Яременко Людмила Олексіївна

Матеріал з Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Зміст

Прізвище, ім’я, по батькові (посилання на сторінку користувача)

Яременко Людмила Олексіївна

Тема

Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики.

Актуальність

  • Важливою проблемою сьогодні залишається питання урізноманітнення навчального процесу, активізації пізнавальної діяльності учнів, розширення сфери їх інтересів. Сучасним учням доступні найрізноманітніші джерела інформації, але часто саме наявність готової інформації сприяє розвитку пасивності. Зникає прагнення до пошуку, пізнання, творчості, тобто діяльності. Зрозуміло, що персональний вектор розвитку кожного учня не завжди збігається з напрямком руху у велику науку: не всім бути Ейнштейнами. Але із задоволенням і користю вчитися здатні всі. Для цього процес навчання має бути сконструйований з максимальним наближенням до запитів і можливостей дитини.
  • Навчальний матеріал може здаватися учням «сухим» і нецікавим, тому завдання викладача - зацікавити їх. Це можна зробити за допомогою інформаційних технологій, науково-популярних фільмів, Інтернету, а також за допомогою дидактичних ігор. За Ф. Діствергом, будь-який метод поганий, якщо привчає учня до пасивності, і гарний, якщо пробуджує в ньому самодіяльність.

Теоретична база (теоретичні ідеї та положення)

В процесі роботи я не тільки пояснюю навчальний матеріал, а й організовую пізнавальну діяльність учнів. Починаю виклад матеріалу з повідомлення теми. Перш за все проводжу обґрунтовану мотивацію навчального матеріалу, доводжу до відома учнів необхідність вивчення теми та логіку вивчення кожного її питання. Важливо викликати інтерес до теми Під методами активізації навчально-пізнавальної діяльності маю на увазі сукупність прийомів іспособів психолого-педагогічного впливу на учнів, що (порівняно з традиційними методами навчання) першою чергою спрямовані на розвиток у них творчого самостійного мислення, активізацію пізнавальної діяльності, формування творчих навичок та вмінь нестандартного розв'язання певних професійних проблем і вдосконалення навичок професійного спілкування.

  • Проблема активізації пізнавальної діяльності учнів була, є і буде актуальною завжди. Від її розв’язання залежить ефективність навчальної діяльності, розвиток інтересу до навчання. У педагогічних дослідженнях найчастіше активізацію пізнавальної діяльності розглядають як таку організацію сприйняття навчального матеріалу учнями, при якій засвоєння знань відбувається шляхом розкриття взаємозв'язків між явищами, порівняння нової інформації з відомою, конкретизації, узагальнення, оцінки навчального матеріалу з різних точок зору. Також, відмічається, що активізація – це діяльність, яка спрямована на стимулювання процесу усвідомлення учнями їхніх загальних інтересів і потреб як єдиної групи, визначення необхідних засобів та активних дій для досягнення усвідомлених цілей.

Новизна, провідна ідея

Використання ІКТ у процесі вівчення математики.

Система педагогічних ідей, технології діяльності вчителя, модель

Досліджуючи проблему активізації, Т.Г. Щукіна основну увагу приділяє спільній діяльності викладача та учнів, спонуканню учнів до її енергійного, цілеспрямованого здійснення, подоланню інерції та пасивних стереотипних форм викладання та навчання.

Дуже часто відбувається ототожнення понять “активізація навчання” та “активізація пізнавальної діяльності”. Більш чіткіше означення активізації пізнавальної діяльності учнів знаходимо у Т.Г.Шамової, яка вважає, що активізацію навчально-пізнавальної діяльності слід розуміти не як підвищення інтенсивності її протікання, а як мобілізацію інтелектуальних, емоційно-вольових та фізичних сил учня, що здійснюється викладачем за допомогою певних засобів і спрямовується на досягнення конкретних цілей навчання та виховання. Активність учнів виражається через запитання, прагнення мислити, пізнавальну самостійність в процесахсприйняття, відтворення, розуміння, творчого застосування. Ознаками сформованості активності особистості виступають: ініціативність, характеристика діяльності, енергійність, інтенсивність, ставлення до діяльності, добросовісність, інтерес, самостійність, усвідомлення дій, воля, наполегливість в досягненні мети та творчість. Тому можна виділити певні рівні активності учня в навчальній діяльності:

  • Низький – вчитель повідомляє знання, ставить запитання, дає відповіді, показує як розв’язується завдання, а учень слухає, записує, пригадує повідомлене.
  • Середній – завдання розв’язуються спільними зусиллями викладача та учнів; учні залучаються у частковий пошук.
  • Високий – самі учні здійснюють активний пошук відповіді, знаходять власні способи розв’язання.

