Роки відлітають у вічність (Виховна година)

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Тема заходу

"Роки відлітають у вічність"...

Автор (посилання на сторінку користувача)

Лустенко Тетяна Володимирівна

Мета (навчальна, розвивальна, виховна)

- Знайомство з героїчними сторінками історії нашої країни;

- формування уявлень про військовий обов,язок і вірність Батьківщині,

- формування досвіду моральної поведінки особистості, спонукання інтересу до історії своєї країни.

- підвищення інформаційної культури учнів

- показати дітям героїзм народу у боротьбі з ворогом,

- довести, що війна була всенародною,

- розширити знання учнів про героїв- визволителів, усвідомлення уроків життя в процесі нерозривного зв’язку поколінь,

- виховувати у дітей гордість і вдячність воїнам за перемогу над фашизмом,

- розширити знання дітей про Велику Вітчизняну війну, про визволення м. Тростянець від окупантів,

- виховувати почуття патріотизму, любові до своєї землі

- виховання любові до рідної країни, почуття патріотизму

- емоційне стимулювання патріотичних почуттів вихованців через залучення до військових традицій

- виховання поваги один до одного, до старшого покоління.

Категорія учнів

Учні 5-11 класів

Обладнання

комп'ютер, мультимедійний проектор, екран, магнітофон, диски із записом пісень: Лебєдєв – Кумач « Священная война »; Є. Долматовський « Ой, Дніпро, Дніпро »; В. Харитонов « День Перемоги », "Катюша", "Три танкіста", «Гарячий сніг»; хроніка-відеоролики: «Велика Вітчизняна Війна», «Сражение у стен Столицы. Московская битва», «Блокада Ленинграда». Виставка малюнків вихованців за темою «Війна. Перемога. Пам'ять », фотомонтажі « Герої – земляки », « Безсмертя », « Їх подвиг у серцях народу ».

Методичні рекомендації щодо організації та проведення (можливі посилання)

Попередня підготовка: підбір матеріалів для створення презентації та сценарію, створення презентації, чотири вихованця і класний керівник задіяні у підготовці та проведенні класної години; попереднє створення малюнків за темою «Війна. Перемога. Пам'ять » (за 2 тижні до проведення заходу).

Класна година починається з перегляду відеоролика «Велика Вітчизняна Війна»

Зміст заходу (можливі посилання)

Епіграф:

«Героїв мало вже лишилось,

Покрила скроні сивина,

А щастя у серцях з’явилось

Лише в душі гримить війна…»

«Подвиг і приклад ветеранів повинні пронизувати все наше життя, бути постійним рушієм і критерієм усіх рішень, вчинків та дій». Л.Д. Кучма

Хід свята

Вступне слово вчителя: Сьогодні знаменна дата, День Перемоги. 1 вересня 1939 року німецькі загарбники перетнули польський кордон, розпочавши криваві сторінки ІІ світової війни. Час минає швидко, давно немає тих, хто вирішував долі мільйонів: зникли з вулиць пам’ятники Сталіну, зруйновані стіни ГУЛАГів , щороку помирають ветерани, а разом з ними втрачаються спогади про тих, хто ціною свого життя здобували перемогу, хто захищали рідну землю від фашистської навали. живуть ті, хто у воєнні роки наближав світлий день перемоги, ті, кого ми називаємо переможцями, ті, хто в той жахливий час зустрічав свою юність, дивлячись в очі смерті на фронті або в рабському фашистському полоні.

Учень. Ідуть роки, але війна не забувається. Знову і знову озивається вона у свідомості поколінь, тривожить уяву, змушує замислюватися над трагедією і подвигом нашого народу.

'Учитель: Існують події, дата та видатні постаті, ім’я яких залишаються назавжди в історії рідного краю. Про них пишуть книги, розказують легенди, про них пишуть пісні, їм присвячують кінострічки. А головне, що про них пам’ятають, бо саме ця пам’ять передається із покоління до покоління, не даючи померкнути славі тих героїчних подій. Однією із таких подій є ІІ світова війна, спогади про яку повинні жити в серці кожного патріота.

Ведучий: Минають роки, відлітають у вічність. Виповнилося 69 років з часу визволення нашої країни від німецько-фашистських окупантів. Цілих 69 років з тої травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир – довгоочікуваний, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої вітчизняної війни, але не згасає пам'ять про тих, хто не пошкодував своєї крові, свого життя «Ніхто не забутній, ніщо не забуте!»..

