Культура мовлення та засоби художнього слова на уроках географії

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Назва статті

Культура мовлення та засоби художнього слова на уроках географії

Автор (посилання на сторінку користувача)

Заверяка Валентина Михайлівна

Анотація статті

Ключові слова

Постановка проблеми

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Мета статті

Виклад основного матеріалу

Висновки

Список використаної літератури

ТЕМА: Культура мовлення та засоби художнього слова на уроках географії

Мовлення є найважливішою складовою психічного життя людини. На жаль, у повсякденному уявленні мовлення нерідко розглядають як другорядний чинник, форму, до якої входять думки, почуття, переживання людини. Безумовно, мовна діяльність є однією з провідних на уроці. У педагогічній діяльності мовлення педагога виконує такі функції: - розвивальну – забезпечує формування особистості учня, передачу йому норм і правил поведінки, керування процесом їхнього засвоєння, розкриття морального змісту вчинених ним та іншим людям провин, оволодіння оцінними та само оцінними критеріями; - інформаційну – здійснює передачу знань; - регулятивну – створює сприятливу психологічну атмосферу спільної та індивідуальної діяльності, погоджує та об’єднує зусилля для досягнення загального й особистого результату; - емоційну – формує і коригує міжособистісні відносини. На уроках використовують зовнішнє і внутрішнє мовлення. Зовнішнє – це мовлення, яке проговорюється вголос, доступне для зовнішнього сприйняття. Має на увазі спілкування між людьми з допомогою розмови. Внутрішнє мовлення – це “мовлення для себе”. Воно може бути більш-менш зв’язне, послідовне, усвідомлюване (наприклад, учень зважує, який вибір краще зробити, що відбудеться, якщо він зробить той чи інший учинок і т.д.). а може уявляти собою окремі уривчасті думки, що випливають звідкись із глибин свідомості й не підкоряються волі, незрозумілі навіть самому учневі. Зовнішнє мовлення буває усним і писемним. Усне мовлення відрізняється скороченою кількістю слів і простою граматичною конструкцією. А письмове, як правило, має чіткий задум, складну значеннєву програму і висуває підвищені вимоги до розумової діяльності. Наприклад, виконання письмової роботи, де необхідно дати письмову відповідь на запитання, написання твору, припускає, що учень чітко усвідомлює проблему над якою він працює. Усі форми мовлення між собою взаємозалежні. Однак їх життєве і функціональне призначення неоднакове. Зовнішнє мовлення найчастіше є засобом спілкування, тоді як внутрішнє – засобом мислення. Письмове мовлення відіграє найбільшу роль як спосіб фіксації інформації, її збереження та передачі. Монолог – спосіб трансляції знань і самовираження мовця, тоді як діалог незмінний для обміну інформацією і позиціями між людьми. Дослідники, які працюють у галузі педагогічної взаємодії, виділяють такі показники низької педагогічної культури, що проявляється на мовному рівні: - погрози (“Якщо ви не будете виконувати моїх вимог, ви про це пошкодуєте на іспиті”); - демонстрація своєї переваги в галузі знань (“Щоб так знати предмет, як я, вам ще багато вчитися треба!”), у галузі міжособистісних відносин (“Як ви поводитеся? Я у ваші роки не дозволяв собі такого поводження!”), у негласному порівнянні (“Як ви цього не можете зрозуміти? Всі нормальні люди це вже давно зрозуміли б!”); - наставляння “Якщо ви не будете як слід вчитися, то ви не зможете нічого домогтися у житті ”); - песимізм (“Учні зараз зовсім не хочуть вчитися ”); - висміювання; - лестощі (“Ну якби ти тільки захотів, з твоєю головою б учитися граючись ”); - обвинувачення (“Це ви на зло мені так робите ”). У цивілізованому суспільстві культура мовлення та спілкування громадян є вагомою складовою загальної культури, одним