Прояв активності в процесі навчання пов’язаний з новими пізнаннями світу. Тому в багатьох педагогічних джерелах відмічається важливість саме пізнавальної активності, яка виникає завдяки продуктивній активності. Отже, пізнавальна активність учнів є показником якості їх навчально-пізнавальної діяльності, спрямованої до ефективного оволодіння знаннями та способами діяльності. Враховуючи ці ознаки, науковцями виділялись різні рівні пізнавальної активності учнів: *Репродуктивно-повторювальна активність.

  • Пошуково-виконавча ативність.
  • Творча активність.Головна мета активізації – формування активності учнів, підвищення якості навчально-виховного процесу.

У педагогічної практиці використовують різні шляху активізації пізнавальної діяльності, основні у тому числі – різноманітні форми, методів, засобів, вибір таких їх поєднань, які у що виникли ситуаціях стимулюють активність і самостійність учнів. Найбільшийактивизирующий ефект під час занять дають ситуації, у яких учні самі повинні:

  • відстоювати свою думку;
  • брати участь у дискусіях і обговореннях;
  • ставити питання своїм товаришам і викладачам;
  • рецензувати відповіді товаришів;
  • оцінювати відповіді й письмові роботи товаришів;
  • займатися навчанням відстаючих;
  • пояснювати слабшим учням незрозумілі місця;
  • самостійно вибирати посильну завдання;
  • знаходити кілька варіантів можливого рішення пізнавальної завдання (проблеми);
  • створювати ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій;
  • вирішувати пізнавальні завдання шляхом комплексного застосування відомих їм способів вирішення.

Класифікація методів активізації навчально-пізнавальної діяльності Імітаційні методи Неімітаційні методи Ігрові Неігрові Бесіда, сокрастична бесіда «Асоціативний кущ» Метод інсценування Метод аналізу конкретної ситуації Прес-конференція «Мікрофон» Ділові ігри «Мозкова атака» Дискусія «Мозаїка» Метод круглого столу Урок із заздалегідь запланованими помилками Робота в парах Моделювання виробничої ситуації Інтелектуальна розминка Робота в групах За ступенем активності учнів чи характером їхньої навчально-пізнавальної діяльності можна виокремити імітаційні та неімітаційні методи. Імітаційні методи активізації навчально-пізнавальної діяльності розподіляються на ігрові та неігрові. Вони заповнюють ту прогалину в навчальному процесі, яку не можуть компенсувати інші методи (наприклад словесні методи, практичні заняття тощо), але не замінюють їх. Вони суттєво допомагають закріпленню й поглибленню знань, отриманих під час бесід, лекцій, розповідей, семінарів, практичних занять, удосконаленню практичних навичок та вмінь, їх застосуванню, творчому використанню у вирішенні професійних проблем, створенню умов для активного обміну досвідом. Основна функція цих занять полягає в навчанні шляхом дій. Основними різновидами ігрових методів активізації навчально-пізнавальної діяльності є метод інсценування і ділові ігри, в тому числі і моделювання виробничих ситуацій.

Ділову гру проводжу так: її учасникам рекомендую взяти участь у розв'язанні виробничої ситуації, що склалася, і на основі інформації, яка є на даний час, прийняти обгрунтоване оптимальне рішення. Прийняте рішення піддаю всебічному аналізу з метою виявлення його обгрунтованості, відповідності ситуації, нарешті, його оптимальності. Ухвалене рішення і його аналіз надають можливість оцінити конкретні дії учасників цієї гри, проаналізувати хід їхніх міркувань і опрацювати певний алгоритм дій у стандартних ситуаціях, а також сприяють формулюванню певних правил ефективної діяльності в екстремальних умовах, розвиткові евристичного мислення під час вирішення складних завдань, кращому розумінню логіки дій інших людей і на основі цього спонукають діяти більш цілеспрямовано і рішуче. Розглянемо імітаційні неігрові методи навчання, основними різновидами яких є аналіз конкретної ситуації, мозкова атака, круглий стіл тощо.

