Самостійна робота як засіб розвитку пізнавальної активності та творчого мислення учнів

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Назва статті

Самостійна робота як засіб розвитку пізнавальної активності та творчого мислення учнів

Математику ще й тому вивчати треба,що вона розум до ладу приводить. М.В.Ломоносов

Автор (посилання на сторінку користувача)

Деменко Олена Валентинівна

Анотація статті

У статті розглядається самостійна робота учнів як технологія навчання, педагогічні та психологічні основи організації самостійної роботи учнів на уроках математики в школі, форми самостійної роботи, ефективність їх використання у навчально-виховному процесі.

Стаття знайомить з видами і формами проведення самостійних робіт з математики на різних етапах уроку, які допоможуть учителеві зробити навчання цікавим, ефективним, демократичним.

Ключові слова

самостійна робота, пізнавальна діяльність, мислення.

Постановка проблеми

Завдання освіти не може зводитись тільки до озброєння учнів певною сумою знань. Необхідно сформувати в них уміння оперувати набутими знаннями, застосовувати їх у нових ситуаціях, робити самостійні висновки і узагальнення. Тому виняткове значення має проблема підготовки учнів до самостійного оволодіння знаннями.

Для міцного засвоєння навчального матеріалу, розвитку творчих сил і виховання учнів важливе значення має самостійна робота, прищеплення учням навичок якої стає зараз особливо актуальним.

Самостійна робота учнів на уроці полягає у виконанні певного однакового завдання для всіх учнів, або індивідуального, одержаного від учителя. Без цього не може бути засвоєння програмового матеріалу з математики. Тільки при виконанні різних вправ закріплюються математичні поняття, формуються вміння застосовувати знання.

У процесі виконання самостійної роботи в учнів розвивається увага, пам’ять, ініціатива, намагання теоретично обґрунтовувати висловлену думку чи виконувати операцію. Працюючи самостійно, учні глибше вдумуються в зміст опрацьованого матеріалу, а знання здобуті в результаті самостійної роботи, міцніші, ґрунтовніші.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблему досліджували такі видатні учені і фахівці як Д. Б. Ельконін, Л.С. Виготський, А. А. Столяр. Значне місце питанню активізації пізнавальної діяльності та організації самостійного навчання школярів приділяв в своїх роботах найвідоміший вітчизняний педагог С. Сухомлинський.

Особливу увагу приділили цій проблемі вітчизняні вчені Амонашвілі А., Богданович М.В., Козлова С.А., Коломенський Я.Л. і інші. На думку вчених, знання прийомів самостійної діяльності забезпечує взаєморозуміння між учителем і учнями, до-помагає розвитку творчого мислення останніх.

Учитель, враховуючи пізнавальні можливості кожного учня, повинен навчити їх мислити логічно: виконувати умовивід без наочної опори, порівнювати міркування, переві-ряючи їх правильність, узагальнювати та робити висновки.

Важливою умовою пізнавальної діяльності в процесі навчання є знання психологічних закономірностей розвитку школярів. Це відзначають у своїх дослідженнях І.В. Акуленко, О.М. Козубцов, Я.Л. Коломинский , Т.Г.Зайцев , Л.М. Фрідман та інші. Аналізуючи різні дидактичних системи, концепції навчання та враховуючи вимоги до освіти на сучасному етапі розвитку суспільства, спираючись на роботи Селевко Г.К., Бондар С.П., Семенова В.Г. та ін., можна зробити такі висновки.

1. Удосконалення системи навчання вимагає постійного доповнення та збагачення цієї системи новими дієвими та сучасними прийомами, організаційними формами тощо, що зумовлюються змінами пріоритетів у суспільстві.
2. Жоден окремо взятий метод і жодна створена на його основі дидактична система не можуть бути універсальними для використання в навчально-виховному процесі.
3. Обраний метод навчання має дидактично обґрунтовуватися, відповідати системі дидактичних закономірностей і принципів, узгоджуватися зі змістом і структурою навчального матеріалу, сприяти ефективності навчально-виховного процесу та розвитку творчих здібностей учнів.
4. Сьогодення вимагає впроваджувати прогресивні форми навчально-пізнавальної діяльності у практику шкільної математичної освіти.

Проаналізувавши погляди психологів та педагогів на самостійну діяльність, зокрема М. М. Бирнштейна, Л. С. Виготського, І.С. Кона, Б. Г. Ананьєва, Д. Б. Ельконіна та ін. робимо наступний висновок самостійна робота навчання в процесі навчально-пізнавальної діяльності підлітків є факторами, що значною мірою здатні активізувати діяльність учнів, тобто зробити навчання активним.

