Про державний стандарт математичної освіти в основній школі

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Назва статті

Про державний стандарт математичної освіти в основній школі

Автор (посилання на сторінку користувача)

Яременко Тетяна Віталіївна

Анотація статті

В статті досліджується:

  • Стандарт математичної освіти, його основні вимоги, мета.
  • Основні джерела змісту освіти: навчальний план, навчальна програма та зміст навчання, підручники та посібники, - які забезпечують навчально-виховний процес у загальноосвітньому навчальному закладі
  • Умови успішної реалізації Концепції математичної освіти, розвиток та шляхи удосконалення математичної освіти на Україні. Перехід на нову, більш гнучку і динамічну систему шкільного курсу математики, в основі якого знаходиться Державний стандарт

Ключові слова

Постановка проблеми

Соціологічне дослідження «Система освіти в оцінках громадян України» (Інститут соціальних технологій на замовлення Спільного проекту Міністерства Освіти України// про реформи у шкільній освіті показало, що населення неоднозначно відноситься до проведених реформ у шкільній освіті.

Пріоритетами державної політики в розвитку шкільної математичної освіти є:

  • особистісна орієнтація;
  • формування гуманістичних цінностей;
  • оновлення принципів, змісту та освітніх технологій;
  • орієнтація на формування життєвої компетентності дитини ми,
  • забезпечення фізичного, психологічного та морального здоров я;
  • пріоритет інтересів дитини перед усіма іншими;
  • формування свідомого, відповідального ставлення до життя,
  • творча самореалізація педагогів;
  • інтеграція науки та освіти;
  • соціально-педагогічний патронат сім'ї;
  • створення індустрії освітніх засобів;
  • інтеграція національної дошкільної освіти у світовий освітній простір.

Відповідно до цих документів, навчання математики в основній школі повинне бути спрямоване на досягнення таких цілей:

  • на формування в учнів математичних знань як невід’ємної складової загальної культури людини, необхідної умови її повноцінного життя в сучасному суспільстві на основі ознайомлення школярів з ідеями і методами математики як універсальної мови науки і техніки, ефективного засобу моделювання і дослідження процесів і явищ навколишньої дійсності;
  • на інтелектуальний розвиток учнів, розвиток їхнього логічного мислення, пам’яті, уваги, інтуїції, умінь аналізувати, вміння класифікувати, узагальнювати, робити умовиводи за аналогією, діставати наслідки з даних передумов шляхом несуперечливих міркувань тощо;
  • на опанування учнями системи математичних знань і вмінь, що є базою для реалізації зазначених цілей, а також необхідні у повсякденному житті й достатні для оволодіння іншими шкільними предметами та продовження навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Робота над стандартизацією освіти розпочалася ще в середині 90-х років минулого століття. На рівні шкільної освіти було запропоноване введення єдиних вимог до навчання, які б регламентували хоча б мінімальний рівень знань, умінь та навичок з окремих дисциплін на кожному етапі навчання. Такий освітній стандарт повинен гарантувати мінімальний рівень знань, умінь та навичок та можливість здійснювати контроль цього рівня. Проблеми розробки Державного стандарту з математики для загальноосвітньої школи досліджували відомі педагоги та методисти України (М.І. Шкіль, М.І. Бурда, З.І. Слєпкань, В.Г. Бевз, Я.С. Бродський, Н.С. Прокопенко, Н.П.Щекань, Т.М. Хмара, М.Й. Ядренко, С.Є. Яценко та інші). Умови досягнення обов’язкових результатів навчання у загальноосвітній школі та їх вимірювання досліджували А.В. Грохольська, Я.С. Бродський, В.В.Фірсов та ін. Теоретичним та методичним аспектам стандартизації освіти, зокрема необхідності введення стандартів, принципам розробки стандартів шкільної математичної освіти, присвячені наукові дослідження Ю.І. Мальованого і С.І. Гончаренка, З.І. Слєпкань, М.І. Шкіля, В.П. Беспалька, Б.С. Гершунського, В.В. Фірсова та ін. Головними напрямками реформування освіти є її гуманізація, посилення її розвиваючої спрямованості, забезпечення її якості. Якісну диференціацію навчання не можливо забезпечити без відповідної стандартизації.

Головна функція стандарту – забезпечити диференційовану варіативність навчання за умови надання освітніх послуг певного рівня освіченості у будь-якому навчальному закладі, захистити інтереси і потреби особистості.

