Назва та автор методичної розробки 1

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

--Озерна Зінаїда Семенівна (обговорення) 16:02, 22 серпня 2014 (EEST)Виконком Лебединської міської ради Сумської області Відділ освіти Міський методичний кабінет Лебединська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7

Робота з обдарованими дітьми на уроках української мови та літератури і в позаурочний час

З досвіду роботи


Лебедин, 2013


















Виконком Лебединської міської ради Сумської області Відділ освіти Міський методичний кабінет Лебединська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7

Робота з обдарованими дітьми на уроках української мови та літератури і в позаурочний час

З досвіду роботи


Лебедин, 2013 Робота з обдарованими дітьми на уроках української мови та літератури і в позаурочний час / Укладач: Озерна З.С. – Лебедин, 2013. – 34с.



Схвалено методичною радою Лебединської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. №7 (протокол № 4 від 28.12.2012р.).



Рецензент: Безкоровайна О.В., заступник директора з навчально-методичної роботи.




Посібник розраховано на вчителів-словесників, студентів ВНЗ І–IІ рівнів акредитації, учнів профільних класів.





Озерна З.С. – вчитель-методист.





Озерна З.С. - вчитель-методист з переможницею мовно-літературних конкурсів та олімпіад з української мови та літератури Бережною Н.





Освіта – найвеличніше з усіх земних благ, але тільки найвищої якості, інакше вона абсолютно даремна.

                                                    Р. Кіплінг




Зміст

Вступ...........................................................................................8

Методи та способи стимулювання творчої активності....9

Завдання підвищеної складності з української мови.....10

Активізація пізнавальної діяльності та розумової активності на уроках української мови та літератури..19

Уроки духовної причетності................................................24

Робота з розвитку творчих здібностей у позакласних заходах......................................................................................33

Список використаних джерел.............................................34




Вступ

У Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті наголошено, що система загальної середньої освіти повинна забезпечувати підтримку обдарованих дітей і молоді, розвиток у них творчих обдарувань, формування навичок самоосвіти й самореалізації особистості. Проблема обдарованості з кожним роком стає все актуальнішою. Яких дітей можна вважати обдарованими? Як учителеві виявити обдаровану дитину безпосередньо на уроці? Як створити умови для всебічного розвитку того чи іншого обдарування в умовах звичайної або навіть спеціалізованої школи? Традиційна класно-урочна форма не сприяє розвиткові здібностей обдарованої дитини. Ідеальними вважаються такі варіанти:

	навчання в школах для обдарованих дітей;
	навчання в спеціальних класах для учнів із певним видом здібностей;
	навчання за спеціальними профільними програмами;
	індивідуальне вивчення окремих предметів.

Педагогу потрібно вибудувати навчальний процес таким чином, щоб учні заглиблювалися в атмосферу пошуку, вирішували поставлені проблеми на основі зіставлення і пошуку. Другий рік працюю над проблемою: ”Активізація пізнавальної діяльності школярів, формування компетентної творчої особистості учня та інноваційної грамотності педагога, як умова розвитку його професіоналізму шляхом вивчення літературного краєзнавства у школі”. Дані матеріали – це лише частина методичних знахідок, які можуть бути використані у навчальній діяльності шкіл міста, ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, що плекають обдарованість юних душ.


Методи та способи стимулювання творчої активності:

	створення сприятливої атмосфери спілкування (безоцінкові судження);
	збагачення педагогічного середовища новими враженнями та судженнями;
	забезпечення привабливого творчого характеру діяльності;
	чітке визначення мети й кінцевих результатів роботи, способів її оцінювання;
	спонукання до генерування оригінальних ідей;
	залучення учнів у процес планування мети й поточних завдань уроку;
	повага, довіра, визнання й подяка за досягнуті результати;
	надання права самостійно приймати рішення;
	практична спрямованість навчання;
	моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем тощо.

Модель діяльності можна визначити таким гаслом: «Творчість. Лідерство. Компетентність. Успіх». Творчість — це спосіб самовираження, саморегуляції людини, світобачення як засіб пізнання світу через творче сприйняття й практичне перетворення діяльності. Я надаю великого значення розвиткові таких властивостей особистості, які дають можливість творчо використати здобуті знання. Така форма організації навчального процесу ставить учнів в умови, близькі до умов наукової роботи, що найкраще сприяє розвиткові творчих здібностей.



