Фізика у професіях

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Назва статті

ФІЗИКА В ПРОФЕСІЯХ

Автор (посилання на сторінку користувача)

Савоненко Віталій Олексійович

Анотація статті

У статті проаналізовано сутність професійної орієнтації особистості, основні чинники цього процесу, цілеспрямована й системно утворююча роль уроку фізики в цьому процесі. Доводиться необхідність модернізації уроку фізики та спрямування діяльності учнів у напрямку їх професійної орієнтації. Також, описано підходи щодо формування і розвитку здібностей в учнів до професійного визначення.

Ключові слова

Навчальний процес, розв’язування задач, професійна орієнтація, професійне самовизначення.

Постановка проблеми

Період шкільної життєдіяльності людини сприяє розвитку інтелектуальних здібностей і задатків, формуванню творчого потенціалу особистості. Але змістовна діяльність учня на уроках фізики повинна бути наповнена профорієнтаційним змістом. Адже випускник школи – це, перш за все, особистість, здатна до професійного самовизначення. Причому, свідомий вибір професійного життєвого шляху учень здійснює, вибираючи з тих професій, з якими вона знайома і які їй особисто видаються привабливими. Саме тому проблема професійної орієнтації учнівської молоді ніколи не втрачає своєї актуальності при вивченні фізики, так як знання цього навчального предмету потребує досить значний спектр професій і спеціальностей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблему профорієнтації - підготовки молоді до свідомого вибору професійного життєвого шляху вивчались вітчизняними і зарубіжними вченими в багатьох аспектах, оскільки проблема профорієнтації є багатоплановою як за значенням, так і змістом. Що торкається, власне, профорієнтації у змісті вивчення фізики в середній школі і, зокрема, розв’язування задач, то багато дослідників пропонували розв’язання проблеми шляхом реалізації виховної функції задач політехнічного змісту конкретно-тематичного спрямування, а саме: патріотичного (О.Цедринський); краєзнавчого, на матеріалі місцевого виробництва (Г.Антонишина, Є.Харченко, П.Цатурян); екологічного (В.Мукушев, Е.Лебедєва); економічного (В.Делекович, А.Павленко, В.Севастьянов, О.Сергеєв); військового (О.Блосов, Р.Мінькова, О.Сергеєв, Ю.Стеценко, І.Хінєв); історичного (В.Ільченко, Є.Коршак, М.Кохан, В.Нижник, З.Сичевська, Р.Слободюк, Л.Хуторська); конструкторсько-технічного (В.Бондарь, І.Нізамов, А.Павленко, О.Сергеєв, О.Д.Цедринський); сільськогосподарського (М.Грінченко, Ф.Кочуров, Н.П’ятківська, В.Свічар); будівельного (Є.Лебедєва); медико-біологічного (Є.Безденежних, І.Брікман, І.Сотник); виробничо-політехнічного (О.Дубинчук, В.Сагарда, Н.Сопяк, Б.Ступарик, Д.Тхоржевський та ін.).

Мета статті

Мета статті полягає у висвітленні основних аспектів щодо формування складових професійного самовизначення учнів при вивченні фізики.

