); п|лиска с’і|рен’ка (СтХ), п|лисачка с’ер’еб|р’істайа (Прив), |с’іра п|лиска (Верт). Досить поширеною у порівнюваних діалектах є назва трясогузка та її трансформи: сх.п. тр’аса|гузка (Буд, Голуб, ДД), тр’асо|гузка (Вал, ВК, Дорог, ДубГ, Кап, Лук, Малк, Обм, Хиб, ЧервК, Яд), траса|гузка (Голуб, ГТ, КрасБ, Мр, СтБас), тр’а|си|гузка (Кр), траса|губка (ГТ), тр’асо|губпка (СтБас), тр’ахо|зубка (Яд), труса|гузка (Лов) – сер.п. тр’асо|гуска, трасо|гуска, трêсô|гуска, тр’асо|гуз [НЛП, 464] – бр. траса|гуска [ЖС, 56], трасо|губка [НПП, 151] – р. трясо|гузка, трясох|востка [ДВЯ, 861]. Матеріали словників дозволили виявити ряд східнополісько-середньополісько-білоруських відповідників: вала|с’анка (Кар, КрасЧ, Ряб, Смол), воло|с’аночка (Чернях) – воло|с’анка [НПП, 151] – вала|сяначка [ЯСЛ, 63]; пасту|шок (Аркад, ВД, ВК, Лем, Обм, Пом), пас|тушка (Обмач, Пом) – пас|тух, пасту|шок, пас|тушка [НЛП, 458] – пас|тушка, пас|тушачка [ЖС, 56]; |с’етачка, |ситачка, |с’ітачка (Пб) – |с’ітка, |с’іточка, |ситка, о|ситка, |с’êтка, |с’êтôчка [НЛП, 462] – |сіточка [ТС, 5, 37], |сітаўка, |сітка, |сытка, |сытаўка [ЖС, 56]; си|ниц’а (Лем), си|ничка (НОр, Сав), с’і|н’іца (ДД), с’і|н’ічка (Граб, ГТ, ДД, Лов) – си|ничка, с’і|н’ічка [НПП, 151] – сі|ніцка |сера [НПП, 151]. Східнополісько-середньополіське поширення мають лексеми: б|лискавка [СПГ, 333] – б|лискаўка, б|лискавочка (Лок); вертих|востка (МД), хвосток|рутка (Рок) – вертих|в’істка [НЛП, 442]. У східнополіських говірках нами зафіксовано такі локальні номени на позначення плиски білої: во|лове |око (ВК, Кап, СтБик, Чоп), |олеве |око (Чоп), г|рицик (Малк), і|ванчик (Гр, Ком), і|ван’ка, |ван’ка-вс|тан’ка (Голуб), |ложачка (Граб), мухо|лоўка (Лок, Хаєн, ЧервК), чорно|гузка (Чернях), ч’ірна|гузка (Ряб), ше|лихвост, ше|лихвостен’ (Вал).

Висновки

Отже, шляхом встановлення спільних і диференційних елементів у сфері орнітолексики здійснено дослідження особливостей взаємодії орнітологічних номенклатур зіставлюваних говорів. У результаті зіставного аналізу виявлено лексеми, що мають загальнополіську (ширше – українсько-білорусько-російську) локалізацію: ба|ран, бе|кас, |жид, |бусел, п|лиска. Вивчення меж поширення інших орнітолексем дало змогу виділити такі ізоглоси: – східнополісько-середньополісько-західнополісько-білоруські: вара|бей, воро|бей, горо|бей, ори|бей, к|лекотен’; – східнополісько-середньополісько-білорусько-російські: бу|гай, вера|бей, г|рач, дер|кач, тр’асо|гузка; – східнополісько-середньополісько-білоруські: ба|ранчик, вад’а|ни |вуол, |с’іра во|рона, канап|л’аник, |чорна во|рона, |гайстер, вала|с’анка, пасту|шок ‘плиска біла’, |с’ітачка, си|ничка ‘плиска біла’; – східнополісько-середньополісько-російські: горо|бец’, чорно|гуз; – східнополісько-білорусько-російські: г|рак,| гайворон, дер|гач; – східнополісько-середньополіські: бара|нец’, бе|касик, бу|гайчик, буга|йец’, го|робчик, |жевчик, ле|лека, жабо|йід, б|лискаўка, вертих|востка; – східнополісько-західнополіські: бузь|ко, воро|бец’; – східнополісько-білоруські: беи|кас довго|носий (довго|носок), |кÿизлик, |б’ік, к|рук ‘грак’, д|рач, дер|кун; – східнополісько-російські: |аіст, |бука, |бухало, |вип’, |гук; – середньополісько-західнополісько-білоруські: вара|бух, г’ін|дик, |пекур (|пекач, |пекон); – середньополісько-західнополіські: вара|бушчик, і|ван; – середньополісько-білоруські: пра|с’аник; – середньополісько-російські: |ґава; – західнополісько-білорусько-російські: |бусен’; – західнополісько-білоруські: |боцун, шворо|бай. Як бачимо, генетична спорідненість зіставлюваних говорів та взаємодія східнополіського діалекту з говорами білоруської та російської мови зумовили наявність у поліському діалектному континуумі багатьох номенів, спільних для трьох мов та їх діалектів. Найбільшу кількість спільних елементів виявлено у східнополіських, середньополіських та південних білоруських говірках. Попри це ряд лексем характеризується лише східнополіськими ізоглосами: агро|ном, ба|лот’н’і |гук, |бусол ‘бугай’, |ван’ка-вс|тан’ка, |волик, во|лове |око, г|р’ак, г|рицик, гус’|ко, ґ|авер, джук|л’ай, джук|л’аник, дзьоба|носік, е|лека, жи|рафа, йе|жак, куд|рай, кур|дупил’, кур|лик, л’а|кач, ле|леко, |ложачка, мухо|лоўка, пасту|шок ‘бекас’, |п’ев’ен’ вад’а|ни, |пітлик, |рик, |с’еверна во|рона, скоро|ход, су|с’ід, |тундровс’ка во|рона, |чибис, чорно|гузка, ше|лихвост. Слід зазначити, що характер деяких східнополіських орнітолексем є відносно ендемічним у зв’язку з відсутністю спеціальних досліджень відповідної лексики інших говорів. Сучасна орнітолексична система східнополіського діалекту – це наслідок взаємодії багатьох факторів: генетичної спорідненості, контактування діалектів та паралельного незалежного розвитку мов. Таким чином, попри високий ступінь матеріальної спільності, що є наслідком як генетичної спорідненості мов, так і результатом взаємодії контактних зон, аналізований матеріал свідчить про діалектну розчленованість поліського мовного континууму.