Завдання підвищеної складності з української мови

З метою пошуку, підтримки, розвитку творчого потенціалу обдарованої молоді декілька десятків років поспіль проводяться учнівські олімпіади з базових дисциплін, турніри, конкурси-захисти науково дослідницьких робіт, конкурси учнівської творчості. Відомо, що кожна дитина має свої, тільки їй властиві риси характеру, образ мислення, сприйняття світу. І перед дорослими постає складне завдання: як упізнати найперші вияви незвичайних здібностей, як організувати навчання так, щоб дати змогу їх розкрити? Психологічні дослідження, проведені в школах України, США, Росії, встановили, що майже всі діти мають творчий потенціал, який завдяки спеціальним та систематичним завданням дуже ефективно й швидко розвивається. Набуті знання та вміння учні використовують для розуміння та усвідомлення навчального матеріалу, у повсякденному житті – для розв’язання проблем. У дітях пробуджується прагнення до знань, упевненість у своїх силах. Завдяки цьому процес навчання стає набагато цікавішим, потребує менше часу для вивчення будь-якого матеріалу (а це збільшує кількість часу для цікавості та творчої праці). Батьки та педагоги повинні вчасно допомогти дитині розкрити спеціальні здібності (індивідуально-психологічні здібності), які дозволяють досягти значних успіхів тільки в окремих видах діяльності. Кожна зі спеціальних здібностей характеризується своєю структурою. Наприклад, мовно-літературні здібності – це високий рівень розвитку естетичних почуттів, мови, образної пам’яті, психологічна спостережливість. Математичні – уміння узагальнювати математичний матеріал, гнучкість розумових процесів при розв’язуванні задач. Дуже прикро, але фактом є те, що спостерігається тенденція до залучення одних і тих самих дітей до олімпіади різних напрямків: гуманітарні, фізико-математичні, природничі. Учні ”розпорошуються”, намагаючись перемогти, і не досягають бажаних результатів. Окрім того, не слід забувати і про фізичні особливості дітей. Традиційно олімпіадні змагання проводяться у вихідні дні, і тому учасники олімпіад фактично залишаються без відпочинку, що призводить до перевтоми та виснаження організму. Тому дуже важливо, щоб учитель разом із учнем повинен визначатися й обрати олімпіади та конкурси одного напрямку, систематично до них готуючись. Шлях до перемоги складний і довготривалий. Учні мають поставити до себе високі вимоги, наполегливо працювати, уміти самостійно займатися, знаходити джерела інформації, виявляти інтерес до читання, учитися й досягати успіхів. А педагоги повинні допомагати й підтримувати учнів, щоб перехід від розвитку здібностей до розвитку обдарованості був не штучним, не зовнішньо мотивованим, а глибоко усвідомленим, підкріпленим життєвим досвідом, власним вибором дитини. Для реалізації даного завдання намагаюся використовувати нетрадиційні завдання з усіх розділів мовознавчої науки, що передбачені шкільною програмою. Крім традиційних, словникових, розподільних, вибіркових, відтворювальних, само диктантів, використовую нові, більш ефективні, на мою думку, їх різновиди. Це і суто авторські, і видозмінені та скомпоновані на зразок тих, що зустрічаються у методичній літературі, переосмислені психологічні тести. Серед інших завдань – різноманітні хвилинки, логічні вправи, лінгвістичні задачі, творчі роботи. Диктанти-вікторини передбачають ілюстрування лінгвістичних тем прикладами з художньої літератури, що забезпечує виховання любові до рідного слова, демонструє красу та багатство української мови. Вчитель диктує невеликі тексти або окремі речення з вивчених учнями літературних творів. Завдання школярів – вказати назву твору та прізвище автора. Такий вид роботи дозволяє оцінювати знання учнів з двох предметів. Диктант-попурі – містить рядки з українських чи інших українських пісень. Методика проведення аналогічна до методики проведення диктантів-вікторин. Диктанти-попурі та диктанти-вікторини можуть бути із завданнями (відтворити пропущені слова, доповнити процитовані рядки тощо). Диктант-диспут передбачає створення проблемної ситуації, вирішення якої призводить до зіткнення різноманітних думок. Таку саму функцію виконують лінгвістичні задачі, в яких, на відміну від диктантів, обмеженим одним-двома реченнями, вимальовуються певна ситуація, що її необхідно розв’язати. Кросвордний акродиктант – це завдання зворотної дії, тому що перші (другі, треті) літери слів-відповідей утворюють ключове слово-відповідь. Учитель диктує лексичне значення слова або ж пропонує певне значення. Учні записують лише відповідь. Логічні диктанти дають змогу перевірити не лише пам’ять і асоціативне мислення, а й орфографічні навички. Учитель диктує пари слів, що перебувають у логічному взаємозв’язку (держава - президент), а учні уважно слухають. Під час повторного читання учитель називає лише перше слово кожної пари, завдання учнів – самостійно записати друге, пояснити в ньому орфограму. Дубль-диктант передбачає вміння учнів добирати слова з тією самою орфограмою (орфографічний дубль-диктант) або пунктограмою (пунктуаційний дубль-диктант). Наприклад, Наприклад, вчитель диктує слово свято, учень відповідно записує слово цвях і т. п. Мета диктанту-прикладу – перевірити, наскільки учні свідомо засвоїли матеріал. Учитель дає завдання або ж читає правило, учні ілюструють правило прикладами. Словесник при оцінюванні повинен враховувати повноту учнівської відповіді. Наприклад, найвищий бал за виконання завдання типу ”Поставте іменник батько в давальному відмінку” отримає той, хто вкаже обидва варіанти. Диктант-тест передбачає виконання різноманітних завдань з певної теми, на що відводиться невеликий проміжок часу (виписування, конструювання речень, наведення прикладів тощо). Учитель диктує 10-12 завдань, після кожного робить невелику паузу. Учні виконують завдання, потім перевіряють методом взаємоперевірки під керівництвом педагога. ”Німий” диктант доречний при вивченні орфоепічних тем, а також з метою активізації діяльності учнів на уроці. Учитель демонструє ілюстрації, на яких зображені різноманітні предмети, відомі особистості тощо. Учні записують побачене. Бінарні диктанти – це тексти, що забезпечують міжпредметні зв’язки на уроці української мови. Учні повинні продемонструвати не лише знання лінгвістичного матеріалу, а й вміння орієнтуватися у вивченому з літератури, географії і т. п. Програмований диктант дозволяє економити час. На дошці записують цифри, що відповідають певній лінгвістичній характеристиці (відміна іменників, вид підрядних речень тощо). Згодом учитель диктує слова, речення, а учні пишуть відповідну цифру. Потім перевіряється відповідь – цифровий код. Стилістичний диктант передбачає перевірку знань стилів мовлення. Учитель диктує словосполучення, речення, а учні вказують стиль мовлення. При потребі окремі речення записують та аналізують. Диктант-детектив - це текст, в основу якого покладена історія, що її необхідно домислити або розгадати. Після написання диктанту учні виконують творчу роботу, тобто подають свою версію ”розкриття злочину”. Наприклад, диктант-вікторина. Назвіть літературні твори та їх авторів. Знайдіть частки, розберіть їх. 1. Коли забули, бодай заснули, про мою доленьку щоб і не чули. 2. Лину я, лину, думку гадаю, і ніби серце відпочиває. 3. ”Бодай ту панщину дідько забрав собі до пекла!” – промовив син зі злістю. 4. Чи не ми живемо в тій щасливій добі відродження, про яку говорив Захар? 5. Ну, безперечно, знає цілий світ про роль почесну трактора й комбайна.

