Розвиток ІКТ-компетентності на уроках інформатики

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Назва статті

Розвиток інформаційної компетентності учнів на уроках інформатики

Автор (посилання на сторінку користувача)

Шаповаленко Ірина Леонідівна

Анотація статті

У статті розглянуто питання необхідності формування інформаційної компетентності учня в епоху інформатизації суспільства відповідно до вимог сучасності. Проведений аналіз останніх досліджень стосовно цього питання. Розкрита проблема формування інформаційної компетентності на уроках інформатики.

Ключові слова

Освіта, інформаційне суспільство, компетентність, інформаційна компетентність

Постановка проблеми

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується широким використанням комп’ютерної техніки, нових інформаційних технологій, телекомунікацій, нових видів документального зв’язку, відповідно підвищуються вимоги до професійної підготовки майбутніх спеціалістів, зокрема до рівня їхньої компетентності в галузі інформатики й комп’ютерної техніки (інформатичної компетентності).

Одна з проблем, що стоїть перед освітою, – підготовка випускника до професійної діяльності в інформаційному суспільстві. Вирішення цієї проблеми пов'язане з формуванням компетентності учнів у галузі інформатики, комп’ютерної техніки та інформаційних технологій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Поняття «інформаційна компетентність» достатньо широке і визначається на сучасному етапі розвитку педагогіки неоднозначно (В.Л.Акуленко, Н.В.Баловсяк, М.Г.Дзугоєва, О.Б.Зайцева, А.Л.Семенов, Н.Ю.Таїрова, О.М.Толстих). У дослідженнях учених поняття «інформаційна компетентність» трактується як: складне індивідуально-психологічне утворення на основі інтеграції теоретичних знань, практичних умінь у області інноваційних технологій і певного набору особистісних якостей; нова грамотність, до складу якої входять уміння активної самостійної обробки інформації людиною, прийняття принципово нових рішень в непередбачених ситуаціях з використанням технологічних засобів. Дослідженням у галузі інформаційної компетентності присвячені роботи Н.І.Гендіної, Ю.С.Зубова, С.Д.Каракозова, О.А.Кизика, Н.Х.Насирової, В.А.Фокєєва і інших. Ряд учених розглядає інформаційну компетентність як складову професійної компетентності. Хуторськой О.В. і Тришина С.В. розглядають інформаційну компетентність як одну з ключових компетентностей, що має об’єктивну і суб’єктивну сторони. Автори підкреслюють, що інформаційна компетентність має внутрішню логіку розвитку, яка не зводиться до підсумовування її підсистем (елементів) і логіки розвитку кожної підсистеми окремо, а до задач розвитку інформаційної компетенції відносять збагачення знаннями і уміннями з області інформатики і інформаційно-комунікаційних технологій; розвиток комунікативних, інтелектуальних здібностей; здійснення інтерактивного діалогу в єдиному у просторі.

Мета статті

На основі аналізу понять компетентності та інформаційної компетентності виявити сутність компетентності в галузі інформатики, сформулювати поняття інформатичної компетентності, уточнити його компонентний склад та зміст.

Виклад основного матеріалу

Загальний стан інформаційної компетентності школярів не може бути визнаний задовільним. Та обставина, що випускники школи відчувають труднощі на перших етапах навчання у вузах, є негативним наслідком безсистемності, нетехнологічності інформаційної освіти в установах загальної освіти. Таким чином, у педагогічній теорії і практиці склалася суперечність між необхідністю цілеспрямованого формування інформаційної компетентності особистості і відсутністю наукового і організаційно-методичного обґрунтування методі та способів ефективного її формування. Вказана суперечність і визначила актуальність теми дослідження та спонукала нас дослідити умови ефективності формування інформаційної компетентності школярів.

На думку А.Н.Зав’ялова, інформаційна компетентність – це знання, вміння, навички і здатність їх застосовувати при розв’язанні завдань у засобах нових інформаційних технологій.