Мета статті

  • обґрунтування методики навчання на уроках математики з використанням різних видів самостійної роботи.
  • розробка рекомендацій щодо організації та проведення самостійної роботи на уроках математики.

Виклад основного матеріалу

Одне з головних завдань сучасної математики - навчити учнів самостійно працювати, оскільки темпи надходження наукової інформації

надзвичайно зросли і практично кожній людині, яка хоче мати роботу та продуктивно працювати, необхідно увесь час поновлювати свої знання, а то й переучуватись, а це можливо лише за наявності сформованих умінь і навичок самостійної роботи.

Самостійна робота учнів є одним із головних засобів систематичного й швидкого засвоєння матеріалу. Учні, які навчилися самостійно

працювати, набувають навичок роботи з книгою, одержують більше задоволення від своєї, роботи, оскільки особисто долають перешкоди, шукають кращі способи швидкого виконання роботи, досягають результату без сторонньої допомоги.

Самостійна робота розвиває в учнів :

  • кмітливість, ініціативу, творчість, твердість волі, наполегливість і завзяття в роботі, дисциплінованість;
  • сприяє зміцненню знань і навичок, дає можливість поглиблювати й розширювати знання, привчає до роботи з книгою;
  • активізує викладання, надає можливість вчителеві вивчити можливість кожного учня в процесі його роботи, спостерігати й відзначати його сильні і слабкі сторони;
  • полегшує проведення поточного обліку роботи учня.
Організація самостійної роботи значно стимулює процес навчання, сприяє значному покращенню якості математичної підготовки учнів,

органічно пов’язує вивчення теоретичних питань з практичною діяльністю. Контроль за виконанням самостійних робіт допомагає в організації тематичного обліку знань, сприяє розвитку мислення учнів.

Самостійна робота учнів – це робота, котра виконується ними за завданням вчителя, без його безпосередньої участі (але під його

керівництвом) у спеціально відведений для цього час. Для її виконання учні повинні докласти певних зусиль і відобразити в тій чи іншій формі результати своїх дій. Без самостійної роботи учнів неможливий процес оволодіння знаннями на різних етапах уроку – при вивченні нового матеріалу, його закріпленні і т.д.

В теорії і практиці навчання найбільш розповсюдженими є такі підходи до класифікації самостійних робіт:

  • за місцем виконання.
Самостійні роботи за своїм дидактичним призначенням поділяються на ''навчальні''' та контролюючі.

Мета навчальних самостійних робіт — навчання, а не контроль, тому на уроці відводжу на них мінімум часу. Серед завдань навчальних самостійних робіт можна виділити складання алгоритмів, розв'язування задач за алгоритмом. За степенем самостійності учнів виділяють:

Успішному виконанню учнями самостійної роботи сприяють чіткі вказівки вчителя стосовно її мети, змісту, способах виконання, формах вираження отриманих результатів.

Вони можуть бути представлені і як пам’ятки, у котрих подаються рекомендації для роботи з математичним текстом, розв’язування задач, виконання лабораторних і практичних робіт, написання доповідей, рефератів і т.д. Не варто при цьому пускати на самоплив процес формування письмового та усного мовлення учнів.

При виконанні учнями як усних, так і письмових самостійних робіт, їх слід систематично привчати повно, ясно, аргументовано

викладати свої думки. Однак для відпрацювання умінь застосовувати знання для вирішення задач з практичним і прикладним змістом найбільше підходять уроки-практикуми.

Створити сприятливі умови для прояву ініціативи учнів та їхніх можливостей краще вдається на уроках-рольових іграх. Привнесенню ж в

учнівські будні атмосфери свята, виробленню почуття взаємодопомоги, комунікативних умінь сприяє проведення театралізованих уроків. Таким чином, розглянуті питання активізації діяльності учнів на уроках при закріпленні вивченого можна кваліфікувати як орієнтовані на вирішення проблеми успішного засвоєння ними програмних знань та умінь з математики.

Для індивідуальних домашніх завдань поряд з розв’язанням та складанням задач різного ступеню складності доцільно

використовувати такі види робіт, як підготовка рефератів, бібліографій, доповідей, творів на задану тему, анотацій статей із журналів та книг і т.д.Для систематизації ж методів розв’язання задач за вивченою темою, так само як і для теоретичних знань, дуже корисні домашні контрольні роботи.

Види самостійної роботи. Самостійну роботу доцільно проводити під час перевірки домашнього завдання; під час вивчення

нового матеріалу; під час закріплення і поглиблення вивченого матеріалу; під час аналізу контрольних робіт.