Виклад основного матеріалу

Всю життєдіяльність людини, в тому числі, і професійну, можна розглядати як неперервний процес постановки (формулювання), складання і розв’язування відповідних професійних задач. Тому одним з підходів у підготовці молоді до вибору сфери майбутньої професійної діяльності під час вивчення фізики, котра як наука є основою матеріального виробництва, може виступати проблемно-задачний, суть якого полягає у використанні фізичних задач з метою профорієнтації учнів. Питання профорієнтації учнів у змісті вивчення фізики в середній школі розгядали багато дослідників, які пропонували розв’язання проблеми шляхом реалізації виховної функції задач політехнічного змісту конкретно-тематичного спрямування, а саме: патріотичного (О.Цедринський); краєзнавчого, на матеріалі місцевого виробництва (Г.Антонишина, Є.Харченко, П.Цатурян); екологічного (В.Мукушев, Е.Лебедєва); економічного (В.Делекович, А.Павленко, В.Севастьянов, О.Сергеєв); військового (О.Блосов, Р.Мінькова, О.Сергеєв, Ю.Стеценко, І.Хінєв); історичного (В.Ільченко, Є.Коршак, М.Кохан, В.Нижник, З.Сичевська, Р.Слободюк, Л.Хуторська); конструкторсько-технічного (В.Бондарь, І.Нізамов, А.Павленко, О.Сергеєв, О.Д.Цедринський); сільськогосподарського (М.Грінченко, Ф.Кочуров, Н.П’ятківська, В.Свічар); будівельного (Є.Лебедєва); медико-біологічного (Є.Безденежних, І.Брікман, І.Сотник); виробничо-політехнічного (О.Дубинчук, В.Сагарда, Н.Сопяк, Б.Ступарик, Д.Тхоржевський та ін.).До провідних ідей науковців належать проведення навчальних екскурсій на підприємства, залучення учнів до науково-дослідницької діяльності, вивчення історичних аспектів розвитку фізики тощо. Проведені ними дослідження пов’язані з реалізацією основних напрямів національної програми “Освіта” (“Україна XXI ст.”). Безумовно, профорієнтація учнів під час розв’язування фізико-технічних задач сприяє формуванню професійного самовизначення, якщо процес розв’язування задач здійснюється: - з урахуванням психолого-педагогічних основ формування складових професійного самовизначення (спрямованості, освіченості, самосвідомості, намірів); - із визначенням у процесі розв’язування задач змісту (предмет, засоби, умови, результат праці), мотиваційно-регуляційних факторів професійної діяльності; - з використанням профорієнтаційного аналізу при дослідженні умов задач на предмет їх інформаційної насиченості профорієнтаційним змістом [1, с.75]. Але, зазначена нами проблема є досить багатогранною і вивчення її передбачає глибоке розуміння педагогічної проблеми. У вирішенні проблем профорієнтації наукоці виділяють кілька підходів: діагностичний (або тестологічний), психоаналітичний (або “глибинний”), гуманістичний, прагматичний, діяльнісний (виховний і діагностичний напрямки), активізуючий, особистісно зорієнтований і когнітивний (або пізнавальний). У рамках кожного з них розроблялись методи і форми профорієнтації, розвивались її змістовні компоненти: профінформація, профконсультація, профадаптація, профвідбір. Тобто вчитель має працювати системно. Опачко М.В. дає вичерпне визначення професійного самовизначення. На її думку: "Професійне самовизначення – це інтегральна, динамічна складова розвитку особистості, стуктура якої влючає: професійну спрямованість (інтереси, мотиви, здібності), професійну освіченість (система знань про зміст, умови професійної діяльності, вимоги професії до людини), професійну самосвідомість (уміння зіставляти особисті якості з вимогами професії до людини, володіння навичками самопізнання, досвідом самореалізації у творчій діяльності), професійні наміри (володіння стратегією і тактикою реалізації вибору)."[3, с.29]. Таким чином, використання навчальних фізичних задач для профорієнтації учнів спрямоване на вирішення конкретної проблеми зазначеної галузі і базується на: - властивостях фізичної задачі відображати реальні процеси, ситуації, що характерні для багатьох областей професійної діяльності; - інтересах, уподобаннях і здібностях розв’язувача, задоволенні його пізнавальних потреб про змістовну професійну діяльність; - особливостях багатьох професій, що полягають у використанні (застосуванні) фізичних закономірностей, врахуванні фізичних явищ та фізичних процесів тощо.[2, с.66]. Як зазначає Опачко М. "Фізико-технічні задачі – це задачі, в яких конкретизовано ці зв’язки у відношеннях: людина-техніка (деталі, механізми, пристрої машини); людина-природа (технічні засоби вирішення проблем моніторингу навколишнього середовища); людина-знакова ситема (інформаційні технології, технічні засоби управління та контролю над виробничими процесами); людина-художній образ (архітектура, технічні конструкції, моделі, дизайн); людина-людина (використання та експлуатація технічних засобів у медицині, побуті, навчальній діяльності) тощо." Суть методики формування професійного самовизначення у процесі розв’язування задач полягає в ознайомленні учнів із елементами і структурою різних видів професійної діяльності. Якщо у традиційній методиці розв’зування задач після того, як умову задачі прочитано, з’ясовано її фізичний зміст, виконують перетворення над аналітичними виразами відповідного фізичного закону або функціональної залежності між фізичними величинами, знаходять невідоме, в окремих випадках проводять дослідження результату, внаслідок чого набувається досвід практичного застосування теоретичних знань, то при здійсненні професіографічного дослідження задачі набувається досвід застосування прикладних знань.

Висновки

Метою профорієнтації учнів є формування професійного самовизначення, структура якого включає: професійну спрямованість, професійну освіченість, професійну самосвідомість, професійні наміри. На уроках фізики, у процесі розв’язування задач, відбувається засвоєння системи знань про види професій, змісту професій, мотивів професійної діяльності: учні дізнаються про шляхи освоєння професії, у них формується уявлення про психофізіологічні особливості професій, відбувається набування умінь на основі самоаналізу співставляти особисті якості з вимогами професії до людини. Важливого значення набуває отриманий на уроках фізики досвід емоційно-ціннісного ставлення до людської праці та навичок самореалізації у творчій діяльності.

Список використаної літератури

1. Опачко М.В. Підготовка вчителя до профорієнтаційної роботи в школі //Освіта на Луганщині. – 2000. – № 1(12). – С.75-77

2. Сагарда В.В. Про підготовленість старшокласників до вибору професії //Наук.Вісник УжНУ: Серія “Педагогіка. Соціальна робота”. – 2000. – №3. – С.63-68

3. Опачко М. Профорієнтація при розв’язуванні фізичних задач //Фізика та астрономія в школі. – 2001. – №4. – С.28-31