':Аналіз конкретної ситуації'. Аналіз конкретної ситуації, в основі якої лежить певна проблема, відрізняється від традиційних методів навчання тим, що практичних навичок учні набувають за допомогою реальних прикладів із життя, а також із певної професійної діяльності. Залежно від дидактичної мети можна проводжу заняття, застосовуючи такі різновиди методу аналізу конкретної ситуації:

  • розв'язання ситуаційних задач – метод аналізу;
  • розбір інцидентів (явищ) – метод інцидентів;
  • розбір конфліктів – метод конфліктів;
  • метод «лабіринту дій»;
  • метод послідовних ситуацій.

Метод «мозкової атаки» грунтується на груповому формуванні ідеї розв'язання певної задачі.

Метод круглого столу використовую, як правило, з метою обговорення складних теоретичних проблем і обміну досвідом. Неімітаційні методи активізації навчально-пізнавальної діяльності Нарівні з імітаційними активними методами навчання в дидактичному процесі застосовую й неімітаційні,

• Урок-бесіда – «діалог з аудиторією» – найбільш поширена й порівняно проста форма активного залучення учнів до навчального процесу. Участь учнів у бесіді забезпечую різними прийомами, такими як: запитання до аудиторії (спантеличення). Вони носять інформаційний характер, тобто спрямовані не на контроль, а на з'ясування думок і рівнів поінформованості учнів з проблеми, що вивчається, актуалізації знань, необхідних для її розуміння, та визначення ступеня готовності до сприйняття матеріалу лекції. Коли рівень підготовленості слухачів досить високий, можна ставити проблемні запитання, які, вказуючи на сутність навчальної проблеми, спонукають до обмірковування проблемної ситуації. Учні, замислюючись над змістом ситуації, виявляють інтерес до теми лекції, позитивно ставляться до проблем, які підлягають вивченню, намагаються самостійно або разом з педагогом розв'язати проблемну ситуацію. Таким чином, відбувається всебічний і глибокий аналіз проблеми. Здебільшого зовнішні діалоги переходять в урок-дискусію, яка передбачає активний обмін думками в інтервалах між логічними розділами уроку. Це значно пожвавлює навчальний процес, активізує пізнавальну діяльність учнів, дає можливість педагогу керувати колективною думкою групи.

До уроку-прес-конференції залучаються заздалегідь ознайомлені з проблемою учні: тоді вони готують запитання, які групуються за проблемами, і для відповіді на них запрошуються кращі учні. Учні готують питання протягом 2-3 хвилин після чого, протягом 3-5 хвилин, викладач групує запитання за змістом і починає викладати тему. При цьому він відповідає не на кожне запитання, а на групи однорідних запитань. Як свідчить практика, учнів більше цікавлять розв’язання виробничих ситуацій, прийняття правильних рішень. Тому викладач повинен бути готовий до такого роду запитань і розповісти про питання, які менше цікавлять учнів, так, ніби він сам усе бачив і свідчить як очевидець. Це стимулює увагу учнів, їх фантазію, творче мислення. Викладач може оцінити кращі запитання та підсумкове узагальнення вивченого матеріалу. Лекція із заздалегідь запланованими помилками передбачає закладання в її зміст певної кількості помилок змістового, методичного і поведінкового характеру. Опис таких помилок педагог пред'являє учням наприкінці лекції. Для цього підбираються найбільш характерні помилки, яких припускаються як педагоги, так і учні. Завдання учнів полягає у тому, щоб виявити під час лекції ці помилки, занотувати їх та оголосити в кінці заняття. На аналіз помилок відводиться 10-15 хвилин. Вони аналізуються спочатку слухачами, а потім спільно з педагогом. Досвід свідчить, що учні в основному віднаходять навмисні помилки (їх також звіряють із заздалегідь підготовленим описом), а інколи такі помилки можуть мати місце у підручниках.

Інтелектуальна розминка. Цей прийом вікористовую з метою привести учнів в активний «стартовий» стан за допомогою актуалізації їхніх знань, обміну думками, опрацювання загальної позиції та формування мотивації до навчально-пізнавальної діяльності.

Сократична бесіда. Цей метод спрямований на формування навичок та вмінь творчого мислення, дає змогу виявити певні прогалини в знаннях учнів, підвищує інтерес до історії, сприяє активному набуттю знань, формує навички творчого мислення і самостійної роботи, розвиває критичне мислення та вміння аргументовано відстоювати власну думку, вчить полемізувати.