Мета статті

Сучасне реформування централізованої системи освіти в Україні вимагає перегляду підходів до визначення освітніх стандартів. На думку вчених вони мають відображати нове бачення суспільного ідеалу освіченості, суспільні вимоги до освіти як основи соціокультурного становлення молодої людини, сприяти збереженню єдиного освітнього простору в державі, відігравати стабілізуючу та регламентуючу роль.

З цією метою у 1996 р. прийнято «Концепцію державного стандарту загальної середньої освіти в Україні» та інші нормативні документи, які визначають суспільно зумовлений зміст загальної середньої освіти, вимоги та гарантії держави щодо її здобуття громадянами. Цими документами також було унормовано систему показників, що характеризують освіченість особи. У державній програмі “Освіта” накреслено стратегію розвитку освіти на найближчі роки, визначено курс на створення життєздатної системи безперервного навчання й виховання, підтримання постійного інтелектуального і культурного потенціалу як вищої цінності нації. Основні напрями реформування освіти в Україні. Державний стандарт базової і повної середньої освіти визначає вимоги до освіченості учнів і випускників основної та старшої школи, гарантії держави у її досягненні (Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392, Київ «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. З 1 вересня 2013 року набув чинності Державний стандарт повної загальної середньої освіти, який базується на підходах, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 24 . «Державний стандарт базової і повної середньої освіти»

Виклад основного матеріалу

Стандарти освітньої галузі «Математика» основної школи регулюються наступними документами:

  • постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. N 24.

Державні вимоги до рівня засвоєння змісту середньої освіти за ступенями навчання (початкова, основна і старша школа) визначаються:

  • Навчальними програмами “Математика, 5—12 кл.”

Державний стандарт загальної середньої освіти — це сукупність норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти, а також гарантії держави щодо її здобуття. Базовий компонент шкільної освіти складається з двох частин – інваріантної та варіативної. Інваріантна частина визначає обов’язковий ступінь засвоєння знань, понять, забезпечує єдність освітньо-виховного простору України, створює необхідні умови для розвитку, виховання та навчання дітей незалежно від місця та умов проживання, Варіативна частина враховує і відображає у змісті освіти регіональні, етносоціокультурні та індивідуальні особливості розвитку дошкільника.

В основу структурування змісту покладено роблену корифеями педагогічної та вікової психології модель (В.В. Давидов, О.М. Виноградова, В.С. Мухіна, В.А. Петровський), згідно з якою дошкільник відкриває світ в його цілісності та різноманітності як єдність чотирьох світів.

Природно, що Базовий компонент дошкільної освіти відрізняється від стандартів загальноосвітньої школи більшою питомою вагою розвивальних та виховних (порівняльно з навчальними) аспектів. Базовий компонент шкільної математичної освіти виходить з того, що в центрі уваги педагога має бути дитина – її інтереси, можливості, прагнення, очікування. З огляду на це особливого значення набуває диференціація таких основних понять, як розвиток, виховання, навчання, освіта, деталізуємо зміст кожного з них. Особливістю організації навчально-виховного процесу є орієнтація на досягнення всіма учнями максимально можливого для них рівня математичної підготовки і створення умов для тих учнів, які мають здібності, інтерес до предмету, навчатися на більш високому рівні. У зв’язку з цим важлива роль має надаватися диференційованому навчанню й індивідуальній роботі з учнями. Особлива роль у навчанні математики належить системі задач, що добирається диференційовано для різних рівнів навчальних досягнень учнів.

Якість вищої освіти також регулюється Державним стандартом освіти, який складають наступні компоненти:

  • Державний компонент, який визначає напрями спеціальності, освіти і професійної підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями відповідно до класифікатора галузей освіти, напрямів підготовки і спеціальностей.
  • Галузевий компонент, який формується з урахуванням державного компонента та включає освітньо-кваліфікаційну характеристику, яка встановлює професійне призначення й умови використання випускників, відображає мету, узагальнює зміст освіти і професійної підготовки у формі переліку умінь, визначає місце і роль фахівця у соціальній структурі суспільства, вимоги до нього, встановлює вимоги до загальноосвітнього рівня і галузеві кваліфікаційні вимоги до випускника вузу, та освітньо-професійну програму , яка визначає нормативну частину змісту освіти, встановлює вимоги до змісту, обсягу, рівня освіти і професійної підготовки фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня конкретної спеціальності. Подається у формі структурованої системи навчальних елементів, що формують інформаційний обсяг і рівень засвоєння знань у процесі підготовки відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики. Освітньо-професійна програма включає цикли гуманітарної, соціально-економічної, природничої та професійно-орієнтованої практичної підготовки.