В. В. Недбай визначає інформаційну компетентність як здатність знаходити, оцінювати, використовувати і повідомляти інформацію у ш іх її видах і представленнях. Американські дослідники визначають інформаційну компетентність,як поєднання комп’ютерної грамотності, вмінь працювати з традиційними видами інформації у бібліотеці, технологічної грамотності, етики, критичного сприйняття і навичок комунікації.

Виходячи з існуючих рівнів засвоєння учнями як навчального матеріалу, так і будь-якої інформації взагалі, можна визначити етапи формування інформаційних компетентностей, які має проходити учень під час роботи з інформацією:

– ознайомлення – учень визначає кількість інформації з проблеми та можливість її опрацювання;

– репродукція – учень вивчає масив інформації з проблеми, накопичує її;

– перетворення – критичне осмислення масиву інформації: порівняння фрагментів з різних джерел однієї тематики, визначення їх достовірності; вилучення робочої інформації: її узагальнення;

– творчий етап – створення власного інтелектуального продукту на основі отриманої та перетвореної інформації: формулювання гіпотез, їх перевірка і доведення, створення власних теорій. написання творчих робіт, художніх творів.

Виходячи з цього, можна розрізняти такі види інформаційних компетентностей учнів основної школи:

– елементарні – засвоєння на початковому рівні необхідної навчальної інформації (потребують обов’язкового вдосконалення на наступному рівні);

– базові – володіння оптимальним обсягом інформації, необхідним для засвоєння основного навчального змісту; вміння критично осмислювати масиви інформації: порівнювати фрагменти з різних джерел з однієї тематики; визначати їх достовірність, вилучати інформацію, потрібну для роботи; узагальнювати її;

– творчі – створення власного інтелектуального продукту на основі отриманої та перетвореної інформації.

Відмінною рисою освітніх стандартів, що розробляються сьогодні є новий підхід до формування змісту та оцінці результатів навчання на основі принципу: від «знаю і вмію» - до «знаю, вмію і вмію застосовувати на практиці».

Саме такі вміння, як здатність застосовувати отримані знання на практиці, проявляти самостійність у постановці завдань та їх вирішення, брати на себе відповідальність при вирішенні виникаючих проблем - складають основу поняття «компетентність». Незважаючи на те, що на сьогоднішній день вже склалася певна класифікація компетентностей, коло компетентностей, який необхідно формувати у сьогоднішніх школярів, не визначений остаточно. Для кожного предмета виробляється своє поняття компетентності. Зараз, із задачею формування інформаційної компетентності школярів склалася особлива ситуація. Дійсно, чи можна сьогодні з упевненістю сказати, що учень, який уміє працювати в текстовому редакторі, користуватися електронною поштою або Інтернетом, здатний вирішувати насущні практичні задачі за допомогою комп’ютера?