Майже чотири роки вирувало полум'я Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.). Важкий і довгий був шлях до перемоги. Головним підсумком Великої Вітчизняної війни стала перемога над фашизмом, в якій вирішальну роль відіграв Радянський Союз. Ця війна для нас була визвольною. СРСР вийшов переможцем із смертельного поєдинку. Німеччина була розгромлена. Нацизм був переможений. Радянський Союз вніс у досягнення цієї перемоги найбільший внесок кров'ю і військовими зусиллями.

Ведучий: Роки… Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам'яті, світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Золотими літерами вписані їх прізвища та імена в книзі « Вічної слави». Їх імена викарбувані на братських могилах. Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли радянські воїни вогненими дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що відстоювали свою Батьківщину, відстоювали право на щастя, право на життя.

Учень:

Вже весни не вперше травою прикрили

Відмітин війни, навіть цятки малі,

Лиш братські могили, лиш братські могили

Болять не стихаючи рідній землі.

Учень:

Розкидані вони у чистім полі

Десь при дорозі! У розмай – траві:

Могил отих не обминай ніколи,

Поховані у них – для нас живі.

Учень:

Когось не діждались, хто рідний і милий,

І пам'ять обпалену біль заповза,

Воєнні могили, високі могили

Завжди біля Вас материнська сльоза.

Ведучий: Усе меншає учасників Великої Вітчизняної війни. Для нас, нащадків, залишаються свідчення тих років у книгах, фільмах, документах, у граніті пам’ятників. Червневі дні 1941 року… люди жили радощами і печалями, вітали сонце, трудилися на рідній землі. Та чорна жахлива примара закрила сонце. Усі хто міг, стали на захист Батьківщини.

(Лунає музика «Вставай, страна огромная»…) (Виступ ветерана ВВв).

Ведучий: Ніч з 21 на 22 червня 1941 року. Темінь. Туман. Тиша. Але тиша тривожна. Прикордонники сторожко прислухаються. На протилежному березі Бугу гітлерівські війська закінчують останні приготування. Наводяться тисячі гармат, до літаків підвішуються бомбо, заправляються пальним танки. Наближається час «Х»- 3.15. грім. Гуркіт. Вибухи. Дим пожеж. Крики поранених, плач жінок і дітей. Стогін самої землі…

Ведучий: 22 червня 1941 року на світанку війська фашистської Німеччини по - зрадницькому, без попередження напали на Радянський Союз. Почалася війна радянського народу проти фашистських поневолювачів. У фашистів на головних напрямках було більше гармат, літаків, танків, добре намуштрованих солдатів.

Ведучий: Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу 1941 – 1945 років – небувала в історії за своїми масштабами та жорстокістю, битва радянського народу проти гітлерівського фашизму. У війні з фашизмом вирішувалася доля всієї Європи, усього світу. Планом «Барбаросса» передбачалося завдати блискавичної поразки Радянському Союзові. Для нападу готувалося 190 дивізій Німеччини та її союзників. Вороги розраховували покінчити з нами швидким, навальним ударом. Вони хотіли завдати удару блискавичною війною, але фашисти прорахувалися.

Учень:

Довіку не забути нам атаку –

Смертельний бій –

Бійці крізь дим по сходах тих неслись.

Такої ми чекали перемоги,

Бажаючи угледіти край війни.

Але в диму губилися дороги

І додалось вам більше сивини.

Учень: Тростянець… З перших днів війни жителі Тростянеччини стали на захист своєї Батьківщини. Під час мобілізації більша частина чоловічого населення через військомат була призвана в діючу армію. Частина населення, а це були в основному залізничники, були зайняті транспортуванням озброєння та евакуаціей промислових підприємств міста. Жінки, старі та підлітки збирали й вивозили в глиб країни врожай, евакуювали на Урал обладнання деревообробного комбінату й спиртового заводу, школи ФЗУ – в м. Куйбишев. 10 жовтня 1941 року Тростянець було окуповано фашистами.

Учень:

В боях жорстоких проливалась кров

За річку Ворсклу й сонячний Дніпро,

За кожне місто, кожнеє село,

За все, що на землі росло,

За усмішку малят, за світлий клас,

За мир, за щастя кожного із нас.