з найважливіших показників рівня його розвитку. Формування мовленнєвої культури в процесі оволодіння рідною (українською) мовою визначено Державною національною програмою “Освіта ” одним з пріоритетних напрямів перебудови школи. Щоденно спілкуючись з учнями, учитель може формувати їх мовну культуру та здійснювати мовне виховання. Ще в школі учні мають усвідомити, що культура мовлення передбачає, по-перше, безумовне дотримання (усної та на письмі) норм літературної мови, по-друге, мовленнєву майстерність того, хто говорить або пише. Учитель є взірцем носія державної мови. Готуючись до уроку, учителю необхідно не лише продумувати його зміст, порядок викладу, пояснення нового матеріалу, а й дбати про мовне його оформлення: як, якими словами передати учням потрібну навчальну інформацію. Під час проведення на уроці бесіди з учнями вчителю потрібно глибоко продумати систему запитань, що будуть поставлені учням, і передбачити їхні відповіді. Мовлення учителя має бути і правильним, і виразним, і чітким, і слугувати зразком для учнів. У нашій школі на уроках географії учні працюють з робочими зошитами, зошитами для практичних робіт, ведуть словники географічних термінів. При оформленні зошитів учні дотримуються прийнятих норм – нове, тільки що вивчене – виділяти червоною пастою. Оформлення карт – тільки олівцями, підписи – ручкою. Формуючи в учнів культуру писемного мовлення при перевірці зошитиів я виправляю не тільки суто географічні, але й орфографічні помилки, слідкую за охайністю зошитів. Проте у деяких учнів зошити неохайні, записи ведуться, зустрічається багато помилок. На уроках географії при вивченні тих чи інших тем, я постійно акцентую увагу учнів на правильність написання таких понять: - меридіан, - Антарктида, - Атлантичний океан, - каньйон, - шельф тощо. Для цього використовую дошку, контурну карту на ній, самостійне опрацювання підручника – знаходження в тексті незнайомих понять і написання їх у словник географічних термінів. Таким чином уже в ході уроку учні декілька разів зустрічаються з правильністю написання незнайомих слів і вчаться культурі географічного мовлення. На своїх уроках я намагаюся зацікавити учнів до вивчення предмету, формую в них інтерес до однієї з найдавніших наук. При цьому використовую найрізноманітніші методи: гар “Що? Де? Коли?”, “Поле чуде”, вікторини, географічні тижні, КВК, робота в бригадах, але не забуваю про те, що другою мовою географії є карта, що також вчить учнів культурі географічного мовлення. Карта – це особливий спосіб відображення дійсності у вигляді просторової моделі, що містить багато відомостей для вивчення географії. Сучасні дослідження географічних наук неможливі без тематичних карт. Як наочний посібник карта дає змогу вивчати і оглядати будь-які за розміром території. Карта витупає важливим чинником, який об’єднує фізичну, соціальну та економічну географії. Метою роботи з картами є: 1. формування в учнів знань про карту як модель земної поверхні, що відображає просторові і часові особливості певної території або явище. 2. Уміння користуватися картою як джерелом знань, визначенню незнайомих понять. 3. Сприяти розумовому розвитку дітей. Читання карти є складовою картографічного методу добування інформації. Це достатньо складний процес і його потрібно виконувати в два етапи: 1. Вивчення легенди карти. 2. Вивчення змісту карти. Під час роботи з картою вчитель повинен орієнтувати учнів на три рівні читання по карті: 1-й – це елементарне читання плану місцевості і фізичної карти в початковій школі. При такому читання карти учень спирається на свій життєвий досвід; 2-1 – це коли до власного досвіду додаються набуті географічні знання (5-7 клас). Учень повинен уміти за допомогою карти розповісти про властивості об’єктів, як на ній зображені і відтворити просторові уявлення про їх розміщення. Бажано щоб вивчення й аналіз карти закінчувалися складанням географічних описів або характеристик. 