Як йдуть справи в цій області насправді, і хто повинен займатися рішенням проблеми підготовки інформаційно-компетентних громадян сучасного інформаційного суспільства – у цьому допомагають розібратися матеріали різних авторів. Автори зазначають, що формування інформаційної компетентності є процесом переходу до такого стану, коли учень стає здатним знаходити, розуміти, оцінювати і застосовувати інформацію в різних формах для вирішення особистих, соціальних або глобальних проблем. Формування інформаційної компетентності, перш за все, припускає формування універсальних навичок мислення і вирішення задач. До них відносяться уміння спостерігати і робити логічні висновки, використовувати різні знакові системи і абстрактні моделі, аналізувати ситуацію з різних точок зору, розуміти загальний контекст і приховане значення висловів, неухильно самостійно працювати над підвищенням своєї компетентності в цій сфері. Тобто, вважається, що інформаційно-компетентний учень може визначити природу й розміри необхідної інформації. При цьому він бере участь в обговоренні проблеми, формулює запитання, що уточнюють, яка саме інформація потрібна; використовує загальні джерела інформації для ознайомлення з проблемою, визначає наявність (відсутність) потрібних відомостей; розрізняє ключові поняття й терміни в потрібному полі інформації; розуміє, що знання організоване за дисциплінами й що це впливає на доступ до інформації; розрізняє мету та призначення потенційної інформації для тієї чи іншої аудиторії (навчальна, наукова); визначає придатність потрібної інформації. Також можна додати, що сформований інформаційно-компетентний учень ефективно здійснює пошук потрібної інформації, використовує комп’ютер та інші технології. При цьому він знаходить найбільш прийнятні методи доступу до інформації; будує й застосовує ефективні дослідницькі стратегії (складає план, визначає ключові слова, синоніми, терміни для інформаційної потреби, добирає словник спеціальної лексики); використовує різні пошукові системи, класифікація, індекси в бібліотеці чи на сайті; оцінює відповідність знайденої інформації поставленій меті й визначає, чи потрібна альтернативна інформація, інші методи пошуку; виділяє, записує, обробляє інформацію та її джерела.

Метою педагогічної діяльності є впровадження методики формування інформаційної компетенції учнів , яка своїм змістом і методами, засобами й організаційними формами забезпечує свідоме ставлення до інформаційної діяльності, сприятиме вихованню моральних якостей у процесі навчання і спілкування. У зв’язку з реалізацією цією метою на уроці інформатики можна виділити основні форми прояву інформаційної компетенції: • Проектна діяльність • Конкурси • Олімпіади • Сайти • Дистанційне навчання

Внутрішня структура інформатичної компетентності містить мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, ціннісно-рефлекесивний, емоційно-вольовий компоненти. Виділені компоненти існують не ізольовано один від одного, вони тісно взаємопов’язані між собою. Схарактеризуємо зміст виділених компонентів.

Мотиваційний компонент:

  • прагнення і здатність (готовність) до отримання знань, умінь і навичок у галузі інформатики, комп’ютерної техніки та інформаційно-комунікаційних технологій;
  • прагнення самостійно використовувати можливості комп’ютера як засобу інформаційної діяльності у навчальній та позанавчальній діяльності;
  • прагнення вивчати нові досягнення в галузі інформатики;
  • націленість на досягнення високого рівня інформатичної компетентності;
  • мотивація досягнення успіху в професійній діяльності на основі використання інформаційних технологій, прагнення отримати визнання у своїх однокласників.

Когнітивний компонент:

  • сукупність знань, що відображають систему сучасного інформаційного суспільства;
  • знання, які складають інформативну основу пошукової пізнавальної діяльності;
  • теоретичні знання про основні поняття та методи інформатики як наукової дисципліни;
  • знання інформаційних технологій, їх можливостей для розв’язання професійних задач;
  • здатність аналізувати інформаційні ресурси і виявляти їх можливості для розв’язання задач професійної діяльності; проявляти креативність, гнучкість, критичність, системність, мобільність, оперативність мислення в ситуаціях пошуку та перетворення необхідних даних.

Діяльнісний компонент:

  • досвід пізнавальної діяльності, зафіксований у формі його результатів – знань у галузі інформатики;
  • досвід здійснення відомих способів діяльності у формі умінь діяти за зразком;
  • досвід творчої діяльності у формі умінь приймати ефективні рішення в проблемних ситуаціях;
  • досвід здійснення емоційно-ціннісних відношень у галузі особистісних орієнтацій;
  • уміння працювати з апаратним та програмним забезпеченням на рівні кваліфікованого користувача;
  • уміння спілкуватися з використанням інформаційних засобів і технологій;
  • уміння орієнтуватися в інформаційному середовищі.