Відповідь:  1.Т.Шевченко ”Зоре моя вечірняя”. 2. .Т.Шевченко ”Зоре моя вечірняя”. 3. І.Нечуй-Левицький ”Микола Джеря”. 4. І Франко ”Захар Беркут”. 5. М.Рильський ”Спасибі”.

Диктант-попурі. З яких пісень ці рядки? Поставте іменники в кличному відмінку. Яке синтаксичне правило треба пригадати? 1. Ой не шуми, (луг), зелений (байрак), не плач, не журися, молодий (козак). (”Ой не шуми, луже...”) 2. (Чумак), чому зажурився, чи воли пристали, чи з дороги збився? (”Чумаче, чумаче, чому зажурився?”) 3. Пливе човен, води повен, та й накритий листом. Не хвалися, (дівчинонька) червоним намистом. (”Пливе човен”)

4. Ой зійди, зійди, ти  (зіронька вечірняя), ой вийди, вийди, (дівчинонька моя вечірняя) (”Ой зійди, зіронько вечірняя”).

Диктант-диспут. Миколка та Марійка засперечалися. Миколка стверджував, що слово ”віче” відмінюється аналогічно до слова ”плече”, тобто належить до другої відміни. Марійка доводила, що це незмінюваний іменник, як, наприклад, ”пенсне”. Кросвордний акродиктант. 1. Зв’язок між головним та залежним словами у словосполученні. 2. Речення – осмислене сполучення слів, граматично й .... оформлене як закінчене ціле. 3. Речення, в якому є і підмет і присудок. 4. Тип підрядного зв’язку в словосполученні, коли залежне слово є незмінюваним. 5. Речення, в якому є одна граматична основа. 6. Речення, в якому наявні звертання, вставні слова, однорідні чи відокремлені члени речення. 7. Головний член речення, співвідносний з присудком. 8. Частка, що може вживатися у стверджувальному реченні: ні, аякже, хіба, невже. Відповідь: 1. Підрядний. 2. Інтонаційно. 3. Двоскладне. 4. Керування. 5. Просте. 6. Ускладнене. 7. Підмет. 8. Аякже. Логічно-слуховий диктант ”Вживання м’якого знака”. 1. Рослина – льон 2. Письменник – Рильський 3. Оркестр – барабанщик 4. Птах – голуб 5. Море –камінчик 6. Місто – Луцьк 7. Коваль – кузня Дубль-диктант. Вкажіть слова з таким самими орфограмами. До яких частин мови належать ці слова. Тьмяно, рум’янець, Великдень, придніпровський, нерозгаданий, не пійманий, віч-на-віч, на ходу, вдруге, в третє, вікно, по-новому, з-поміж, не дивлячись, недруг, незважаючи на, будь-хто, нікого, ні в кого, посеред, ходи-но, все ж таки, тінню, сфальшивити. Диктант ”Приклад”. Запишіть приклади-слова з орфограмами, які б відповідали поданим тлумаченням: 1. Іменник 3-ї відміни в орудному відмінку. 2. Складний прикметник, що означає відтінок кольору. 3. Виняток з попереднього правила. 4. Дієприкметник з не та залежним словом. 5. Похідний прикметник першою частиною є з. 6. Заперечний займенник, що розривається прийменником. 7. Дієприслівник, утворений від дієслова, що не вживається без не. 8. Назва релігійного свята. 9. Слово, в якому перед я, ю, є збігаються кореневі приголосні. 10. Прислівникове сполучення. Орієнтовні відповіді: 1. Тінню, любов’ю. 2. Синьо-жовтий. 3. Жовтогарячий. 4. Не перевірений вчасно. 5. З-посеред. 6. Ні до чого. 7.Нехтуючи. 8. Різдво. 9. Морквяний, черв’як. 10. Без упину. Диктант-тест. Дайте письмові відповіді на поставлені вчителем запитання. 1. Які є види обставин? 2. Що таке додаток? 3. Якими бувають означення? Наведіть приклади. 4. Доберіть прикладки до слів: степ, Дніпро, козак, осінь. 5. Запишіть речення. Вкажіть другорядні члени речення: Жовте, червоне, золоте листя різнобарвно заквітчало всі вулиці і парки міста Луцька, вкривши їх живим килимом. ”Німий” диктант. Учитель показує картинки, на яких намальовані предмети. Учні записують назви предметів, потім пояснюють орфограми. Хокей, шістнадцять, пів’яблука, диригент, ”Кобзар”, зап’ястя, пір’їна, насіння, півогірка, буряк. Бінарний диктант. Чи знаєте ви географію? Вставте потрібні закінчення. Поясніть, як ви визначаєте рід таких незмінюваних іменників? Повноводн... Конго, багатолюдн... Токіо, казков... Лімпопо, мальовнич... Біоко, величн... Кіліманджаро, приморськ... Поті, глибок... Хуанхе, японськ... Хонсю. Розподільний диктант. Розподіліть слова у три колонки6 1) з наголосом на 1-му складі; 2) з наголосом на 2-му складі; 3) з наголосом на 3-му складі. Натовп, Парнас, абзац, веретено, адрес, гавань, сопрано, тавро, оранка, адреса, інтелект, вандал, радіан, ладан, лампас, екстерн, незабудка, олень, недоук, осетин, обхідник, столяр. Ключ: перші літери слів, починаючи з першої колонки, складають фразу: ”Наголос поставлено вірно”. Виправте лексичну помилку в цьому реченні. - Значення незрозумілих слів з’ясуйте за словником. Складіть з ними речення. Програмований диктант. Визначне і запишіть код – рід незмінюваних іменників-абревіатур (1- чоловічий рід, 2- жіночій рід, 3-середній рід). ПДВ, ПТУ, КДУ, ООН, ГЕС, ТЮГ. Відповідь: 1, 3, 1, 2, 2, 1. (Податок на додану вартість, професійно-технічне училище, Київський державний університет, Організація Об’єднаних Націй, гідроелектростанція, Театр юного глядача). Стилістичний диктант. Запишіть , у якому стилі мовлення вживається кожне з речень. Доведіть, що всі речення безособові. 1. На сизих луках скошено отаву. 2. Контроль за виконанням наказу покладено на директора гімназії. 3. Мені чомусь не спалося всю ніч. 4. З цією метою можна також використати вставні слова. 5. Усі наші зусилля спрямовано на подолання екологічної байдужості. Відповідь: 1.Художній. 2.Офіційно-діловий. 3.Розмовний. 4.Науковий. 5.Публіцистичний. Диктант-детектив . Хто ж злочинець? Петро Іванович зустрів давнього приятеля, який працював нотаріусом. Той запросив його в гості у свій робочий кабінет: - Я його купив три дні тому. І телефон, нарешті, маю. Покажу свою колекцію золотих і срібних монет. ... Петро Іванович зайшов до кабінету і остовпів. Нотаріус лежав на підлозі, а коло нього метушилося двоє незнайомців. - Що сталося? - Не знаю, - сказав один. – Я тут уперше. Знайшов у телефонній книжці номер, зателефонував, і нотаріус призначив мені зустріч. - А я, - перебив другий, - давно знаю пана нотаріуса. Приходжу, він лежить мертвий, а оцей чоловік вовтузиться біля нього. - Справді, коли я прийшов, то нотаріус був мертвий. - Так, - сказав Петро Іванович. – Хтось телефонував до міліції? - Я телефонував, - зітхнув той, хто нібито був особисто знайомий з нотаріусом. - І тепер на телефонній трубці є ваші відбитки? Чи не так? - Мабуть... – розгубився незнайомець. – Але ж я ні в чому не винен! - І я ні в чому не винен! – вигукнув перший відвідувач. - Петро Іванович, пильно глянув на обох, промовив: - А я добре знаю, хто з вас злочинець. (За В. Сушкевичем) Запишіть текс під диктовку, напишіть власне продовження. Відповідь: злочинцем є перший відвідувач, так як у телефонній книзі не могло бути телефонного номера нотаріуса.