Серед інтерактивних методів навчання віддаю перевагу методу побудови «асоціативного куща. Робота в парахРоботу в парах можна використовую для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. .

Робота в групахРобота в групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження різних поглядів).

В своїй роботі використовую методи та форми роботи для реалізації цих цілей:
  • Груповий метод під час розв’язування задач. Робота в парах.
  • Різні форми роботи з книгою.
  • Застосування різних видів заохочень.
  • Самостійні роботи із застосуванням аналогій, порівнянь, карток-інструкцій і консультацій.
  • Використання на уроках елементів історизму, зацікавленості (уроки-казки, уроки-подорожі, уроки-кросворди і т.д.)
  • Використання проблемних ситуацій.
  • Виклад матеріалу блоками.
  • Наочність, доступність, оригінальність розв’язань різними способами, самостійність в одержанні знань, вибір методу розв’язування задачі, зв’язок науки з практикою, анкетування, тестування.
  • Спостереження за мовою, рецензування за схемою.

Важливий підхід в активізації діяльності учнів криється в естетичному, живому оформленні уроку. Це може бути застосування поетичного слова на уроці, побудова уроку у вигляді подорожі, казки (особливо для молодших школярів). Традиційні уроки повторення також можуть стати засобом активізації творчої діяльності учнів. Це можуть бути уроки-семінари, уроки-бенефіси, уроки-звіти, уроки-консиліуми, уроки однієї теореми, уроки-конференції і т.д.

Робота з підручником. Широкі можливості активізації учнівської діяльності на різних етапах і рівнях дає робота з підручником.

Використовую так івиди роботи з підручником:

  • Складання плану прочитаного.
  • Конспектування прочитаного.
  • Зіставлення змісту тексту з поясненням вчителя.
  • Порівняння і узагальнення матеріалів кількох параграфів.
  • Пошук відповіді на поставлені запитання.
  • Виділення в тексті основних структурних елементів знань.
  • Систематизація викладених фактів, класифікація понять.
  • Самостійне вивчення невеликого розділу тексту.
  • Робота з малюнками, таблицями, схемами.
  • Виконання за описом у підручнику спостережень і дослідів (практичні,
Усні вправи
  • Умова вправи сприймається на слух, і після її виконання учні, нічого не записуючи, повідомляють результат.
  • Учні читають умову вправи (з підручника або дошки), а розв'язують задачу усно.
  • Учні, розглянувши рисунок і коротку умову задачі з геометрії, усно знаходять усі необхідні співвідношення між елементами зображеної фігури й надають відповідь.
  • За умовою задачі учні складають відповідний схематичний рисунок геометричної фігури або графіка функції, або стислу умову текстової задачі, а розв'язання виконують без записів.

Учням із початковим рівнем навчальних досягнень можна запропонувати повторити розв'язання завдань, що попередньо були розглянуті в класі. Такий диференційований підхід сприяє мобілізації уваги й спонукає до активної участі в роботі не тільки сильних, але й слабких, неуважних учнів. За допомогою усних вправ з геометрії на готових кресленнях можна розв'язати дидактичні задачі на:

  • формування навичок застосовувати відповідні теореми до розв'язування задач;
  • засвоєння теоретичних знань із поточного матеріалу;
  • організація навчальної самостійної роботи учнів у процесі розв'язування задач;
  • розвиток мовлення учнів.

Вправи па актуалізацію знань з теми «Округлення десяткових дробів»

  • Вправи па актуалізацію знань

1.Які з наведених величин можуть бути точними, а які наближеними? а)' У шкільній бібліотеці 5000 книг; б) у класі 32 учні; в) відстань від Запоріжжя до Бердянська 200 км; г) довжина спортзали 20 м; д) у коробці 12 олівців. 2. Між якими сусідніми натуральними числами стоїть кожен із дробів: 5,97; 1,03; 132,2; 8,75? Округліть: а) до десятків: 23; 15; 841; 1078; б) до сотень: 647; 8739; 15981; 986. Вправи на сприйняття й осмислення нового матеріалу 1. Прочитайте запис і назвіть, до якого розряду ок­руглені числа: а) 9,56927 = 9,5693; б) 0,378102=0,4; в) 12,3631 = 12,36; г) 10,1287 = 10,129; . д) 18,327 = 18; є) 7,021 =7,0. 2. Округліть: а) до десятих: 17,25; 0,118; 35,579; б) до десятків:-11,2; 27,96; 340,8; в) до сотих: 3,028; 317,834; 112,5018; г) до сотень: 162,3; 701,79; 5337,325.