Ціннісно-рефлексивний компонент:

  • сукупність особисто значущих і цінних прагнень, ідеалів, переконань, поглядів, ставлень до продукту і предмету діяльності у сфері інформаційних процесів і стосунків;
  • розуміння інформатичної компетентності як однієї з провідних професійних і соціальних цінностей;
  • адекватна самооцінка власних можливостей у використанні інформаційних технологій, інформаційних ресурсів, упевненість у їх виборі та реалізації;
  • наявність власної позиції щодо застосування інформаційних технологій у професійній діяльності для розв’язання економічних задач;
  • прагнення до самоактуалізації, саморозвитку, постійної роботи над собою у сфері інформаційних технологій;
  • прагнення до професійного самовдосконалення на основі інформаційних технологій;
  • здатність адекватно орієнтуватися в інформаційних інноваціях;
  • здатність брати на себе відповідальність за інформатизацію професійної діяльності;
  • здатність до рефлексії у сфері пошуку та перетворення інформації, в опануванні та використанні інформаційних технологій;
  • самоаналіз і самооцінка професійної діяльності на основі інформаційних технологій;
  • здатність адекватно оцінювати власні досягнення в галузі інформатики, свій рівень інформатичної компетентності;
  • уміння визначати переваги і недоліки власної компетентності в галузі інформатики та інформаційних технологій;
  • уміння визначати резерви свого подальшого професійного зростання;
  • уміння регулювати свою інформатичну діяльність і ставлення до неї.

Емоційно-вольовий компонент:

  • здатність розуміти власний емоційний стан в ситуації пошуку та перетворення потрібної інформації;
  • здатність достойно переживати відсутність результату, технічні та інші збої у процесі роботи в інформаційному середовищі;
  • здатність відкрито ділитися своїми почуттями і переживаннями щодо використання інформаційних технологій;
  • цілеспрямованість дій в інформаційному середовищі;
  • терпіння і володіння собою в ситуаціях пошуку та перетворення інформації за допомогою інформаційних технологій;
  • наполегливість в опануванні знань у галузі інформатики і умінь у використанні нових інформаційних технологій у професійній сфері;
  • наполегливість у досягненні цілей самоактуалізації та саморозвитку;
  • прояв вольових зусиль у розв’язанні навчальних і професійних проблем;
  • прояв ініціативності, сміливості, принциповості в розробці і здійсненні навчальних і професійних проектів на основі інформаційних технологій.

Структура інформатичної компетентності за видами діяльності

Вид діяльності Компетенція
Визначення інформації - мати уявлення про сутність інформації, інформаційних процесів, засоби опрацювання інформації;

- уміти виділяти інформаційний аспект в діяльності людини; - оцінювати параметри інформаційних об’єктів; - мати уявлення про електронні ресурси економічної інформації; - мати уявлення про сучасні інформаційні системи в економічній сфері;

Збирання і зберігання інформації - уміння збирати або здобувати інформацію;

- уміти зберігати інформацію

Пошук інформації - уміння здійснювати пошук інформації в неелектронних та електронних базах даних і сховищах даних
Сприйняття, розуміння, відбір і аналіз інформації - уміння використовувати визначення, тлумачення, логічний аналіз аргументів і доведень; - уміння виявляти співпадання, розбіжності та протиріччя в об’єктах;

- уміння працювати з електронними редакторами тексту і гіпертексту, електронними словниками, довідниками, перекладачами

Опрацювання інформації - володіння навичками роботи з текстовими, графічними процесорами;

- уміння опрацьовувати числові дані за допомогою електронних таблиць; - володіння інструментами статистичного опрацювання даних

Організація і представлення інформації - структурування інформаційного об’єкта, виділення компонентів і фрагментів у відповідності до заданих критеріїв;

- уміння працювати із структурою текстового документа та електронної таблиці; - створювати та використовувати систему класифікацій; - описувати інформаційні об’єкти у відповідності до заданої системи; - уміння подавати інформацію у вигляді списку, таблиці, деревовидної структури папок, презентацій, засобів концептуальної візуалізації, числових графіків і діаграм