Компонент навчального закладу, який запроваджується з метою забезпечення відповідності рівня освіти і професійної підготовки фахівця вимогам суспільного поділу праці й мобільності системи підготовки фахівців для задоволення вимог ринку праці. Включає варіативну частину освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника навчального закладу, яка доповнює й конкретизує кваліфікаційні вимоги до змісту освіти і професійної підготовки випускників.

Цілі й пріоритети математичної освіти реалізуються в її змісті, що втілюється у таких навчальних курсах: основна школа — математика (5—6 кл.), алгебра (7—9 кл.), геометрія (7—9 кл.); старша школа — математика (10—12 кл.), де в доцільній послідовності поєднуються теми з алгебри, початків аналізу, геометрії, комбінаторики, теорії ймовірностей, статистики. Вивчення математики в основній школі має забезпечити базову математичну підготовку учнів, що спрямована на їх загальний розвиток, формування математичної грамотності та є достатньою для реалізації обраного шляху подальшого здобуття освіти.

Найактуальнішою проблемою математичної освіти 12-річної школи є відбір її змісту. Традиційний зміст навчання математики, що складався десятиліттями, забезпечує досить високий рівень математичної підготовки учнів. Проте зміни в галузі техніки, виробництва, освіти, комунікацій ставлять нові вимоги до математичної підготовки професійних кадрів і спонукають до переосмислення

Зміст математичної освіти в основній школі структурується за такими змістовими лініями: числа; вирази; рівняння і нерівності; функції; геометричні фігури; геометричні величини; елементи комбінаторики; початки теорії ймовірностей та елементи статистики. Кожна з них розвивається з урахуванням завдань вивчення математики на певному ступені шкільної математичної освіти, вікових особливостей і зумовлених ними навчальних можливостей школярів.

В основній школі виокремлюються такі два ступені: 5—6 класи; 7—9 класи. Курс математики 5—6 класів передбачає розвиток, збагачення і поглиблення знань учнів про числа і дії над ними (Додаток1 ), числові й буквені вирази, величини та їх вимірювання, рівняння і нерівності, а також уявлень про окремі геометричні фігури і геометричні тіла.

У 7—9 класах вивчається два математичні курси: алгебра і геометрія. Основними завданнями курсу алгебри є

Старша школа – профільна. Для успішної участі у сучасному суспільному житті особистість повинна володіти певними прийомами математичної діяльності та навичками їх застосувань до розв’язання практичних задач. Певної математичної підготовки і готовності її застосовувати вимагає і вивчення багатьох навчальних предметів загальноосвітньої школи.

Значні вимоги до володіння математикою у розв’язанні практичних задач ставлять сучасний ринок праці, отримання якісної професійної освіти, продовження освіти на наступних етапах. Тому одним із головних завдань цього курсу є забезпечення умов для досягнення кожним учнем практичної компетентності.

Висновки

Зміна пріоритетних напрямків розвитку математичної освіти ставить перед освітянами нові завдання, а саме - створення умов для розвитку особистості учня, забезпечення переходу на новий зміст освіти та того рівня навчальних досягнень, який визначено державним стандартом, навчальними програмами, Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів та потребою самого суб‘єкта навчання. Ефективними засобами для виконання цих завдань можна вважати особистісно зорієнтоване навчання на основі нових технологій та методик, реалізація творчого потенціалу учителя як суб‘єкта навчання, сучасні підходи до топології та структури уроків. Розв'язання окреслених вище завдань потребує наявності сучасної нормативно-методичної бази, розрахованої як на педагогів різних соціальних інституцій, так і на родину, а також безпосередньо і на дітей дошкільного віку.

Список використаної літератури

1.Державна програма „Вчитель” // Освіта України. – 2002.- № 27.

2.Державний Стандарт базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 24 // Інф. зб. Міністерства освіти України. — 2004.

3.Єльникова Г.В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні:. – К.: ДАККО, 1999.– 303 с.

4.Закон України „Про загальну середню освіту”// У кн.: Нормативно-правове забезпечення освіти. У 4ч. – Х.: Видав. гр. „Основа”, 2004. – Ч.1. – С. 59-86.

5.Закон України „Про освіту” // У кн.: Нормативно-правове забезпечення освіти. У 4ч. – Х.:. „Основа”, 2004. – Ч.1. – С. 25-58.

6.Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»). — К., 1994.

7.Матеріали соц.опитування «Середня освіта в Україні».

8. Електронні матеріали