(Презентація про фронт і тил) (тема з к/ф «Ліквідація»)

Ведучий: На окупованій землі німецько-фашистські загарбники встановили так званий "новий порядок". Його суть визначалася основними цілями війни - ліквідація суспільного і державного устрою, винищування більшої частини населення і перетворення що залишилися в рабів, грабіж матеріальних цінностей, колонізація . Будь-який житель міг бути арештований по самому незначному приводу, підданий тортурам, розстріляний або повішений. Постійними були масові розстріли заручників, знищення мирних громадян, людей похилого віку, дітей. Найбільш працездатну частину населення вивозили на каторжні роботи до Німеччини. Вся Європа була забудована концтаборами, де людей знищували, знущались, проводили жорстокі медичні досліди.

Учитель: На захист Батьківщини піднялися всі : і дорослі, і діти. У ці страшні часи діти нарівні з дорослими воювали, працювали на військових заводах, допомагали в шпиталях та лікарнях. Актори та співаки виступали з концертами перед пораненими , намагаючись підняти їх бойовий дух, а інколи, пісні лунали під кулеметним вогнем противника. Саме так народилася пісня, що стала гімном і колисковою для радянських воїнів.

(лунає пісня «Темна ніч»)

Учитель: Найтяжчий тягар війни ліг на плечі жінок, бо саме жінки проводжали своїх чоловіків, саме вони чекали їх до останнього, саме вони отримували поховальні листи на своїх синів. Матерям та дружинам поети присвятили свої найкращі рядки:

Учень

Жди меня, и я вернусь . Только очень жди

Жди, когда наводять грусть желтые дожди

Жди, когда снега метут, жди, когда жара,

Жди, когда других не ждут, позабыв вчера.

Учень

Жди, когда из дальних мест писем не придет

Жди, когда уж надоест всем, кто вместе ждет

Жди меня, и я вернусь , всем смертям назло

Кто не ждал меня, тот пусть скажет: «Повезло»

Учень

Не понять не ждавши им, как среди огня

Ожиданием своим ты спасла меня

Как я выжил, будем знать только мы с тобой-

Просто ты умела ждать, как никто другой


Ведучий: На шляху до світлого і радісного дня 9 травня - Свята Перемоги – було багато важких боїв. Кожне визволене від фашистів місто і село – ставало кроком до остаточного розгрому ворога, до Перемоги.

Учень: Воїни 10 – го танкового корпусу після взяття Славгорода одержали наказ: у взаємодії з 47 – м стрілецьким корпусом із ранку 8 серпня 1943 року розпочати наступ на с. Поляне і м. Тростянець. Противник закріпився на річці Дерновій. У боях, що тут розгорнулись, особливо відзначився танковий батальйон під командуванням капітана І.В. Шухляєва.

Учень: Попереду батальйону йшла рота старшого лейтенанта С.В.Гришина. просуваючись до Тростянця, офіцер побачив аеродром, який охороняли фашисти. Рішення прийшло блискавично: знищити літаки. Вогонь танкістів був нещадним, 17 літаків вони знищили на землі, вісімнадцятий – на зльоті.

Учень: На станції Смородине німці скупчили кілька ешелонів. Один з них – з радянськими військовополоненими – був готовий до відправки, на інші гітлерівці спішно вантажили автомашини, воєнне майно. Особливий героїзм виявив командир танкової роти старший лейтенант С.В. Гришин. Він першим увірвався на станцію та вогнем із кулемета і гармати посіяв серед фашистів паніку і сприяв захвату станції. Сергій з'явився в районі станції в той момент, коли поїзд з військовополоненими вже почав набирати швидкість. Два влучних постріли – і паровоз підбито. 9 серпня 1943 року у боях на території нашого району виявили високу стійкість, мужність і справжній героїзм бійці 398 – й танкового батальйону (командир І.В. Шухляєв) зі складу 10 – го танкового корпусу, який несподіваним ударом вибив німців із станції Смородине, захопивши 8 паровозів і 4 ешелони.

Учень: Того ж дня фашисти зробили масовий наліт авіації на східну частину Тростянця. Літаків було дуже багато – кілька десятків. Вони скинули сотні бомб. Станцію було зрито воронками. Ряд ближніх будинків перетворено в руїни. У небо піднялися хмари пилюки, щебінь і тріски падали на багато сотень метрів від місця вибухів.

Учень: Відважний офіцер С.В.Гришин загинув під час бою з фашистськими танками двома днями пізніше, на місці переправи через річку. Сталося це 10 серпня 1943 року, у танковій роті старшого лейтенанта було лише три бойові машини, і він вступив у нерівний бій з фашистськими «тиграми». В розпал бою ворожий снаряд влучив у командирський танк.