Використання персонального комп’ютера та програмного забезпечення - знати загальну будову ПК, призначення та принципи функціонування основних його пристроїв;

- уміти вибирати комп’ютерну та інформаційну техніку для адекватного розв’язання поставленого завдання; - володіння інтерфейсом операційної системи;- уміння працювати з програмами загального призначення; - володіння навичками користувача офісних технологій в контексті опрацювання економічної інформації; - володіти засобами антивірусного захисту

Передавання інформації, комунікація - знання базових принципів організації і функціонування комп'ютерних мереж;

- знання способів передавання інформації на відстані; - дотримання вимог інформаційної безпеки, інформаційної етики і права; - уміння працювати в мережі Інтернет з його основними сервізами; - уміння користуватися електронною поштою та іншими засобами телекомунікації

Алгоритмізація - усвідомлення комп’ютера як універсального виконавця алгоритмів;

- володіння базовими поняттями теорії алгоритмів; - володіння навичками конструювання алгоритмів розв’язання прикладних задач

Моделювання - уміти будувати інформаційні моделі економічних об’єктів і використовувати їх;

- володіння навичками роботи з готовими імітаційними економічними моделями; - уміти інтерпретувати отримані результати

Проектування - уміти планувати діяльність щодо пошуку, збирання, зберігання, опрацювання інформації;

- планування обговорення досліджень, результатів, презентацій, сумісної діяльності, розподілу праці; - орієнтуватися в сучасному стані і тенденціях розвитку інформаційно-комунікативних технологій; - уміти працювати з системами економічного проектування та системами підтримки проектного менеджменту; - уміти працювати з органайзерами, планувальниками тощо

Управління - розуміти специфіку процесів управління в економічній сфері;

- володіти інструментами проектного менеджменту

Висновки

Інформаційна компетентність – це інтегративна якість особистості, яка є результатом відображення процесів відбору, засвоєння, переробки, трансформації та генерування інформації в особливий тип предметно-специфічних знань, які б дозволяють виробляти, приймати, прогнозувати та реалізовувати оптимальні рішення в різних сферах діяльності.

Формування інформаційної компетентності учнів включає цілісне світобачення і науковий світогляд, які засновані на розумінні єдності основних інформаційних законів в природі і суспільстві, можливості їх формального, математичного опису; уявлення про інформаційні об’єкти і їх перетворення в людській практиці, зокрема за допомогою засобів інформаційних технологій, технічних і програмних засобів, що реалізовують ці технології; сукупність загальноосвітніх і професійних знань і умінь, соціальних і етичних норм поведінки людей в інформаційному середовищі XXI століття.

Інформаційна компетентність дозволяє людині бути успішною в сучасному інформаційному суспільстві, приймати усвідомлені рішення на основі критично осмисленої інформацію.

Проблема навчання учнів раціонально працювати з інформацією, формування їхньої інформаційної культури повинна хвилювати весь педагогічний колектив сучасної школи, мета якої – дати суспільству всебічно розвинену, інформовану, освічену людину, яка має жити в ХХІ ст. і працювати на його користь. «Хто володіє інформацією – той володіє світом».

Список використаної літератури

  1. Рамський Ю.С. Формування інформаційної культури особи – пріоритетне завдання сучасної освітньої діяльності // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання: Зб. Наукових праць. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004, - № 1(8). – с.19-42.
  2. Баловсяк Н. Інформаційна компетентність фахівця // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2004. - № 5. – с. 21-28.
  3. http://www.metod-kopilka.ru/page-article-3.html
  4. Лялько В. «Використання інформаційних технологій в освітньому прцесі». //Інформатика та інформаційні технології в навчальному закладі// – 2007, – №6 – с. 44-47
  5. Ґудзик І. «Інформаційна грамотність як важлива ознака компетентності учня». //Шлях освіти// – 2005, – №4, – с. 34-38