За ознакою дидактичної цілі розрізняють декілька видів самостійних робіт, а саме: • підготовчі; • навчальні;тренувальні;• на закріплення;• розвивальні;творчі;контролюючі (перевіряючі, контрольні, ознайомлюючі, підсумкові) У своїй практичній діяльності одним із видів роботи в класі впроваджую самостійне вивчення теорії за підручником. Самостійно опрацьовувати за підручником теоретичний матеріал учням можна пропонувати 2—3 рази в семестр.

Основна мета таких завдань — навчити учнів читати математичний текст. Особливості математичного тексту, —, в тому, що він містить багато математичних понять, термінів, формул, символів. Коли учень не знає якийсь із термінів чи символів, то він не зможе повністю зрозуміти текст.

По-друге, у тексті є різні схеми та рисунки, що тісно з ним пов'язані. На них треба дивитися паралельно з читанням тексту, читати, доводиться не абзацами, а реченнями.

По-третє, наявність різних шрифтів, якими виділяють озна¬чення, теореми, примітки.

По-четверте, стиль викладу матеріалу — чіткість, строгість, лаконічність.

Ефективність самостійної роботи збільшується, якщо вона є однією зі складових навчального процесу і проводиться планомірно та систематично, якщо на кожному уроці для неї відводиться певний час. Тільки за таких умов формуються стійкі вміння та навички учнів щодо виконання різних видів самостійної роботи.

Неодмінною формою умови засвоєння нових теоретичних відомостей і оволодіння новими прийомами розв'язування задач є виконання учнями тренувальних вправ. Існують дві форми організації такої роботи фронтальна форма і самостійна робота учнів.

Фронтальна форма – це традиційна форма: один з учнів виконує завдання на дошці, інші виконують те ж завдання в зошитах. Однак учитель повинен чітко планувати роботу, здійснювати оперативний контроль за її ходом, якістю засвоєння знань, формуванням умінь і навичок учнів. Якщо учень, що працює біля дошки відчуває труднощі, йому приходять на допомогу інші школярі, пропонуючи свої варіанти. Обговорюються різні підходи, обирається найбільш доцільний.

Математика, як жодний інший предмет, дозволяє формувати таку необхідну для самостійних робіт навичку, як здійснення самоконтролю за виконуваною роботою.

На практиці, однак, не приділяють достатньої уваги формуванню цієї важливої навички. Навіть у старших класах багато учнів, не можуть проконтролювати свою роботу, потребу в перевірці вони відчувають звичайно при невідповідності одержаних результатів з наведеними в підручнику відповідями, а це значить – необхідна спеціальна робота вчителя, щоб виробити в учнів звичку й вміння самоперевірки виконуваної роботи.

Система роботи вчителя в цьому напрямі може полягати в створенні таких ситуацій,які провокують учнів на неправильну відповідь і примушують їх критично думати.

Найбільш природна така ситуація, коли учні шукають помилки у відповідях, письмових роботах своїх товаришів. Це примушує їх більш старанно придумувати ще раз не тільки результати, але й хід розв'язування, що особливо важливо для набуття навичок самоперевірки.

Навички самоконтролю важливо формувати на всіх етапах навчання. Наприклад, доцільно дати учням можливість самим дати потрібне означення. Роль учителя в цьому випадку полягає в умілому наведенні контрприкладу для виявлення помилок у відповідях учнів.

Для виховання самокритичності ряд учителів виховують не тільки правильне критичне ставлення до результатів пізнавальної діяльності, але й формують в учнів критерії, що дозволяють їм знаходити помилки. До таких критеріїв оцінку та самооцінку в процесі роз'язування задач та інші види діяльності.

Продуктивність самостійної роботи залежить у значній мірі від загальних умінь пізнавальної діяльності, тему учнів потрібно орієнтувати на розвиток умінь узагальнювати, класифікувати, систематизувати, будувати різні схеми виучуваного матеріалу. При цьому доцільно підкреслювати, що побудова таблиць, схем, графіків у ході вивчення матеріалу дає можливість збільшити об’єм запам’ятовування інформації, що оволодіння цими вміннями дозволяє, в майбутньому легше орієнтуватись у подібній інформації, легше її розуміти й засвоювати.

Глибина розуміння в значній мірі залежить від того, наскільки яскраво й образно наданий матеріал учителем, наскільки він зумів викликати інтерес в учнів. Саме в цьому проявляється майстерність учителя.

Очевидно, що аналіз самостійних робіт повинен носити навчаючий характер з тим, щоб учні змогли до кінця зрозуміти питання, в якому зробили помилки. Аналіз корисно розпочинати зі загальних зауважень: як у цілому виконана робота, відзначаються задачі, з якими клас справився добре, і задачі, в яких зроблені найбільш типові помилки. Закінчується аналіз відповідями на індивідуальні питання учнів.