Активізація пізнавальної діяльності та розумової активності на уроках української мови та літератури

Кожен учитель має право на вибір активізації, який залежить від наявного часу на вивчення теми, якості підготовки школярів і самого вчителя, змісту матеріалу та розвиваючих і виховних завдань уроку. Як зберегти кожну дитину як людину, що слухає інших, що говорить для інших, що діє разом з іншими. Як учителеві відчути ґрунт під ногами, не втратити поваги до себе, учити всіх: слабких, середніх сильних? Як уникнути пасивності учнів на уроці? Як свій урок зробити їхнім уроком? Як учительське ”треба” перетворити в учнівське ”хочу”? Відповіді на ці непрості питанні є. Є, якщо впроваджувати в практичну роботу інноваційні ідеї, ігрові прийоми, нестандартні завдання, особистісно зорієнтоване навчання, якщо будь-який етап уроку піддавати режисерській обробці, перетворюючі бездушні елементи дидактичної конструкції в живі та унікальні. Ось тоді й перевірка домашнього завдання, і повторення вивченого, і пояснення нового матеріалу – усі ці елементи уроку починають взаємонаповнювати один одного, створюючи для учнів найсприятливіші умови для внутрішнього розвитку, для того, щоб кожна дитина навчалася, тобто вчила себе і робила це із задоволенням. Вважаю, що ефективність навчання в сучасній школі залежить від уміння вчителя обрати метод чи прийом навчання в конкретних умовах для кожного уроку, застосовувати оптимальні педагогічні технології. За достатньої кількості часу можна забезпечити найвищий рівень активізації. Етапи активізації навчального процесу:  постановка проблемного питання;  варіативність у виборі способів навчальної діяльності;  залучення учнів до контролю за ходом навчальної діяльності;  самоконтроль та порівняння результату з еталоном;  використання механізмів позитивного ставлення до успіху школяра не тільки за кінцевим результатом, а й протягом процесу навчання;  усвідомлення ситуації досягнення мети, переживання ситуації успіху. Методи:  дослідницький;  особистісно зорієнтоване навчання: мотивація, цілевизначення, планування, рефлексія, оцінювання, діагностування.  проблемне навчання;  використання міжпредметних зв’язків;  співробітництво, безпосереднє спілкування вчителя з учнями;  тестові завдання;  робота за картиною;  мовні та літературні ігри, цікаві матеріали з мовознавства, вправи з ключами, вправи-загадки, кросворди;  конкурси ”Проба пера”, ”Творчі перлини”, ”Мій перший твір”;  нетрадиційні завдання. Уклала посібник, який адресовано тим учителям, котрі прагнуть працювати творчо, шукають можливості для створення ситуації успіху для кожного школяра. У збірнику подаю вправи, які допоможуть словесникові урізноманітнити форми роботи на уроках української мови. Крім традиційних – словникових, розподільних, вибіркових, самодиктантів з метою активізації навчальної діяльності школярів використовую і нові ефективні різновиди. Це суто авторські, видозмінені, скомпоновані на зразок тих, що зустрічаються у методичній літературі. Серед інших завдань – різноманітні хвилинки, логічні вправи, лінгвістичні задачі, творчі роботи. Наприклад. ”Німий” диктант Учитель показує на карті Сумщини назви районних центрів. Завдання учнів – написати назви територій, пояснити орфограми. Рекламна пауза Уявіть себе працівником редакційної газети, який відповідає за сторінку реклами ”Прорекламуйте” історичні пам’ятки нашого міста. Ми часто перетворюємо навчальний процес у надсерйозну, надважку працю. Мовні та літературні ігри, цікаві матеріали з мовознавства, вправи з ключами, вправи-загадки, кросворди – на мій погляд мають неабияке значення для розвитку мови і мислення учнів, вони сприяють активізації навчального процесу, поширюють їхній словниковий запас, привчають проводити аналітико синтетичну роботу над словом і реченням, поліпшують фонематичний слух у дітей, розвивають у них правописну зіркість, прищеплюють інтерес і любов до мови. Завдяки певним іграм діти мають можливість застосовувати на практиці свої знання та вміння. Діти дуже люблять ігрові моменти, старанно і уважно виконують їх. А це, у свою чергу, забезпечує краще засвоєння виучуваного матеріалу. Відомий психолог Д. Ельконін говорив, що гра – це форма творчості, природна потреба організму. А тому неемоційне і занадто ”серйозне” навчання здатне пригнічувати дитину, вбивати інтерес до навчальної діяльності, дидактичні ігри творчо розвивають і удосконалюють навчальний процес. Наприклад, шестикласники вивчають тему ”Написання н і нн у дієприкметниках”. Проводимо гру ”Хто уважніший?”. Учні будують так званий ”ключ-дешефратор” з прикметників, які диктує учитель, де знаком + позначають прикметники, які пишуться з двома буквами н, і - , які пишуться з одним н. Для перевірки відкриваю дошку, де заздалегідь була накреслена відповідна таблиця. Можна використати метод взаємоперевірки. Прийоми роботи біля дошки: естафета хвилинних випобувань. Працювати біля дошки таким чином бажають усі. За п’ять хвилин можна перевірити весь клас: як учні закріпили матеріал і на чому треба акцентувати свою та їхню увагу. Біля дошки одразу працюють 3-4 учні (залежно від розміру дошки). Обов’язкова умова – однакові завдання. Такий вид роботи підвищує емоційний рівень сприйняття завдання іншими учнями, усуває байдужість, знімає втому. Збільшення кількості учнів, які працюють біля дошки, відповідає потребам колективного навчання, і, з одного боку, підвищує ефективність навчання, а з іншого – вирівнюють деякі моральні проблеми взаємин колективу й особистості. Мимоволі виникає порівняно – ефект загальності й мимовільна увага – ефект цікавості, що змінює байдужість ”глядачів”. Широкі можливості для активізації навчального процесу відкриваються на уроках розвитку зв’язного мовлення. Важливу рол тут відіграє образотворче мистецтво. Картини стають не тільки предметом описів чи матеріалом для роздумів, але і впливають на почуття, спрямовують увагу на певні явища сучасного й минулого України. Більш активна діяльність у цій галузі вимагає засвоєння специфічної лексики. Наприклад, робота за картиною невідомого художника ”Козак Мамай” у 5 класі. Образотворча лексика: портрет, портретист, типаж, світло, світлові плями, кольори, тіні, відмітки, тло. Загальновживана лексика: жупан, кирея, сорочка; зброя – шабля, піхви (футляр для шаблі); риси героя – міцна постать, бувалий козак, немолода людина, обвітрене обличчя, сліди часу, нелегке життя, сумні очі, замислений погляд, загартований боями, вірний син України. Але поряд із сказаним існує цілий ряд проблем і труднощів: це перш за все недостатнє методичне забезпечення, змінюються програми, їх надруковано 4-5 варіантів, методичне забезпечення відсутнє. Підручники з української мови 5,6,7 клас видані 4-5 років тому, різними авторами, відсутня будь-яка система і наступність. Із проблем витікають і труднощі. Непробивна стіна: відсутність належного рівня організації профільної роботи, у класах навчаються сильні, середні і слабкі учні; відсутня комп’ютеризація (один клас на всю школу), а як посадити 39 учнів 10 класу на урок української літератури за комп’ютер, щоб користуватися електронною хрестоматією? Незважаючи на всі проблеми і труднощі, хочу нагадати крилатий вираз: ”Учитись важко, а учить ще важче”. Це, безперечно, так. Та професіонально підготовлений і проведений урок не буде тягарем ні для учнів, ні для вчителя. Структура уроку має бути продуманою і чіткою, а значить і результативною. Викладання рідної мови в загальноосвітній школі має сприяти саморозвитку, самовдосконаленню підсвідомості дітей, її впорядкуванню, а на цій основі формуванню здібностей, а може, й талантів. Не здобування знань основне в навчанні мови (знання, зрештою, здобуваються, можуть бути неточними, а то й фальшивими), а активна пізнавальна робота дітей, вироблення в них уміння вичленовувати й аналізувати явища, помічати в них суттєве, визначальне, робити логічні висновки і таким чином самостійно доходити до істини, правильно орієнтуватися в сучасному світі.







