Петрюченко Ганна Василівна

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Прізвище, ім’я, по батькові (посилання на сторінку користувача)

Петрюченко Ганна Василівна

Тема

Формування комунікативної компетентності в учнів в умовах нестандартного уроку хімії

Актуальність

В умовах мінливого сьогодення перед школою постає складне завдання, яке полягає у формуванні високоосвіченої, суспільно активної, творчої, конкурентоспроможної молодої людини, яка не тільки багато знає, а й використовує знання як життєвій інструмент; не тільки виконує команди, а й генерує нові ідеї, приймає нестандартні рішення, вміє критично мислити, володіє комунікативними здібностями, використовує свій потенціал для самореалізації, відповідно ставиться до життя. Отже, потрібно не просто дати учню базовий рівень освіти, а сформувати ключові компетентності, які допоможуть учню у подальшому житті бути успішним.

Теоретична база (теоретичні ідеї та положення)

Питання щодо вдосконалення системи освіти шляхом упровадження компетентнісного підходу активно розглядається у педагогічній науці. Праці Дж. Равена, A.Л. Андреєва, І. О. Зимньої, А. В. Хуторського, Г. Селевка, О. І. Пометун, Р. Пастушенка, О. В. Овчарук та інших вітчизняних і закордонних дидактів стали першосновою в розв'язанні окресленої проблеми. Осмислення методологічних засад компетентнісного підходу, досвід його впровадження в освіті представлено в дослідженнях Н. Бібік, Л. Ващенка, І. Єрмакова, І. Зимньої, О. Локшиної, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, С. Трубачевої, А. Хуторського та ін.

Новизна, провідна ідея

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури з окресленої проблеми з'ясували, що, незважаючи на активізацію досліджень з різних аспектів компетентнісного підходу, зокрема у сфері загальної середньої школи, на жаль, не приділялося уваги питанню формування та розвитку ключових компетентностей учнів в умовах нестандартного уроку хімії.

Система педагогічних ідей, технології діяльності вчителя, модель

У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти (затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392) поняття «ключова компетентність» трактується як спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів.

Серед ключових виокремлюють такі компетентності: уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна. Усі вони є вагомими, але, на мою думку, комунікативна компетентність на сьогодні є більш актуальною для підлітка. Науковці зазначають, що формування компетентностей іде двома шляхами: зміною в завданнях уроку і відбором найбільш ефективних форм і методів навчання учнів. Розглянемо їх більш детально.

Зміни в завданнях сучасного уроку:

  • Підвищення рівня мотивації учнів;
  • Використання суб’єктивного досвіду набутого учнями;
  • Ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду на практиці;
  • Формування в учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел;
  • Здійснення організаційної чіткості та оптимізації кожного уроку;
  • Підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів;
  • Створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу;
  • Наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю за процесом навчання;
  • Формування моральних цінностей особистості;
  • Розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів;
  • Створення ситуації успіху.

Щоб відібрати необхідні форми та методи роботи вчителя, потрібно розглянути сутність комунікативної компетентності.

Комунікативна компетентність - це здатність особистості застосувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми й віддаленими людьми та подіями, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями.

Досвід роботи в загальноосвітньому навчальному закладі дозволив розробити систему роботи "Формування комунікативної компетентності в учнів в умовах нестандартного уроку хімії".

Метою даної системи є розвиток в учнів здатності до продуктивного спілкування.

Завдання:

  • стимулювати вміння учнів висловлювати власну точку зору, вести навчальний діалог;
  • формулювати цілі власної діяльності та робити висновки за її результатами.
  • застосувати взаємоопитування та взаємоперевірки з можливим подальшим коментуванням.

Реалізація змістовного та цільового компоненту здійснюється через відбір найбільш ефективних прийомів та методів. Їх комплекс визначає тип нестандартного уроку, а саме:

  • 1. Уроки вивчення нового матеріалу: лекція з елементами проблемного навчання; урок-панорама;урок-казка; урок-подорож.
  • 2. Уроки узагальнення та систематизації знань: урок-змагання; урок-аукціон; урок-консультація; “мозкова атака”.
  • 3. Уроки застосування знань, умінь та навичок: громадський огляд знань; урок-КВК; урок-вікторина; брейн - ринг.
  • 4. Пізнавально-творчі уроки: урок-фантазія; сюжетно-рольові уроки(рольові ігри); урок-захист навчальних проектів; урок-гра “Що? Де? Коли?”;інтегровані уроки; урок-конференція.