  • Вправи на застосування набутих знань

1. Яку цифру можна підставити замість зірочки, щоб була правильною наближена рівність? а) 318,* = 318,6; 736,92* = 736,92; б) 23,1* =23,1; 736,* = 736; в) 115,1* = 115,2; 1*,2 = 20. 2.Число спочатку округлили до десятків, потім до сотень, потім до тисяч. Чи завжди одержимо той самий результат, якщо округлимо зпособи швидкого додавання та віднімання натуральних чисел адане число відразу до тисяч ?.

  • Усна контрольна робота. Дії зі степенями з натуральним показником.

Мета наведеної усної контрольної роботи — сформувати навички виконання дій зі степенями. Так, виконання першого завдання передбачає застосування властивості ділення степенів з однаковими основами. Спрощення наступних трьох виразів також передбачає застосування цієї властивості, але у змінених ситуаціях. Тому повторення правила ділення степенів під час виконання першого завдання виключає можливість подальшого бездумного застосування алгоритму дії ділення степенів. Розглянемо найпоширеніші математичні ігри.

Гра „Мовчанка”. Для гри беруть будь –яку геометричну фігуру, у центрі якої і по контуру записують числа. Біля числа, розміщеного в центрі, ставлять знак однієї з арифметичних дій. Сталим є число, записане в центрі. Гру проводять так: учитель показує указкою на одне з чисел, записаних по контуру, а діти виконують зазначену дію цього числа з числом, записаним у центрі. Викликаний учень записує результат. Решта учнів підняттям руку сигналізує про допущену помилку. Всю роботу виконують мовчки. Гру можна змінити: учитель показує на число, а діти мовчки показують результат на розрізних цифрах. Великий інтерес викликають у дітей красиво оформлені „мовчанки”, наприклад, „Хто найкращій капітан чи космонавт?”.

Колові приклади. Це колові приклади 32 : 4 36 – 9 24 : 8 3 х 12 8 + 16 27 + 5 Їх складають так: перший приклад беруть довільно ( 32 : 4), результат цього прикладу повинен бути першим компонентом наступного прикладу (8+16), результат цього прикладу буде першим компонентом наступного прикладу (24:8) і т.д., результат останнього прикладу буде першим компонентом першого. Потім ці приклади записують у довільному порядку. Гру проводять так: приклади записують на дошці або на плакаті; учні розв’язують перший приклад; викликаний учень називає не результат, а той приклад, який починається з числа, що дорівнює результату (8+16); діти розв’язують цей приклад і називають наступний, що починається з результату останнього прикладу: 24: 8 і т. д., поки не дістануть першого прикладу. Відгадування задуманих прикладів. На дошці пишуть приклади. Вчитель називає відповідь одного з них ( не першого), а учні повинні знайти задуманий учителем приклад за його відповіддю. У цьому разі учні розв’язують усі або майже всі приклади, щоб знайти потрібний. Можна змінити гру: викликати одного з учня і повернути його обличчям до класу, а всім учням запропонувати розв’язати в думці („задумати”) який–небудь приклад і назвати лише його відповідь; викликаний учень повинен назвати задуманий приклад. Роботу викликаного учня, якщо він розв’язав кілька прикладів, можна оцінити.

Гра „Лото”. Цю гру можна використати для закріплення знань табличного множення, а також табличного додавання. Складають картки самі учні під час вивчення і запам’ятовування таблиць множення. До них включають такі табличні результати, які входять до різних таблиць (16,18, 24, 36), і їх часто учні плутають (54, 56), а також такі, що порівняно важко запам’ятовуються ( 27,28,42, 63, 64, 72, 81). Після вивчення таблиці множення 4 з усної лічби діти записують у зошитах відповіді прикладів: 2 х 8, 9 х 2, 4 Х6, 3 х (, 4 Х 9, 4 х 8, 4 х7.Відповіді вчитель перевіряє і записує на дошці, а діти – на раніше приготовлених картках ( 9смХ15см) в різному порядку. Після вивчення таблиці множення 6 додають числа 42, 54, після множення 7-49, 63,56, множення 8-64,72, множення 9-81.