Уроки духовної причетності

Уроки духовної причетності до рідної землі — це уроки, які, при всій різноманітності їх форм, об'єднує ідейно-національна спрямованість. Слова О. Довженка: «Людина завжди повинна знати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком» та М. Вороного: «А хто є ти для своєї землі, народу?», звернуті до совісті кожного з нас, можуть бути епіграфами до таких уроків. Наприклад, проблемним запитанням до уроку за поемою М. Вороного може бути таке: що є для кожного з нас тим євшан-зіллям, яке визначає нас як націю та народ? Тема. ”Щасливий я, що народився па твоєму березі...” ”Зачарована Десна”. Автобіографічний характер твору. Характеристика героїв. Мета. Розкрити джерела становлення особистості письменника та його таланту; історична доля української нації, її культури, зокрема народної творчості, сімейні традиції, трудове оточення, краса рідної природи. Допомогти учням глибоко усвідомлювати, що Довженко був великим сином свого народу, співцем його трудових і ратних палким патріотом рідної землі, що витоки його таланту – у невичерпній крию народної історії й духовності. Розвивати уміння ідейно-художнього аналізу твору. Виховувати любов до рідного краю, народу, до трудівників села, їх праці, знати й поважати народні звичаї, формувати кращі моральні якості людини. Ти уроку. Урок засвоєння нових знань. Методи вивчення матеріалу. Розповідь, бесіда, зачитування окремих уривків повісті Зачарована Десна". Хід уроку І .Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми й мети уроку. 1 .Слово учителя. Через усе життя проніс О.Довженко гарячу любов до краю, де народився, до чарівної річки Десни. Один з найкращих своїх творів назвав "Зачарована Десна". Ця повість – гімн землі і людям, що зростили й виховали його, навчили працювати, любити все прекрасне, ненавидіти потворне. За словами критика Л.Новиченка, "Зачарована Десна" – найвидатніша, в сучасній літературі, розповідь про те, від яких духовних берегів відчалюють народи і разом з ними їхні художники, – що вони беруть від свого історичного "дитинства" у майбутнє її залишають у минулому". Задум написати такий твір у письменника виник ще в роки Великої Вітчизняної війни. Після Перемоги Довженко продовжує обмірковувати варіанти майбутньої повісті. У лий до рідних він пише: "Згадую хату нашу і веселу воду десняну. Часом дивлячись у вікно й переношуся думкою на Україну, до Вас на Десну, да й пливу човном-дубом поміж берегами небо наче всміхається мені з далекої невозвратної давнини". У щоденнику 7 грудня 1945 р. з'являється запис про бажання створити таку книжку, я б "принесла людям утіху, відпочинок, добру пораду і розуміння життя". "Зачарована Десна" з’явилася лише в 1955 році, за рік до його смерті. – Як у повісті автор пояснює свій задум написати такий твір? Зачитується початок твору до слів: "До чого ж гарно й весело було в нашому городі!" Учитель. Отже, О.Довженко, який прожив багате й змістовне життя, здобув світову с створив талановиті кінофільми про життя свого народу, за рік до смерті, наближенні відчував, написав давно виношувану книжку про себе, своє дитинство. – Але чи тільки про себе написав О.Довженко твір? Яка найважливіша проблема кіноповісті? "Зачарована Десна" – твір глибокого філософського звучання. Він не тільки про дитину автора, у ньому розв’язана важлива проблем» формування людини взагалі, формування менталітету, поглядів на життя. Учитель. "Зачарована Десна"– високопоетичний твір про джерела, з яких починає митець. Своєрідність виявляється ,перш за все, в композиції. Головний і роздвоюється: це біологічний Сашко, що босоногий бігає на золотих висипах Ді і сивоголовий, уславлений кінорежисер, який силою свого таланту розгортає г своїм духовним зором і читачами картини далекого дитинства. Які ж ці джерела? А) Оточення. Воно було глибоко національним. Довженко висловив подяку своїм близьким становили його мікросвіти. Відомі вислови: Довженків дід, довженкова мати. Як письменник розкриває зміст цього епітета? "У нас був дід дуже схожий на Бога. Коли я молився Богу, я завжди бачив портрет діда в старих, срібнофольгових шатах, а сам дід лежав на печі і – кашляв, слухаючи своїх молитов." Учитель. Саме від діда О.Довженка й візьмуть початок образи знаменитих Довженко дідів, що підуть по екранах планети як уособлення мудрості народу, як оберігачі його вікових звичаїв, моральних і етичних цінностей. Б) Рідна природа. Вона формувала в малого сільського хлопчика ідеал краси, любові, гуманності, щастя, повноти життя. Учні зачитують уривки, в яких передана чарівна краса Десни, городу, сіножаті. Учитель. О.Довженко зберіг у своєму серці образ ріки свого дитинства, яку він назвав зачарованою. І на схилі літ часто згадував її: "А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс г блищить і сяє на сонці. Стрибаю я з кручі в пісок до Десни, миюся, п’ю воду. Вода ласкава, солодка. І вже я не ходжу, а тільки літаю, ледве торкаючись лугу. Вбігаю в ліс – гриби. У лоз ожина. В кущі – горіхи. В озері воду скаламучу - риба." Чи тільки красою природи захоплюється письменник? Автор не лише, відтворює красу улюбленої річки та її берегів, а й утверджує взаємозв'язок людини і природи як необхідну умову духовності, показує благотворний вплив природи на людський розум і почуття. В) Уява, фантазія, воля маленької людини – рання ознака таланту. Пізнавати світ Сашко почав не з книжки, а з самого життя, з природи. Він знав , яка рослина як пахне, який смак мають тютюнові й гарбузові квіти, зелені калачики і білий, ще в молоці, мак. Хлопчик любив усе в природі: " ...