Список використаних джерел

АВО – Авдеева М.Т. Словарь украинских говоров Воронежской области: в 2 т. – Т.1 / М.Т. Авдеева; Воронежский государственный университет. – Издательско-Полиграфический центр Воронежского государственного университета, 2008. – 228 с. АЗП – Аркушин Г.Л. Словник західнополіських говірок. У 2-х т. Т. 1. – Луцьк: Ред.-вид. відд. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім.Лесі Українки, 2000. – 354 с.; Т.2. – Луцьк: Ред.-вид. відд. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім.Лесі Українки, 2000. – 458 с. АУМ – Атлас української мови. В 3 т. Т. 1. – К.: Наук. думка, 1984. БМ – Бялькевіч К. Краёвы слоўнік усходняй Магілёўшчыны. – Мн.: Навука і техніка, 1970. – 512 с. ДВЯ – Даль В.И. Толковый словарь живого великорусскаго языка. В 4-х т. Т.4. – С.-П.-М., 1872. – 1619 с. ДЗЛ – Дейниченко Н.П. Питання вивчення зоологічної лексики рідного краю в курсі “Українська діалектологія” (Методичні поради). – Суми, 1984. – 119 с. ДС – Добровольский В.Н. Смоленский областной словарь. – Смоленск, 1914. – 1022 с. ДСБ – Дыялектны слоўнік Брэстчыны/ Склад. Аляхновіч М.М. і інш. – Мн.: Навука і тэхніка, 1989. – 294 с. ЖС – Жывёльны свет. Тэматычны слоўнік. – Мн.: Беларуская навука, 1999. – 239 с. ЛАБНГ – Лексічны атлас бєларускіх народных гаворак. У 5 т. Т.1. – Мн., 1993. ЛПГ – Лисенко П.С. Словник поліських говорів. – К.: Наук. думка, 1974. – 260 с. НЛГ – Народная лексика Гомельшчыны ў фальклоры і мастацкай літаратуры: Слоўнік / Пад рэд. У.В. Анічэнкі. – Мн.: Выд-ва БДУ, 1983. – 174 с. НЛП – Никончук Н.В. Полесские названия птиц // Лексика Полесья: Материалы для полесского диалектного словаря. – М.: Наука, 1968. – С. 439-475. НПП – Никончук М.В. Матеріали до лексичного атласу української мови (Правобережне Полісся). – К.: Наук. думка, 1979. – 314 с. РЗБ – Расторгуев П.А. Словарь народных говоров Западной Брянщины (Материалы для истории словарного состава говоров). Ред. Е.М. Романович. – Мн.: Наука и техника, 1973. – 296 с. СБГ – Словарь брянских говоров. Вып. 1 / Под ред. В.И. Чагишевой. – Л., 1976. – 76 с.; Вып. 2 / Под ред. В.А. Козырева, В.И. Чагишевой. – Л., 1980. – 58 с.; Вып. 4 / Под ред. В.А. Козырева. – Л., 1984. – 80 с. СВГ – Словарь воронежских говоров. – Выпуск 1. – Воронеж: Воронежский гос. ун-т, 2004. – 304 с. СРНГ – Словарь русских народных говоров. – Выпуск 4. – Л.: Наука, 1969. – 356 с.; Выпуск 7. – Л.: Наука, 1972. – 356 с. ТС – Тураўські слоўнік. У 5-ці т. Т.1. – Мн.: Навука і тэхніка, 1982. – 255 с.; Т.2. – Мн.: Навука і тэхніка, 1982. – 271 с.; Т.5. – Мн.: Навука і тэхніка, 1987. – 423 с.; ЯСЛ – Янкова Т.С. Дыялектны слоўнік Лоеўшчыны. – Мн.: Навука і техніка, 1982. - 432 с.