Є й інші ігри: „Кращий обліковець”, „Сходинка”, „Лабіринт”, „Математична естафета”, відгадування чисел, задуманих дітьми, тощо. Усі вони сприяють розвитку навичок усних обчислень. Вибираючи гру, вчитель повинен керуватися тим, що це не самоціль, А засіб активізації діяльності дітей. При цьому треба враховувати, що тільки та гра на уроці принесе користь, яка за короткий час дає можливість виконати найбільше число операцій і охопити всіх учнів. Треба систематично перевіряти вміння і навички усних обчислень у дітей. Під час усної лічби вчитель спостерігає за роботою окремих учнів і враховує її, виставляючи поурочний бал. Багато вчителів з метою обліку навичок обчислень успішно використовує математичні диктанти. Для цього добирають 8-10 завдань різних видів вправ з вивченого матеріалу. На уроці вчитель називає кожне завдання 1-2 рази, а всі учні в звичайних або спеціальних зошитах для усної лічби записують відповіді. Під час перевірки, які проводять на уроці або після уроків, з’ясовують помилки. Математичний диктант часто використовують для навчання і тренування в обчисленнях, але іноді він може бути контрольним, і тоді роботу кожного учня

Технологія контролю навчальних досягнень учнів за порядковим номером. В збірнику Цуренка С.П. «Дидактичні матеріали з математики» описано технологію нових підходів до контролю навчальних досягнень учнів з математики. До листа контролю входять питання усного тематичного заліку та домашня контрольна робота. Листи контролю учні отримують на першому уроці вивчення теми, а приносять в день проведення усного тематичного заліку. На цей час має бути виконана й домашня контрольна робота. На уроках учитель викладає матеріал за питаннями, які пропонуються учням на залік. Деякі питання учні вивчають та конспектують самостійно. Будь – який вид самостійної роботи, який учитель дає учням, має бути обов'язково перевіреним. Домашні контрольні роботи складені так, що кожен учень має свій варіант завдання, завдяки параметру N, який уведено в умову задач. Працюючи над листами контролю, учні практично готуються до написання тематичного оцінювання, навчаються раціонально організовувати самостійну роботу, добре розбиратися в кожній деталі матеріалу.

Використання групової роботи на різних уроках:

  • на уроках узагальнення та систематизації групи одержують завдання узагальнюючого характеру, що потрібує використання всього напрацьованого матеріалу, продумуються декілька варіантів розв'язування завдання, проводиться глибокий аналіз задачі;
  • на уроках формування умінь та навичок групам даються майже однакові завдання, які обговорюються та розв'язуються; парна робота проходить таким чином: „спеціалісти” готуються спочатку в групах, а потім у другій частині спареного уроку в парах, навчаючи один одного, учні залучаються до роботи в групах з урахуванням їхніх ролей: координатор, консультант, керівник; генератор ідей; захисник розв'язування проблеми тощо.
  • розвивати творчі компетентності учнів можна на уроках – лекціях (блочне навчання), на уроках - розв'язування ключових завдань (розпізнавання і розв'язування ключових завдань); на уроках – консультаціях (відповіді учителя на запитання учнів), залікових уроках (індивідуальна робота). Організація індивідуальної роботи: визначення ключових задач, тренування в розпізнаванні, розв'язуванні і складанні найрізноманітніших вправ на основі ключових, перехід до нестандартних; на уроках узагальнення та систематизації знань(форма змагання)
Гра „Естафета”. Клас ділиться на команди(можна по рядах). Від кожної команди виділяється один представник-арбітр. Він стежить за роботою учнів іншої команди. Викликаються перші учні кожної команди. Їм вручаються „естафетні палички” - картки із завданнями. Учень розв’язує вправу, передає естафету іншому і сідає на місце. Арбітр стежить за вірністю розв’язання вправ. У випадку помилки повертає учня для повторного розв’язання. Учні записують всі вправи своєї команди. Виграє команда, яка першою і з найменшою кількістю помилок виконала всі завдання. Підводиться підсумок гри і визначається команда—переможець.
Гра „Ромашка”. Учитель вивішує таблицю або відкриває раніше закриту частину дошки. Для кожного з чисел, записаних на пелюстках, додати число, записане в центральному крузі. Від кожного з чисел, записаних на пелюстках, відняти число, записане на листку. Учитель послідовно показує на пелюстку, учні обчислюють усно і піднімають руки. Вчитель викликає учня і оцінює відповідь.