пташиний щебет у саду і в полі. Ластівок любив у клуні, деркачів у лузі. Любив плескіт води весняної". "Вода тиха, небо зоряне, і так мені хороше плисти за водою, так легко, немов я не пливу, а лину в синьому просторі. Дивлюсь у воду – місяць у воді сміється. "Скинься рибо, – думаю, – скидається риба. Гляну на небо: "Зірко, покотися" – котиться. Пахнуть трави над водою: Я до трав : "Дайте голос, трави" – гукають перепілки. Дивлюсь на чарівний, залитий світлом берег : "Явися на березі лев" - появляється лев. Отже, творити красу було органічною потребою вже дорослого О.Довженка. Кінорежисер Віктор Іванович згадує : "З його ініціативи і його зусиллями навколо студії виріс сад, розкинувся квітник, з’явився ставок, оранжерея...А невдовзі з’явилась на студії і пасіка – близько 20 вуликів..." – Поняття роду в творах Довженка. Рід, сім’я – людяна основа повісті "Зачарована Десна", вони та твердиня, на якій формується особистість. Гімн роду своєму, своїм батькам створив Довженко у "Зачарованій Десні". Ідеологія Сталінської доби, розглядаючи людину як "гвинтик", постійно наголошувала на розриві "патріархальних зв’язків" , на ролі колективу, заперечуючи її як особистість, що мала коріння і чисто людські емоції, заперечуючи в ній людське. Хто з дитинства прищеплював йому любов до краси і праці? Учні називають батька, матір, діда, односельців-хліборобів, серед яких виростав майбутній письменник. Як же в "Зачарованій Десні" розв'язується проблема виховання працею? У сім’ї завжди всі були в роботі, – наголосять учні. Батька Сашко любив за надзвичайну працьовитість. "Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий" (стор.52) – захоплено згадував свого батька вже сивий митець і шанобливо схиляв голову перед його пам’яттю. Своїм прикладом трудівника він виховував із сина працелюба-творця, гідного громадянина своєї Вітчизни. Невтомною трудівницею була й мати. Дід Семен "пахнув... теплою землею і трохи млином", мав сухі натруджені руки, вмів ловити линів прямо руками, як китайський фокусник. Вони ніби самі пливли до нього. Особливо захоплювався Сашко роботою дядька Самійла – талановитого косаря. Він орудував косою, як добрий маляр пензлем, – легко і вправно. Коли б його пустили з косою просто, він обкосив би всю земну кулю...(стор.69) Саме тут доречно звернути увагу учнів на те, яку музику найбільше любив О.Довженко в ранньому дитинстві. Ось як говорить про це в кіноповісті: "Коли тихого вечора десь перед Петром і Павлом, починав наш батько клепати косу під хатою в саду, ото й була для мене найчарівніша музика". Це була музика праці. Отже, підсумовує вчитель, серед таких людей і виростав Сашко. Він бачив, що всі з ранку до вечора трудилися, навіть собака Пірат " носив з городу огірки в зубах і складав у саду в одну купку". Тож і хлопець не відставав: носив дрова до куреня, розводив вогонь, чистив картоплю, збирав ожину, гріб сіно. – Малий Сашко, – підкреслює учитель, – дитячим чутливим серцем розумів, що батькам жилося нелегко, та не міг пояснити чому. А ставши дорослим з сумом згадував: "Було в минулому житті моїх батьків багато неладу, плачу, темряви й жалю...Всі прожили свій вік нещасливо, кожен по-своєму - і прадід, і дід, і батько з матір’ю (стор.80). Та все ж з дитинства найбільше йому запам'яталися уроки людяності і доброти, які він одержав від своїх рідних. - Чого ще навчила його сім’я? Батько цінував людей за працьовитість та чесність, поважав талановитих людей. Учні мають помітити і таку рису Петра Довженка, як безкорисливість. Рятуючи односельців від повені, "він почував себе спасителем потопаючих, героєм – мореплавателем, Васко та Гамою" (стор.58). І синові , що допомагав гребти, було жарко від труда і весело", він теж з радістю допомагав людям. Ніжності вчився Сашко у матері. А скільки мудрості й доброти було в дідові Семенові. Сашкові подобалось, як, показавши дорогу незнайомому подорожньому , дід хвилинку мовчав, а потім зітхнув і казав: "Добра людина поїхала, дай бог їй здоров’я". Дід був прекрасним оповідачем. Очевидно в О.Довженка талан майстерно розповідати спадковий. До кінця життя письменник любив слухати розповіді мудрих дідів, образи яких проходять через усю його творчість. Сам теж був неперевершеним оповідачем (фотографія 1939р."Довженко розповідає"). Підсумовуючи бесіду, наголосимо на тому, що було визначальним у формуванні О.Довженка як творця і як людини. – Що взяв О.Довженко зі свого дитинства в далеку мандрівку життя? Учні узагальнюють сказане на уроці і читають закінчення кіноповісті, в якому автор частково відповідає на це запитання. Філософськи осмислюючи дитячі роки, письменник доходить висновку, що саме звідти виніс він любов до рідного краю, до його людей. Наддеснянські хлібороби навчили його, ще малого, трудитися, поважати старших, розуміти і шанувати прекрасне, творити добро. Завдяки чарівній Десні і рідним людям Довженко впродовж свого життя "не втрачав щастя бачити ...зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах"(стор.80) Після такої роботи на уроці учні зможуть самостійно визначити тему та ідею твору. - "Зачарована Десна" – відзначають вони, - це сповнена радощів і смутку щира сповідь письменника про своє дитинство, про кровний зв’язок з народом і рідною землею. Така тема. Заклик любити життя, цінувати і берегти все те прекрасне, що робить людину духовно багатою й щасливою, не забувати , якого ти кореня і що дав тобі твій народ та батьки, щоб ти став гарним сином їх, – така ідея кіноповісті. Отже, патріотизм, почуття національної гідності, любов і повага до батьків, виховання працею, охорона природи - ці проблеми вічні. Кіноповість учить добру, правді, людяності. Другий урок вивчення "Зачарованої Десни" має доповнити перший. На ньому учні повинні глибше проникнути в художню тканину твору, визначити особливості мистецького почерку автора. Одинадцятикласникам уже відомо, що задум написати твір, який приніс би радість людям, у О.Довженка виник майже за півтора десятка років до виходу у світ "Зачарованої Десни". Глибока внутрішня робота митця тривала довго. Він пригадував і осмислював життєві факти, продумував художнє осмислення змісту. - Які ж особливості художньої форми кіноповісті "Зачарована Десна"? Учні пригадують, що таке художня форма літературного твору взагалі, називають складові елементи її (сюжет, композиція, жанр, мова). Аналізуючи сюжет кіноповісті, доходять висновку, що "Зачарована Десна" складається з об'єднаних між собою місцем дії і героями маленьких оповідань про дитинство хлопчика Сашка і публіцистичних та ліричних письменницьких відступів. Значне місце у торах віддане описам природи (Читаємо на стор. 67,70, 50) "Чим відрізняється твір О.Довженка від повістей, які ми досі вивчали? " - запитуємо учнів. Старшокласники помічають, що "Зачарована Десна – повість специфічна. Яскраво змальовані епізоди її нагадують кадри кольорового фільму. Учитель. Справді, це твір оригінального жанру, основоположником якого був О.Довженко. Це – кіноповість. Учні засвоюють поняття кіносценарій, кіноповість. Звертаємо увагу учнів на інші художні особливості твору, з'ясовуємо композиційну роль порівнянь. Так , тютюн для Сашка цвів поповими ризами, кукурудза нагадувала стрункі тополі, кашель у дідових грудях клекотів, мов лава у вулкані. Як бачимо, порівняння увиразнюють зображені предмети і картини, роблять їх зримими. Не можна обійти увагою специфічні довженківські гіперболи, особливо в гумористичних сценах. Учні наводять приклади. Наприклад, бійка на сінокосі. Вже замахнувся дід на Самійла сокирою...Тоді я не втримався і затуляв очі , а вони рубали один одного сокирами, як дрова. Кров лилася з них казанами...(стор.66) Ще одна особливість письма О.Довженка - вміння кількома рядками сказати про людину головне. Учні відзначають, що в портреті батька автор зумів відобразити не тільки зовнішній вигляд, а й внутрішній світ героя. Жорстока дійсність перетворила розумну від природи людину - Петра Довженка – в невольника, закутого в " тяжкі кайдани неписьменності і несвободи"(стор.52) 3’ясувати, яку роль відіграє у творі контрастне зображення подій. Школярі наводять приклади, як в один день у хаті Довженків народжується дитина і помирає прабабуся – дідова мати і монолог – міркування Сашка про приємне та неприємне. Зображені контрасти спонукають читача до роздумів про сенс людського буття. У ліричних і публіцистичних відступах автор прямо заявляє, що доля його, митця, нерозривна з долею рідної країни. Запитання до учнів: -У якому епізоді показ кровного зв’язку письменника зі своїм народом набуває кульмінаційного звучання? Учні читають уривок про нелюдські злочини фашистів-варварів 20 століття на землі України. Ось як письменник передає свої почуття: "Горів я і тоді у тім вогні, загибав усіма смертями людськими, звірячими, рослинними : палав , як дерево чи церква, гойдався на шибеницях, розлітався прахом чи димом од вибухів катастрофічних" (стор.62). Це і є те злиття художника зі своїм народом, яке визначає глибоку його народність. Окремо слід спинитись на фольклорних джерелах кіноповісті "Зачарована Десна". - Як сприймав поетичне слово народу малий Сашко і яку оцінку давав фольклору Довженко – уже зрілий митець? Описуючи життя села, письменник показує, як народ виливав своє горе, біль, короткочасну радість у піснях, у легендах та переказах. Дідові розповіді про старовину розбурхували уяву хлопчика. Тоді в його білявій голівці народжувалися фантастичні казки, за його бажанням котилися по небу зірки, подавали голос трави. Прокльонів, які лилися з прабабиних вуст невпинним потоком, Сашко боявся, бо вірив у їхню таємничу силу. Коли ж чув він колядки дівчат про доброго молодця, то перевтілювався в козака, який відчайдушно бився з турками й татарами (Учні зачитують текст стор.77, 78) Аналізуючи в такий спосіб ідейний зміст та художню форму повісті О.Довженка, учні переконуються, що гармонійне поєднання всіх її елементів і дало такий прекрасний високомистецький витвір , як "Зачарована Десна". Завдання додому. 1. Уміти аналізувати образи кіноповісті "Зачарована Десна". 2. Прочитати твір "Україна в огні"