3-1 – це вміння працювати з картами різної тематики чи комплексними картами, а також з допоміжними даними, що можуть бути на полях карти (графіки, діаграми). Результатом такої роботи має бути комплексна характеристика певної території. Істотну допомогу для розуміння карт і вміння нею працювати дають практичні роботи з контурними картами. Контурні карти я використовую і під час вивчення нового матеріалу, для його закріплення, перевірці домашнього завдання, тематичне оцінювання. При цьому учні не користуються атласами. Нанесення на контурну карту та підпис об’єктів допомагають учням не лише запам’ятовувати їх та орієнтуватися по карті, але й сприяють формуванню культурного мовлення учнів. Наприклад. Практична робота №6 у 6 класі “Позначення і підписування на контурній карті назв гір, рівнин, вулканів ”. Учні фактично тільки починають працювати з контурними картами. Учитель звертає увагу учнів на правильність підписів на фрагментах карт у самій практичній роботі, а також на картах у атласах, підписує деякі назви на контурній карті, що на дошці. Тобто, діти тричі передивляються, читаючи новий матеріал, що дає їм змогу скоріше запам’ятати географічні назви і правильність їх написання. В старшій школі практичні роботи ускладнюються. Особливу увагу я приділяю тим запитанням, які дають змогу учням самостійно висловлювати свої думки, знаходити шляхи подолання проблем: екологічних, економічних, виділити причини, що їх обумовили. При відповіді на ці запитання учні використовують економічні, географічні терміни (ВНП, доход, економічна система, агломерація, рента тощо). Тобто самостійно вчаться економічній та географічній культурі мовлення, що є частиною культури мовлення взагалі. Таким чином в своїй роботі я постійно допомагаю учням усвідомити цінність української мови, її важливість, перспективність, намагаюсь пробудити в молодому поколінні гордість за свою націю, свій народ. Під час вивчення фізичної, економічної та соціальної географії, можливе використання художнього слова: поезії, прози, фольклору (загадки, прислів’я), вислови відомих людей. Використання художнього слова є доречним на різних етапах уроку. Воно образно характеризує географічний об’єкт, факт чи явище і збуджує відповідні емоції, підвищує увагу учнів; виховує любов до природи, повагу до країни, людей і результатів їхньої праці. Дає змогу наочніше охарактеризувати географічні факти, розкрити особливості географічних явищ, підвищує в учнів інтерес до предмету. Академік І.М. Забелін писав: “Ні одній з наук не обійшлися так дорого відкриття, як в географії; майже за кожну краплину знань заплачено людським життям.”. Вивчаючи в 6 класі тему загальної географії “Зображення Землі ”, озвучую слова методиста Коордеса: “Глобус – це найбільш звичайне, з картографічної точки зору, єдино вірне зображення Землі: тому його треба вважати основним і найнеобхіднішим посібником у географічному викладанні, посібником, ще більш важливим, ніж карта. Без глобуса не повинно бути школи ”. Але, вивчаючи тему “Карти ”, озвучую вислови учених-географів Михайлівського, Семенова-Тянь-Шанського: “Карта – це книжка, читати її можуть тільки ті, хто вивчає азбуку цієї книжки”, “Карта – це альфа і омега усіх географічних уявлень. Без неї кроку не можна ступити. Вона важлива не тільки за малюнки, а й за текст, тому що говорить навіть більше, яскравіше, наочніше та лаконічніше за текст, кожному, хто вміє в ньому розбиратись ”. Вивчаючи різні форми рельєфу Землі я використовую такі слова: Низовина сама за себе Нам промовляє :“Я низька ”. Не більш, ніж 200 метрів До рівня моря я близька. Височина – та дуже хитра, І нас не просто обдурить.