Організація, самостійної роботи на уроці вимагає від учителя не меншої підготовки, а навіть більшої, ніж тоді, коли навчальний матеріал викладає він сам. Плануючи проведення самостійної роботи, досвідчені вчителі визначають ті вміння й навички самостійної навчальної праці, на які доцільно звернути увагу учнів при виконанні саме цієї роботи: вид роботи з книжкою, характер вправ (виконання завдань репродуктивної або продуктивної орієнтації, завдань на повторення), методику усунення можливих утруднень в учнів у ході виконання завдань, спосіб швидкої перевірки одержаних ре¬зультатів, аналізу допущених помилок.

Значну частину самостійної роботи учнів складає робота дома, в тому числі підготовка до семінарських занять, позакласних заходів.

Однак при перевірці виконання домашніх завдань учитель бачить тільки кінцевий результат роботи, як ішло виконання роботи, яких затрат часу воно вимагає, в які моменти учень відчував труднощі – такого роду інформації вчитель не має. У цьому смислі певні переваги має самостійна робота на уро¬ках, коли вчитель, спостерігаючи за учнями, може зафіксувати швидкість виконання завдання, виявити ті елементи завдання, які виявились найскладнішими для учнів, своєчасно відповісти на їх питання, зразу після завдання.

Висновки

Щоб вивчити який-небудь математичний матеріал, необхідно розв’язати ряд задач, спрямованих на осмислення виучуваного. У розв'язанні задач за зразком вправляються звичайно на етапі осмислення матеріалу і, як правило, зразу після пояснення вчителя. При виконанні цих завдань учні користуються підручниками, таблицями, записами в зошитах, допомогою вчителя, інших учнів. На етапі застосування одержаних знань дедуктивність, алгоритмічність математики дозволяють активно формувати такі навички, як прогнозування своєї роботи, оцінка її результатів.

Стимулювати учнів на висунення різних гіпотез можуть задачі з формулюванням: "Чи правильно, що...?, "Чи може ...?", "Чи існує...?", завдання типу "Складіть план розв'язування задачі", " Як розв'язати задачу в загальному вигляді ?" тощо.

Виявляються ефективними такі прийоми, як розв'язування однієї задачі різними способами, перенесення знань і навичок у таку ситуацію, знаходження раціонального методу розв'язування задачі або виконання практичних робіт, наведення власних прикладів, що ілюструють те чи інше теоретичне положення.

Самостійна робота в навчанні математики не самоціль. Вона необхідна для оволодіння знаннями, а також для здійснення контролю з боку вчителя за їх засвоєнням. Самостійні роботи є також необхідною умовою розвитку мислення учнів, виховання їх пізнавальної активності прищеплення навичок навчальної праці.

Список використаної літератури

1. Бевз Г. П. Математика : підручник для 6 класу / Бевз Г. П. та ін. – К. : Генеза, 2006. – 304 с.

2. Болотина Л. Р. Развитие мышления учащихся // Начальная школа - 1994 - №11

3. Зак А.З. Развитие умственных способностей младших школьников. М.: Просвещение, Владос, 1994.

4. Ізюмченко Л. Організація навчальної діяльності школярів під час розв’язування логічних задач / Л. Ізюмченко, Л. Лутченко // Математика в школі. – 2003. – № 6. – С. 29-31.

5. Истомина Н.Б. Методика обучения математики в начальной школе. – М.: Академия, 1999. – С. 191

6. Козлова Е.Г. О возможностях формирования у младших школьников способности к работе с алгоритмизованными обучающими средствами.- В сб.: «Информатика 2003». Материалы конференции. Мурманск, 2003

7. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. – М.,1988.

Липина И. Развитие логического мышления на уроках математики / И. Липина // Начальная школа. – 1999. – № 8. – С. 37-39.

8. Лось В. М. Математика: навчаємо міркувати. Розв’язування нестандартних задач : навчальний посібник / В. М. Лось, В. П. Тихієнко. – К. : Кондор, 2005. – 312с.

9. Липина И. Развитие логического мышления на уроках математики // Начальная школа. – 1999. - № 8. С. 37-39.

10. Мерзляк А. Г. Математика : підручник для 5 класу / Мерзляк А. Г. та ін. – X. : Гімназія, 2005. – 288 с.

11. Тихоненко А.В. Теоритические и методические основі изучения математики в начальной школе. – Ростов.: Феникс, 2008. – С. 258-261

12. Скляренко О. В. Математика. 5 кл. : Задачі для розвитку мислення / О. В. Скляренко. – Харків : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – 93 с.

10. Фридман Л. М. Логико-психологический анализ школьных учебных задач / Л. М. Фридман. – М. : Педагогика, 1977. – 208 с.