Робота з розвитку творчих здібностей у позакласних заходах

Роботу з розвитку творчих здібностей учнів продовжую й у позакласних заходах. Опираючись на досвід, можу дати деякі поради вчителям, які щойно розпочинають цю роботу. Важливими в цій діяльності є:

	створення атмосфери, що сприяє зацікавленості кожного учня в роботі класу;
	стимулювання учнів до розмірковування, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, дати неправильну відповідь;
	використання в процесі роботи дидактичного матеріалу, що дозволяє учневі обирати найбільш прийнятні для нього вид і форму навчаль¬ного матеріалу;
	оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим результатом, але й за процесом його досягнень;
	заохочення намагання учня знаходити власні способи виконання завдань, аналізувати способи роботи інших учнів у процесі уроку;
	створення таких педагогічних ситуацій спілкування на уроці, які дозволяють кожному учневі проявляти ініціативу;
	створення атмосфери, що сприятиме само¬вираженню. 

Закінчити хочу словами І. Драча, які, на мою думку, виражають призначення вчителя на Землі: Нема лихішої роботи, ніж учительська, Нема виснажливішої роботи, Де нерви паляться, мов хмиз сухий, Де серце рветься в клекоті і в наді, Але нема щасливішої долі, Коли Людина з рук твоїх, Людино, Іде у світ, на краплю світ людніє.


Список використаних джерел

1. Гільбух Ю. 3. Розумово обдарована дитина. — К., 1993. 2. Зазимко О. В. Основні теоретичні підходи до ви¬вчення обдарованості // Обдарована дитина. — 1998. — №8. — С 5—13. 3. Концепція мовної освіти 12-річної школи // Дивослово. — 2002. — № 8. — С. 59—65. 4. Кульчицька О. І. Творча обдарованість. Специ¬фіка дитячої обдарованості // Обдарована дитина. — 2001. — №1. _ с. 6—8. 5. Львова Ю. Л. Творческая лаборатория учителя. — М., 1985. —С 98—121, 146—154. 6. Шскорсъка Л. Розвиток духовності, творчих здіб¬ностей шкільної молоді // Українська мова і література в школі. — 2004. — № 6. — С 41—46.