Такі уроки – це не просто забава, бо вони вимагають серйозної підготовки як учителя, так і учня. Користь від нетрадиційного уроку буде лише в тому випадку, якщо все продумано до кінця. Саме тому такий урок потрібно планувати задовго. Це пов’язано, перш за все з тим, що необхідно психологічно підготувати учнів до такого уроку, по-друге, ігрові моменти на уроці потрібно прорахувати в часі, в послідовності щодо досягнення навчальної мети уроку. По-третє, вчитель повинен розробити критерії оцінювання навчальних досягнень учнів та визначити своє місце на такому уроці.

Вважаю, що сьогодні не можна відмовлятися від традиційних методів. Кожен метод, навіть пасивний, чомусь навчає. На лекціях учні вчаться слухати і конспектувати. На семінарах вони працюють активно, вчаться висловлювати свою думку, слухати товариша, аналізувати його відповідь, порівнювати свої знання. Отже, лекційно-семінарська система формує в учнів не лише знання із предмету, але й вміння застосовувати їх.

До уроків-конференцій, як і до семінарів, учні готуються вдома. При підготовці до такого уроку школярі працюють з різними джерелами інформації, відбирають необхідний матеріал, узагальнюють його, готують презентації.

Для учнів 7-8 класів відбираю більш ігрові форми навчання. Наприклад, проводжу уроки-подорожі, як під час вивчення нового матеріалу, так і під час закріплення, узагальнення та систематизації знань.

Практикуємо також уроки-подорожі, як уроки-узагальнення. Наприклад, підсумковий урок по темі «Основні класи неорганічних сполук». Урок поділений на певні частини – станції. Кожна з них має певну назву. Пропонуємо виділити такі станції: «Теоретична», «Історична», «Хімічна експертиза», «Математична експертиза», «Практична».

Як показує досвід, урок-гра сприяє максимальній активізації діяльності учнів. На цих уроках створюється особлива атмосфера. В силу вікових особливостей школярів змінюється і підхід до уроку-гри. У 10-11 класах більш використовуємо такі нетрадиційні форми проведення уроків як «Що? Де? Коли?», КВК, рольові ігри. Значення останньої полягає втому, що в учнів формується вміння та навички проявити свою ініціативу, сформувати коротко та логічно думку. Тут діє принцип: «а що якби, якби я був…». Прийнявши на себе певну роль, учень намагається дивитися на проблему з точки зору уже певного спеціаліста. Це змушує його шукати не лише ту літературу, що стосується хімії, але й інших предметів, які пов’язані з цією наукою.

Залежно від загального напряму й типу дидактичних ігор з їх допомогою можна формувати не лише окремі знання, але і взаємозв’язки між елементами знань, навчати учнів порівнювати й диференціювати хімічні речовини й процеси. Засвоєння знань під час гри часто не вимагає довільної уваги, що дозволяє уникнути перевтоми учнів.

Дидактичні ігри з хімії можна класифікувати за різними ознаками. Їх можна поділити на індивідуальні, парні, групові.

Залежно від застосовуваних засобів і загальної спрямованості ігор їх можна поділити на такі типи: ігри-вправи, настільні ігри, ігри-ролі та ігри-моделювання.

Варіанти завдань можуть бути різними. Всі завдання, ігри, форми їх проведення залежать від класу й рівня підготовки учнів. Наприклад, у старших класах проводимо гру «Хто хоче стати мільйонером?», «Слабка ланка». Причому учні самостійно виявляють ініціативу, вдома складають запитання із зазначеної теми, пропонують форму проведення тієї чи іншої гри. Справді, бажання грати, прагнення до діяльності, що ґрунтується на здатностях уяви, властиві будь-якому учневі. Це потрібно враховувати в процесі навчання.Ігри можуть об’єднувати різноманітні завдання: запитання на задану тему, які вимагають від учнів спеціальної підготовки, завдання на кмітливість та розширення кругозору. Роль учителя тут полягає в тому, щоб кожна дитина не лише розкрила притаманні їй риси,а й розвивала їх. Тому домашні завдання практикуються нетрадиційні. Наприклад, написати казку, вірш, детектив, де були б по можливості відображені властивості речовин, їх шляхи застосування. Адже тільки “творча людина міркує незвичним чином, створює щось нове, оригінальне, незвичайне”.