Хоча ж також лише рівнина

Завжди потрібно говорить, Але й у неї висота - Від двохсот до п’ятиста. А плоскогір’я взагалі Замаскуватись дуже хоче. Бо діти думають, що гори На що вона тихцем регоче. Це вгору піднята рівнина Нам треба добре пам’ятать. П’ятсот і навіть більше метрів На рівні моря відділять. Нерівності земної поверхні – рельєфом називають. Як на карті чи на плані його позначають? Якісний фон про нерівності розповідає Коричневий колір про гори сповіщає, Зелений – низовини помічає. Шкала висот нерівності фіксує – Чи в гору, чи вниз помандруєм. На плані – лінії допомагають, Їх горизонталями називають. Крутість схилу помічають. Бергштрихи – напрямок вказують. Щоб рельєф за картою чи планом описати, Ці знання потрібно пам’ятати. При розгляді теми “Атмосфера. Клімат Землі ” часто використовую такі рядки: Повітряна маса Я холодна чи жарка, Чи волога чи суха? В якій широті сформувалась – Такого й характеру набралась. Тепла й волога круглий рік – Екваторіальна я навік. Тропічна з тропіком здружилась, Жарою й сухістю наситилась. Помірна дуже вже вихваляється, Що в кожну пору року міняється. Арктична і антиарктична – сестрички, Холодні і сухі мають личка. Якщо повітряні маси зустрічаються, То дуже сперечаються. У двобій вступають, Зміну погоди спричиняють.

Бриз і мусон Мусон і бриз – вітри, Вони як рідні два брати. Мусон – старший, сезонний. Бриз – молодший, добовий. Влітку мусон опади на сушу носить, А зимою в океан пустити просить. Бриз – маленький прохолодний вітерець, Удень біжить із ставу навпростець. А вночі летить на став, Щоб місяць на суші не застав, Всьому винна тиску зміна, То добова чи то сезонна переміна.

Постійні вітри Постійні вітри кружляють, нову тему навівають. З тропіків на екватор – пасати ганяють. У помірних широтах неспокійно – Західні вітри дмуть постійно. А з полюсів холодні і сухі: Північно-східні і південно-східні стокові. Різниця тисків їх спричиняє, Разюче на клімат впливає. Теж про них вивчайте – Причинно-наслідкові зв’язки шукайте. При вивченні гідросфери не тільки вірші, а і народні вислови: Бережіть воду – початок життя. Вода – це життя. Немає води, немає життя! Родить вода, а не земля.

Ні умитись, ні напитись без води, Листочку не розпуститись без води, Без води прожити не зможуть Птахи, звірі та людина, І потому завжди всім і скрізь потрібна вода!

Річки Блакитні стрічки – земні річки, Поселились на жовто-зеленому фоні материка. Їх доля нелегка – Постійно в роботі: Біжать, несуть, відкладають, Працюють – не відпочивають.

Під час вивчення географії України у 8 класі більш емоційному сприйняттю особливостей природи рідної країни, сприятимуть уривки з творів М. Гоголя (“Тарас Бульба ” – степ), А. Чехов (“Степ ”), Лесі Українки (про Волинь), Т. Шевченка (степ, Дніпро) та інші. Так, вивчаючи тему “Річкові системи ”, можна звернутися до Шевченкових рядків, адже, як свідчать шевченкознавці, у його творах назва Дніпра зустрічається 120 разів! Кращого немає Нічого в Бога, як Дніпро То наша славная країна… Або: Нема в світі України, Нема другого Дніпра. При вивченні теми “Природні зони ” може бути використана чудова легенда про ковилу з твору А. Іванова “Вічний поклик ”. Чудовою ілюстрацією краси природи України є поетичні твори І. Буніна (степ, ковила, лиман, Дніпро, море), О. Толстого (Крим, Чорне море, Аю-Даг, степ), О. Блока (про Донбас) та інші. Дуже яскраво красу рідної України змальовано у творах українських письменників, використання уривків з повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків ” допоможе учням створити в уяві образи чудової природи Карпат, гірських річок, людей. Розповідаючи про найвищу гору українських Карпат Говерлу (тема “Рельєф ”) можна зачитати уривок “На Говерлі ” В. Пилип’юка: “Тут хутко береться на горі засмага. Небо наче випране. Вітрець мріє, лоскоче, а не студить. Білий, білий сніг, наче голуб дитинства. Та ось диво з-під старої, ще торішньої трави, відхиляючись од тіні юної ялини, визирає на світ, певна річ, несміливо, фіолетове пролісеня. Люди обходять його наче диво, бо воно-таки і є дивом…”. Під час зачитування цих рядків можна запропонувати учням здійснити уявний підйом на вершину, відчути аромат весни в горах. Цей момент дозволяє наблизити учнів до пізнання природи, замилуватися красою гір. При вивченні теми “Клімат ” розповідь про циркуляцію повітряних мас на території України можна побудувати, сприсаючись на фрагмент вірша І. Франка “Гримить ”:

Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий, Із заходу (слово випускається) темная

                                                      хмара летить –

Гримить! - Яку сторону горизонту вказав І. Франко? Відповідь потрібно обґрунтувати. У старших класах, де вивчається економічна географія України (9 клас) і економічна географія світу (10 клас), а також основа економічної теорії, розкриваючи зміст складних економічних законів, розповідаючи про основи виробництва, учитель за допомогою літературних джерел також може торкнутися почуттів у старшокласників. Адже саме в школі на плечі учнів 9-11 класів лягає величезний обсяг знань, який учні мають засвоїти. І педагогові наваго легше, використовуючи відомі учням твори, художні фільми, образи, допомогти краще засвоїти, відчути, зрозуміти найскладніші суспільні питання, особливості економічного розвитку України та у світі. Наприклад, вивчаючи економічну і соціальну географію України (9 клас), можна використовувати в темі “ПЕК” вірші І. Буніна “Вугілля , О. Блока “Нова Америка ”” (про Донбас). У темі “Транспортний комплекс ” учні глибше зможуть познайомитися з проблемами транспорту України, якщо зачитати уривок з вірша Р. Рождественського “Неліричні відступи про дороги ”. В курсі 10 класу можна запропонувати для повнішого уявлення про країни та економіку світу твори: В. Маяковського “Бродвей” , “Прочитай і їдь в Париж і Китай ” (про Японію, Китай, США), І. Буніна “Венеція ”. про особливості транспортної системи у світі яскраве уявлення учні отримають із найбільш популярних творів детективного жанру: А. Хейлі “Аеропорт ”, С. Мацумото “Самогубство за графіком ”, А. Крісті “Поїзд 04.32” та інші. Коли вивчаємо природу рідного краю я використовую на своїх уроках вірші місцевих поетів-аматорів. Литвиненко Ольга Іванівна так пише про своє село:


Село моє, Чернеччино Велика! Омите росами шовкових ніжних трав, Уквітчане вінком з пшениці й жита, Ти сяєш золотом від сонячних заграв. Сьогодні ти непізнаванне, нове. А вулиці твої веселі, гомінкі. Нехай моє таке маленьке слово Тебе підніме на роки великі і віки. Шептухи-верби низько похилились, Вбирають пахощі мрійливо тихих лук. Стрункі тополі в небо задивились, Їм усміхається крислатий дуб-чаклун.

Литвиненко Борис Павлович:

А сонце гарно як сміється І все за обрій погляда. В підхмар’ї жайворонок в’ється І лине пісня молода! І на дзвінкім колгоспнім полі Гойдається, неначе море Без меж пшениця золота…

Ми всі, що із природи родом, Й повинні йти за неї в бій. І миром всім і всім народом Повинні вишикувати стрій! Щоб знову дзвоники й ромашки Із року в рік цвіли й росли. Щоб пахло медом й жовту кашку Носили бджоли і гули. І щоб завжди, за Пслом, де клени Всі чули пісню солов’я! Квітуй, Чернеччино-красуне, І недалеко місто Суми! І дуже близько Токарі! Мій рідний край, моя домівка! Хай буде тут суцільний сад І пісня з краю і до краю. Що Сонце схід благословляє – І землю раєм називає!

Моє село в Сумській районі, Немов перлина чарівна. І що читаю на долоні – Тут вип’ю повністю до дна! А коли доля нас розлучить - Я повернуся в рідний край! Бо знаю – спрага завжди мучить Того, хто десь шукає рай. Ще знаю, що не має раю Миліш від батьківського краю!

	Отже, одним із шляхів формування національної свідомості, патріотизму, більш ефективніше реалізувати виховну мету на уроках є використання творів художньої літератури, усної народної творчості.



--Заверяка Валентина Михайлівна (обговорення) 11:07, 30 жовтня 2014 (EET)