Математичний волейбол. Клас ділиться на дві приблизно рівні по силі команди. Обирається суддя, який стежить за часом і, можливо, його помічник, який стежить за рахунком та записує рахунок на дошці. Починає перша команда. Подача – це запитання з теоретичного матеріалу або вправа на усне обчислення. Вона адресується конкретному гравцеві другої команди. Протягом встановленого часу цей гравець повинен або «перепасувати» запитання іншому гравцеві цієї команди, назвавши його прізвище («перетасовка» дозволяється лише один раз), або відбити, відповівши на запитання, після чого посилає аналогічне завдання гравцеві іншої команди. Якщо відповідь невірна або не своєчасна, то команді забито м’яч. Якщо запитання повторене чи не з теми, або невірно сформульоване, відбувається втрата подачі. Подача переходить до команди суперників. Гра продовжується до вказаної кількості голів або обумовлений час, після чого визначається команда-переможець, і оцінюються кращі гравці.

Гра «Десант». Учитель прикріплює на магнітній дошці фігурки десантників і робить потрібні записи. При відсутності магнітної дошки може бути використаний кодоскоп, переносна дошка чи закрита частина дошки, де заздалегідь зроблено відповідні малюнки і записи. Вчитель інформує. Що «десантники» одержали завдання – приземлитись в лісі. Кожен повинен приземлитися точно зазначеному місці ( двоє можуть мати одне місце призначення). Шлях руху зашифровано вправою. Здогадайтесь, куди повинен приземлитись кожен десантник і вкажіть йому шлях, провівши стрілку від вправи до відповіді. Учні в зошитах розв’язують вправи. Учитель по черзі викликає учнів до дошки, ті послідовно вказують шлях кожного десантника. Решта учнів перевіряє роботу і допомагають при потребі

.

Гра «Дійти до прапорця». На дошці малюнок. Учні з двох команд виходять і виконують обчислення, починаючи з нижнього прикладу. Відповідь записують над приладом. Перемагає та команда, яка першою розв’яже верхній приклад (дійде до прапорця).

':Гра „Хто швидше?' Команди одержують по чистому аркушеві. На ньому послідовно розв’язують завдання, вправи. Розв’язавши завдання, учень передає аркуш паперу наступному і працює в зошиті. Команда, яка перша і без помилок виконала завдання на аркуші, одержує 20 балів мінус число учнів, що не закінчили розв’язування вправи в зошиті. Інші команди одержують кількість балів, рівну потроєному числу на аркуші завдань мінус число учнів, що не закінчили виконання вправи в зошиті.

Гра «Математична рибалка». На паперових силуетах рибок написано по дві вправи.(на кожній рибці вправи позначені однією буквою). Рибки опускаються в „ставок” (ящик). Голова кожної рибки заколота металевою скріпкою. На кінці вудочки шматок магніту. Викликаний учень вудочкою виловлює рибу і він на дошці, а решта в зошитах розв’язують відповідні вправи.

Результативність

Навчання - це праця, що потребує великої напруги сил. І все ж стійкий інтерес учнів до предмету іде через цікавість і допитливість і значною мірою визначає успіх учнів у навчанні.

Використані ресурси

1. Богоявленская В.І. Інтелектуальна активність як проблема творчості. М., 1978.

2. Балдіна Л.М, м. Донецьк.„ Розвиток здібностей дитини на уроках математики” - Мат. В шк. України” № 76

3. Макаренко Г. Д. „Деякі цікаві форми активного навчання на уроках математики” - Мат. В шк. України” № 32(188),2007

4. Посталовський І.З., Алешкіна Т.А. „Автоматизация навыка алгебраических преобразований. Тренажери и таблицы”. - Одесса, 2000.

5 Синько Л.С.. Використання інтерактивних методів навчання на уроках математики

6. Фуко М. Слова і речі. М., 1976.

7. Фуко М. Археология знання. М., 1994.

8. Цуренко С.П. Дидактичні матеріали з математики - Тернопіль: Астон, 2002.

9 Інтернет для вчителя, фізико математичні предмети - http://www.library.kherson.ua/teach/teachers_net.htm

Додатки (із посиланнями на конспекти уроків, позакласні заходи, дидактичні матеріали, презентації, досягнення)