Одна з цікавих форм роботи – це турніри, колективні змагання, які змушують учнів мислити швидко, захищати свою думку, власні відповіді та аргументовано критикувати відповіді суперників. Оскільки в змаганнях беруть участь команди, а не окремі учасники, то учні вчаться працювати в колективі, підпорядковуючі свою діяльність спільній меті. Це згуртовує дітей, сприяє вихованню їхній особистості. Змагання поєднують у собі процес навчання, наукову діяльність та гру. Їм притаманний азарт, що у свою чергу, стимулює інтерес до вивчення предмета.

Для досягнення максимального ефекту я дотримуюся наступних принципів:

•видовищність,

•диференційований підхід,

•інтерактивність.

Видовищність вимагає наявність яскравих, цікавих і пізнавальних дослідів. Диференційований підхід потребує участь в заходах учнів різних здібностей. Інтерактивність передбачає творчі можливості не тільки учнів, але й учителя.

Момент змагання викликає підвищений інтерес до досліджуваних питань, а результати гри є своєрідним внутрішнім зворотним зв’язком. Моє завдання й полягає в тому, щоб зацікавити учнів наукою хімією, прищепити навички творчої та самостійної роботи. А ефективність уроку хімії цілком залежить від розмаїтості форм роботи, містячи в собі елементи дидактичної гри й цікавості. Успішному проведенню уроку сприяють позитивні емоції та інтерес, створюваний ігровими ситуаціями й духом колективного змагання. Отже, хімічні ігри є дієвим засобом розвитку інтересу до предмета.

Результативність

Спостерігаються такі позитивні зміни:

  • Позитивна динаміка за показником «Якість знань»зросла на 30%;
  • Підвищилася мотивація учнів до навчання;
  • Спостерігається позитивна динаміка в розвитку навичок оціночної діяльності(самооціночної);
  • Сформовані науково-дослідницькі навички у 50% учнів;
  • Спостерігається розвиток комунікативності: учні вміють висловлювати власну думку,вести навчальний діалог, рецензувати відповіді однокласників. під час роботи у групах дотримуються культури спілкуваня;
  • Проявляється творчість та креативність учнів;
  • Підвищився рівень самостійності учнів.

Використані ресурси

Література

1. Бойко А.Е. Модернізація навчально-виховного процессу в позашкільних навчальних закладах у контексті реалізації компетентнісного підходу / А.Е. Бойко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2010. – № 5(7).

2. Борзенкова Т. Навчаючи інших, навчаюся сам / Т. Борзенкова // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. - № 3. – С. 80-84.

3. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. -http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011.

4. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук. України ; гол. ред. В. Г. Кремень. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

5. Заблоцька О. С. Компетентнісний підхід як освітня інновація: порівняльний аналіз / О. С. Заблоцька // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 40. - Серія: Педагогічні науки. - 2008. - С. 63-68.

6. Зимняя И. А. Ключевые компетенции - новая парадигма результата образования / И. А. Зимняя // Высшее образование сегодня. - 2003. - № 5. - С. 34-42.

7. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / [під заг. ред. О. В. Овчарук]. – К.: «К.І.С.», 2004. –112с.

8. Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посіб. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко; за ред. О. І. Пометун. - К.: Вид-во А.С.К., 2004. - 432 -К. : К.І.С., 2004. - 112 с.

9. Рудь М. Компетентнісний підхід в освіті / М. Рудь // Вісник Львів. ун-ту. - Серія: Педагогіка - 2006. - Вип. 21, ч. 1. - С. 73-82.

10.Хуторской А. В. Ключевые компетенции: технология конструирования / А. В. Хуторской // Народное образование. - 2003. - № 5. - С. 55-61.

Додатки (із посиланнями на конспекти уроків, позакласні заходи, дидактичні матеріали, презентації, досягнення)