Учень: Так загинув, визволяючи наш край, росіянин С.В. Гришин. Він воював біля Калініна, під Москвою, в Донецькій області, на Курській дузі. Сергій Васильович Гришин був кавалером п’яти урядових нагород. За зразкове виконання завдань командування корпусу нагородило його іменним золотим годинником. Фронтові товариші пам’ятають його завжди підтягнутим, веселим, жартівливим. Сергій співав під гітару, любив грати на гармоні, знав навіть українські пісні, хвацько танцював. Любив танкіст у всьому порядок, акуратність. На броні його танка часто можна було бачити квіти.

Учень: Жителям Тростянця дороге ім'я цього мужнього танкіста , який загинув під час боїв за звільнення нашого міста від ворога. Його ім'я буде передаватись із покоління в покоління. Його іменем названа одна з вулиць міста, тут біля меморіальної дошки – завжди живі квіти.

Ведучий: Пропоную вшанувати хвилиною мовчання всіх полеглих в боях за визволення нашої Батьківщини і міста Тростянець (Хвилина мовчання).

Учень: 11 днів лінія боїв розділяла м. Тростянець на дві частини : в одній знаходилися радянські війська, а в іншій – німецькі війська. Розмежування в основному проходило по річці Боромля. 19 серпня 1943 року навальною атакою радянські війська вибили спершу фашистів з території цукрового заводу, потім із рай сільгосптехніки, із центрального парку та комбінату хлібопродуктів. Місто назавжди було звільнене від німецько-фашистських загарбників.

Учень:

Ми пам’ятаємо всіх,

Хто віддавав життя за те,

Щоб не було війни нової,

Щоб сонце сяяло золоте.

Щоб не окоп чорнів на ниві.

Хліба цвіли, мов килими.

Щоби веселі і щасливі

До школи всі ходили діти.

Учень:

Ми хочемо без воєн жити,

Хай буде мир на всій землі,

За мир! Щоб сміятись!

За ми! Щоб трудитись!

За мир! Щоб троянди цвіли!

(лунає пісня «День перемоги»)

Учитель: Давно відгриміли залпи війни, суворий час Великої Вітчизняної став надбанням історії. Але не померла слава тих днів, ніколи не зітреться в нашій пам’яті велич народного подвигу.

I скільки б не пройшло часу, ми завжди пам'ятатимемо героїчну оборону Москви, Брестської фортеці, легендарного Севастополя. Вічно пам'ятатимемо тих, хто перетворив у твердиню Сталінград та Ленінград, хто громив ворога на Курській дузі, хто форсував Дніпро, хто штурмував Кенігсберг, а потім визволяв столиці Європи та обіймав союзників на Ельбі. Не забути ніколи цього ні нам, ні нашим дітям та онукам, як ніколи не забути замайорівшого прапора над Рейхстагом — світового символу свободи та миру.

Багато лиха наробила війна, але наш народ переміг. він переміг ворога, який підкорив пів Європи. День перемоги - це величне свято для усієї держави. Ви, молоде покоління, повинні вшановувати пам’ять тих, хто загинув, повинні віддячувати тим, хто залишився живий, ви маєте зробити все необхідне, щоб подібне лихо ніколи не повторилося.

Учень. У кожній родині є які воювали, загиблі, померлі від ран, отриманих на війні. 9 травня прийнято покладати квіти на могили загиблих, приходить до вічного вогню, проводити мітинги, згадуючи з вдячністю про тих, хто врятував нашу країну. Мало залишилося в живих героїчних учасників Великої Вітчизняної війни. З великою повагою ми ставимося до ветеранів.

Учитель: Дорогі діти, я хочу, щоб ви запам’ятали все, що сьогодні побачили і почули, хочу, щоб ви зрозуміли, що це найбільше свято для всіх, хто живе на території колишнього СРСР, щоб ви цікавились історією своїх дідів і прадідів, пишались їхнім подвигом, а коли ви станете дорослими, щоб розповідали про це своїм дітям і онукам, тому що настане ваша черга передавати «пам'ять поколінь» про те, що ми пам’ятаємо і ми пишаємось, і вдячні цим людям за те, що вони були і за те, що ми є.

Дякую за увагу! --Лустенко Тетяна Володимирівна (обговорення) 15:20, 30 листопада 2014 (EET)

Використані ресурси

Власна розробка.--Лустенко Тетяна Володимирівна (обговорення) 15:19, 30 листопада 2014 (EET)

Фотогалерея